23 серпня в Україні відзначають День державного прапора. Якщо жовто-блакитний стяг, за словами істориків, сягає ще часів Київської Русі, то червоно-чорний з’явився не так давно, але вже набув великого значення для кількох поколінь українців. Військові зазначають: на сприйняття власної символіки українцями справили великий вплив Революція гідності та збройний конфлікт на Донбасі.
Історик та геральдист Олександр Алфьоров вказує на те, що історичні витоки українського прапора точно визначити неможливо. Але прийнято вважати, що кольори пішли від гербу Рюриковичів, який з’явився наприкінці 13-го століття та мав вигляд золотого лева на синьому полі. За загальноприйнятою традицією, прапорці мали ті ж кольори, що й складові герба, пояснює історик.
«Відповідно, можемо констатувати, що поява цих кольорів – синього і жовтого – мала відбутися наприкінці 13-го – початку 14 сторіччя», – підсумовує Алфьоров.
З нагоди Дня прапора Радіо Свобода звернулося до киян, аби дізнатись, що для них означає прапор і чи мають вони його вдома.
Українська легкоатлетка, чемпіонка Європи серед молоді Юлія Левченко вважає за честь бути частиною історії країни і піднімати свій прапор вище всіх.
«Можливо, ти ніколи і не знав, що можеш таке відчувати, але якась гордість, що ти зробив якийсь внесок, що ти долучився до якихось історичних моментів. Що ти не просто так тренуєшся. Круто, коли потрапив, наприклад, у трійку, то треба по колу ще пробігти з прапором. Це реально прикольно. Така гордість завжди бере!», – ділиться Левченко.
Стрибун у воду та олімпійський призер Ілля Кваша також зізнається, що емоції в момент, коли піднімається державний прапор, зашкалюють.
«Коли піднімається прапор нашої рідної країни – це велика гордість і передати ту гамму почуттів, яка в той момент бурлить всередині, неможливо: радість, гордість і усвідомлення того, що сьогодні твоя країна стала найкращою», – каже Ілля.
Його утворення пов’язане саме з внесенням в цей прапор якогось символізму. Тлумачення однозначне: земля, на якій пролито українську кровОлександр Алфьоров
Окрім державного жовто-блакитного, протягом останніх років набув популярності червоно-чорний прапор, який традиційно асоціюється з українським націоналізмом. За словами Олександра Алфьорова, він виник пізніше і має більш конкретну семантику: «Він не те, щоб штучно утворений, але його утворення пов’язане саме з внесенням в цей прапор якогось символізму. Тлумачення однозначне: земля, на якій пролито українську кров».
Алфьоров доповнює, що сам прапор виник в 20-30-ті роки минулого століття, войовниче смислове навантаження зробило його масово поширеним у лавах бійців УПА під час Другої світової війни. Такі ж причини популяризували його й після Революції гідності та початку агресії Росії.
«Якщо ще п’ять років тому людина з червоно-чорним прапором для інших означала приналежність до «нацистів», «фашистів», «уповців», «бандерівців», то на сьогодні в нас діаметрально протилежна точка зору», – ділиться спостереженнями історик.
Субкультура військових
Доброволець та захисник Донецького аеропорту Микола Тихонов згадує, що на фронті використовував червоно-чорний прапор разом із державним.
Жовто-блакитний прапор особисто для мене символізує гідність і свободу українського суспільства, а червоно-чорний бойовий прапор – це кров і ціна, яку ми платимо за цю свободуМикола Тихонов
«Саме жовто-блакитний прапор особисто для мене символізує гідність і свободу українського суспільства, а червоно-чорний бойовий прапор – це кров і ціна, яку ми платимо за цю свободу і можливість жити вільно на своїй землі», – пояснює він.
Підприємець та співзасновник проекту «Аеророзвідка» Натан Хазін підкреслює, що шанобливе ставлення до своєї символіки – це норма для всього світу.
«В Україні ця тенденція почалася тільки після Революції гідності, але ми дуже швидко перехопили цей тренд, і зараз люди ідентифікують себе за допомогою двох прапорів: державного і бойового», – каже він. На думку Хазіна, цьому сприяє усвідомлення ціни, яку українці платять за самовизначення.
На жаль, ми вкриваємо труни нашими прапорами і розуміємо, скільки коштувала нам наша незалежністьНатан Хазін
«На жаль, ми вкриваємо труни нашими прапорами і розуміємо, скільки коштувала нам наша незалежність. Це не подарунок, ми отримали свій прапор і свою ідентифікацію завдяки найкращим синам України», – нагадує волонтер.
Національні символи можуть бути небезпечними – ще в 2014 році було відомо про випадки, коли українці, що мали татуювання з тризубом чи патріотичними гаслами, зазнавали додаткових знущань чи втрачали кінцівки в полоні.
Микола Тихонов визнає, що військовий статут забороняє наносити позначки на тіло, а військове керівництво це не заохочує, проте солдати не зважають.
«У військових, напевно, є своя субкультура і, як це не дивно, навіть небезпека не заважає робити такі речі», – каже він. Тихонов вважає важливою різницю в тому, як позначають себе бойовики та українські військові.
Коли нас обшукували наші вороги, вони були всі без знаків розрізнення. Ми, відповідно, були з нашими шевронамиМикола Тихонов
«Коли нас обшукували наші вороги, вони були всі без знаків розрізнення. Ми, відповідно, були з нашими шевронами», – згадує він. Символи, на його думку, надають бійцям сил і нагадують, за що вони борються.
Попри жовто-блакитний та червоно-чорний прапори, в Україні з’явилися нові. І для більшості країни – це символи війни та російської агресії. Мова йде про триколори, визнаних в Україні терористичними, угруповань «ДНР» та «ЛНР». Політтехнолог Олег Саакян називає такі прапори класичним колоніальним інструментом.
«Це класична технологія колоніалізму, яка була реанімована з поличок 18-19 сторіччя і привнесена в новій обгортці, з новими інструментами, зі всіма можливостями російської пропаганди», – пояснює експерт.
Зі свого боку, Олександр Алфьоров стверджує, що прапори угруповань «ДНР» та «ЛНР» жодного смислового навантаження не несуть, а люди, які їм «присягають», зганьбились. Нічого спільного з назвою «прапор» після 2014 року ці, як висловлюється Алфьоров, «ганчірки», не мають.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
