Володимир Абаринов
У Вашингтоні найближчим часом розіграється нова політична драма. Три комітети Конгресу відновлюють публічне розслідування справи про втручання Росії в американський виборчий процес. Починає активно діяти і спеціальний прокурор Роберт Мюллер. Скоро він розпочне викликати на допити колишніх і чинних радників президента. Через це вони найняли досвідчених адвокатів, чиї послуги коштують їм 500-1000 доларів на годину.
Якщо Мюллеру вдасться «розколоти» когось із фігурантів, які перебувають в найбільш вразливій позиції, лінія оборони, вибудувана цими юристами, може бути прорвана і підозри перетворяться на кримінальні звинувачення. «Рашагейт» стане в один ряд з «Уотергейтом» і «Ірангейтом», які завершилися тюремними термінами для президентських радників, а у випадку «Уотергейту» – ще й вимушеною достроковою відставкою президента. Але це – найбільш серйозний сценарій розвитку слідства. І до цього поки далеко.
Конгрес
Комітети Конгресу діють кожен за власним планом. Вони не узгоджують його ні одне з одним, ні з Мюллером. Їхнім остаточним продуктом будуть доповіді з рекомендаціями і, можливо, законопроекти. Значення публічних слухань в тому, що свідки на них дають свідчення під присягою. Конгрес має право викликати свідків і витребувати документи повістками, які мають таку ж силу, як і судові. У разі відмови свідчити будь-яка особа може бути притягнута до відповідальності (аж до кримінальної) за неповагу до Конгресу.
Спеціальний прокурор
Якщо законодавці мають можливість сконцентруватися на окремих епізодах російської саги, то спецпрокурор повинен дослідити всі матеріали в повному обсязі, вести справу відразу за кількома напрямками. Мюллер зібрав чудову команду слідчих – це суперзірки юридичного світу. У кожного в активі не тільки гучні справи з засудженням високопоставлених політиків і великих бізнесменів, а й чудове знання вашингтонського закулісся. У розпорядженні спецпрокурора також штат агентів ФБР. Його повноваження широкі, хоча і не безмежні. Адвокати Трампа вже заявляли, що інтерес Мюллера до особистих фінансів президента виходить за рамки його мандату. Але незалежні експерти вважають це твердження щонайменше спірним.
ФБР
Своє слідство проводить і Федеральне бюро розслідувань. Про нього майже нічого невідомо, крім того, що почалося воно в липні минулого року. Однак контакти оточення Трампа з Росією потрапили в поле зору бюро ще у 2015 році під час рутинного спостереження за діями російської розвідки, а потім стеження набуло цілеспрямованого характеру. За даними газети Guardian, першою на ці контакти звернула увагу британська служба електронної розвідки GCHQ (Центр урядового зв'язку). Згодом до неї приєдналися аналогічні відомства Німеччини, Естонії, Польщі, Австралії, Нідерландів і Франції. ЦРУ і ФБР, пише Guardian, далеко не відразу оцінили значення цієї інформації. 8 травня під час сенатських слухань колишній директор національної розвідки Джеймс Клеппер підтвердив ці відомості.
Саме масштаби розслідування ФБР і його наполегливість змусили президента Трампа просити тодішнього директора бюро Джеймса Комі пригальмувати, а коли Комі не дослухався до президента, той його звільнив. «Шановний директоре Комі, – писав президент в своєму люб'язному листі. – Хоча я високо ціную той факт, що Ви тричі, в трьох окремих випадках, інформували мене, що я не перебуваю під слідством, я тим не менш згоден з висновком Міністерства юстиції про те, що Ви не здатні ефективно керувати бюро». Це сталося 9 травня, а вже 17 травня перший заступник міністра юстиції Рід Розенстайн призначив спеціального прокурора з розслідування «Рашагейту».
Президент, щиро не розуміючи, що Мін'юст і ФБР служать не йому, а насамперед закону, публічно висловлював невдоволення цим рішенням і натякав, що може звільнити і Мюллера, і Розенстайна. Але йому пояснили, що це не допоможе: система влаштована так, що розслідування, незалежно від кадрових перестановок, буде доведене до кінця.
Що розслідує Роберт Мюллер?
Одне із завдань Мюллера – встановити, чи мала місце злочинна змова оточення Дональда Трампа з іноземним урядом. Наразі можна вважати доведеними факти особистих зустрічей, листування і телефонних розмов співробітників виборчого штабу кандидата Трампа і перехідної адміністрації обраного, але ще не чинного президента Трампа з російськими представниками – як посадовими особами, так і тими, кого американська преса називає «близькими до Кремля».
Серед цих представників – посол Росії в Вашингтоні Сергій Кисляк; колишній сенатор, а нині заступник голови Центробанку, довічний член Національної стрілецької асоціації США Олександр Торшин; очільник «Роснефти» Ігор Сечин; керівник справ Держдуми Росії, донедавна заступник начальника управління адміністрації президента Росії Ігор Дівейкін; голова «Внешэкономбанку» Сергій Горьков. З боку Трампа в цих контактах брали участь його радники Майкл Флінн, Пол Манафорт, Роджер Стоун, Картер Пейдж, нині міністр юстиції, а тоді сенатор Джефф Сешнз, зять президента, старший радник Білого дому Джаред Кушнер та син президента Дональд Трамп-молодший, який працював у виборчому штабі батька.
Наталія Весельницька
Наразі потенційно кримінальний характер може мати зустріч Трампа-молодшого, Кушнера і Манафорта з адвокатом Наталією Весельницькою, яка нібито обіцяла надати компромат на Гілларі Клінтон. Зустріч відбулася 9 червня минулого року. 26 травня кандидат Трамп ще до закінчення праймеріз забезпечив собі номінацію Республіканської партії. Клінтон залишилася його єдиним суперником, випереджаючим Трампа в опитуваннях на 4-8 процентних пунктів. Можливо, опитування і помилялися, але Трамп і його радники тоді їм вірили. Йому був необхідний різкий ривок.
Весельницька заперечує, що обіцяла компромат. Вона у той час була активним учасником і організатором лобістських зусиль щодо скасування «закону Магнітського» в обмін на скасування або пом'якшення «закону Діми Яковлєва», який заборонив усиновлення російських сиріт американцями. Саме з цим, за словами Весельницької, вона прийшла 9 червня на 25-й поверх «Трамп-вежі». Дональд-син підтверджує це. Однак в першому варіанті підтвердження сказано: «...але ця тема не грала ніякої ролі в кампанії і не мала жодних наслідків». Ймовірно, адвокатам не сподобалася така байдужість до сиріт, і друга версія звучить так: «Вона заговорила про усиновлення російських дітей і згадала «закон Магнітського». Мені стало зрозуміло, що це і є її початкова мета, а обіцянки корисної інформації – тільки привід для зустрічі. Я перебив її і уточнив, що мій батько – не виборний політик, а приватна особа, і що зі своїми коментарями та занепокоєнням їй слід звернутися до нього тоді, коли він отримає офіційну посаду».
Як би там не було, з електронного листування Трампа-молодшого випливає, що він з винятковим нетерпінням очікував від Весельницької матеріалів, які компрометують Гілларі, причому матеріалів, які виходять з російських урядових сфер.
Загалом можна стверджувати, що посередник, який влаштував зустріч, помилковими обіцянками набивав ціну в очах Трампа. Але заперечувати, що Трамп-молодший розраховував на компромат, неможливо – він сам опублікував свою переписку, коли зрозумів, що її має The New York Times.
Паризький гонорар
У головного сюжету є відгалуження, які вказують на опосередковану взаємодію людей з близького кола Трампа з Москвою. Наприклад, Джаред Трамп в жовтні минулого року виступив на конференції в паризькому готелі Ritz, за що отримав не менше ніж 50 тисяч доларів. Захід, пише, організували Фаб'єн Боссара і Ронда Кассіс, які очолюють французький прокремлівський Центр політичних і міжнародних відносин і мають тісні зв'язки з Москвою.
Судові перспективи
При всьому різноманітті інформації перетворити її на обвинувальний висновок важко. Фігуранти завжди можуть заявити, що контакти мали випадковий характер, який ні до чого не зобов'язував. Щоправда, представники штабу Трампа неодноразово заперечували наявність будь-яких контактів з Росією, але заяви для преси – не свідчення під присягою. Щоб довести змову, координацію дій між Москвою і «Трамп-вежею», потрібно мати набір фактів – встановити наявність умислу. Інакше адвокати оголосять їх чистим збігом – нехай малоймовірним, але можливим. А в американському суді будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Судячи з усього, Роберт Мюллер все ж має щось більше, ніж знаємо ми. Він діє обережно, але жорстко і рішуче. У липні підлеглі спецпрокурори-агенти ФБР провели обшук в будинку Манафорта, вилучаючи насамперед фінансову документацію. Як стало відомо, ФБР контролювало комунікації Манафорта з 2014 року, коли він працював консультантом уряду Януковича і Партії регіонів. Пізніше прослуховування зняли, оскільки воно не дало результатів, але потім відновили. Обидва рази ФБР діяло за ордером, який видає секретний суд, відповідно до закону про спостереження за іноземними розвідками (FISA). Телеканал CNN, який повідомив про це 19 вересня, особливо підкреслює, що другий ордер діяв і до, і після виборів, коли Манафорт продовжував спілкуватися з президентом. Контракти між Трампом і Манафортом були припинені за наполяганнями юристів.
Також відомо, що Мюллер підключив до розслідування управління кримінальних розслідувань податкової служби США. А 3 серпня він скликав велике журі. В американському судочинстві ця колегія вирішує, чи є у справі склад злочину. Якщо є – справа передається до суду. 11 серпня свідчив перед великим журі Рінат Ахметшин, який брав участь у зустрічі Весельницької з радниками Трамп, – в минулому офіцер російської армії (американські журналісти називають його контррозвідником), а нині – вашингтонський лобіст. На черзі співробітники апарату Білого дому – зокрема директор зі зв'язків з громадськістю Гоуп Гікс. Вона брала участь в складанні першого варіанту заяви Трампа-молодшого про його зустріч з Весельницькою, яка виявилася неповною і такою, що вводить в оману. Окрім того, Гікс неодноразово заявляла, що між командою Трампа і Росією жодних контактів немає і ніколи не було.
Перешкоджання правосуддю
Інший напрямок розслідування, яке веде спецпрокурор, – можливе перешкоджання правосуддю з боку президента. Йдеться знову-таки про звільнення директора ФБР Джеймса Комі, який відмовився пригальмувати з «Рашагейт». Комі, який записав свою розмову з президентом, передає його репліку так. «Він – хороший хлопець, – нібито сказав президент про Флінна. – Сподіваюся, ви знайдете можливість залишити його в спокої». «Згоден, хлопець хороший», – відповів Комі, але виконати прохання президента не обіцяв.
Ба більше. Невдовзі після звільнення, приймаючи в Білому домі міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова і посла Сергія Кисляка, президент, як випливає з інформації, яка просочилася в пресу, довірливо сказав їм, що Комі «реально хворий на всю голову», але тепер, після звільнення Комі, у нього прямо гора з плечей.
Але і тут юридично не все бездоганно. Розмова президента з директором відбулася віч-на-віч, її зміст відомий тільки зі слів Комі. Мюллер зажадав службового листування, яке стосується причин звільнення директора. Але чи отримав він його в повному обсязі, невідомо.
Теоретично спецпрокурор може викликати для надання свідчень і президента. Білл Клінтон свого часу давав свідчення великому журі про свої взаємини з Монікою Левінські. Але президент може послатися на привілей виконавчої влади – своє право не розголошувати зміст нарад з підлеглими. Ця норма, якої немає в Конституції, виходить із презумпції, що радники президента повинні мати свободу думок, і ці думки не можна закидати їм як провину. Однак Річарду Ніксону, який відмовився передати Конгресу аудіозаписи таких нарад, це не допомогло – Верховний суд вирішив, що він зобов'язаний надати записи.
Угода з правосуддям
Але що, якщо Дональд Трамп і справді ні в яку змову не вступав, а все робили його радники? Цілком можливий варіант. Не кажучи вже про те, що як очільник приватної компанії і зірка реаліті-шоу з коронною фразою «Ви звільнені!» він не звик нікому звітувати про свої вчинки і чесно не розуміє, чому президентові не дозволено те, що дозволено бізнесменові-одноосібнику.
Ймовірно, хтось зі свідків зараз зважує можливість посилання на П'яту поправку до Конституції, яка дозволяє не свідчити проти самого себе. Але П'ята поправка – не імунітет від кримінального переслідування. Підозрюваного можна звинуватити на підставі свідчень інших фігурантів справи, і немає сумнівів, що Роберт Мюллер зараз наполегливо шукає, якщо вже не знайшов, свідка, котрий готовий укласти угоду з правосуддям. Саме це сталося, наприклад, у 2001 році зі справою найбільшої енергетичної корпорації Enron, яку звинувачували у фальсифікації звітності та хибному банкрутстві. Керівники компанії, всі як один, скористалися своїм правом на П'яту поправку, але були засуджені на підставі вичерпних свідчень фінансового директора Ендрю Фастоу, якому за це скоротили термін. Розслідував справу Enron прокурор Ендрю Вайсман, який працює в бригаді Мюллера. Мюллер і сам неодноразово користувався цим прийомом у своїй практиці.
Кіберзагроза
Певний час здавалося, що спецпрокурор не займається віртуальним виміром «Рашагейту» – хакерськими зламами і тим, що називається інформаційною війною. Але днями стало відомо, що Мюллер спрямував до компанії Facebook повістку щодо відомостей про російських тролів, котрі розміщували платну політичну рекламу. І Facebook такі відомості спецпрокурору надав.
Поки важко сказати, які правові наслідки це може мати, але, мабуть, розслідування Мюллера так чи інакше торкнеться і масового вторгнення хакерів в комп'ютерні мережі американських виборчих комісій. Ознаки зламу і маніпуляцій базами даних, а можливо, і результатами голосування, спостерігалися у 39 штатах. У 21 провести ретельну перевірку цих підозр не вдалося: штати не дуже схвально ставляться до спроб федерального керівництва контролювати їхню виборчу систему. А у них самих не вистачає коштів на повноцінну перевірку.
Потенційно це найнебезпечніша для Дональда Трампа тема. Адже він був обраний завдяки абсолютно несподіваній перемозі в трьох штатах, які Гілларі вважала «своїми» – Вісконсині, Мічигані та Пенсильванії. Перевага Трампа склала в них від 10 до 50 тисяч голосів. Іншими словами, для перемоги кандидата республіканців досить було злегка сфальсифікувати результати навіть не в штатах в цілому, а в деяких виборчих округах.
І, нарешті, останнє. 24 липня цього року організація під назвою «Ветерани професійної розвідки за розсудливість» (Veteran Intelligence Professionals for Sanity) направила до президента США експертизу колишніх фахівців з електронної війни, які стверджують, що ніякого зламу пошти демократів не було – листування скачав на зовнішній носій «кріт» , який мав доступ до сервера. Якщо взяти цей висновок до уваги, то треба шукати цього «крота». Він, звичайно, може виявитися російським агентом або агентом Трампа. Але швидше за все, виявиться кимось на кшталт Едварда Сноудена або Челсі Меннінг – правдолюбцем-одинаком, якого використовували, що називається, навмання.
Оригінал матеріалу — на сайті Російської редакції Радіо Свобода
