Американці зможуть навчитися грати хіти на українській експериментальній бандурі

У вересні в штаті Вашингтон свої двері відкриє представництво авторської школи сучасної бандури Валентина Лисенка. Про це розповів сам музикант і винахідник електробандури. У ній зможуть навчатися як охочі з української діаспори, так і американці. Під час навчання велика увага приділятиметься виконанню класичних творів і сучасної музики на бандурі, яку в самій Україні звикли чути здебільшого на фольклорних концертах. Поділився задумом презентант бандури на європейських та американських сценах Валентин Лисенко в програмі Радіо Свобода «Радиво».

​

Бандура має перестати пасти задніх, натомість повинна стати повноцінним учасником концертів і фестивалів різних форматів. З таким меседжем світом презентує бандурне мистецтво музикант-експерементатор Валентин Лисенко. Для втілення замисленого він сконструював і створив електрону бандуру.

«Зазвичай бандуру ніколи не чути на сцені – це була проблема номер один. Бандурист готується цілодобово до концерту, а виходить на сцену, її просто не чутно – неможливо визвучити. Я з цією проблемою боровся дуже довго, відколи вступив до музичного училища. І поки сам не докопався до цієї істини, як правильно донести звук до слухача, щоб вони чули те, що я слухаю в навушниках», – розповів Валентин Лисенко.

Бандура від Валентина Лисенка тепер звучить під час великих концертів і на міжнародних телевізійних конкурсах талантів. Модерновий інструмент – в центрі уваги на вечірках дипломатів, олігархів і весіллях небідного люду. Валентин Лисенко готовий на бандурі виконати найулюбленіші українські, російські і світові хіти, тим самим наголошуючи, що досить ставитися до цього інструменту як до суто кобзарського музичного символу.

«Моя бандура вмикається не просто у розетку, вона має спеціальні датчики, сенсори, які знімають коливання звуку зі струни там, де верхня дека. Звук передається на японський процесор, що в свою чергу підсилює звук і додає найрізноманітніших звукових обертонів та ефектів. І вже далі звук надходить на звукорежисерський пульт. Із таким інструментом можна поєднати голос співака, різні музичні інструменти, ударні при виконанні рок-, поп, техно-, диско-композицій», – хвалиться своїм дітищем Валентин Лисенко.

За розповіддю музиканта, експериментаторським хистом він захопився, коли почув гру свого вчителя, народного артиста України Романа Гриньківа, знаного в Україні та Америці сучасного бандуриста, який так само технічно удосконалив свій інструмент, аби виконувати джаз, рок і авторські фантазії.

«Коли я вперше побачив і почув свого вчителя, а це було на концерті в Луцьку, а я ще тоді був студентом 2-го курсу музичного училища, то я сидів, і у мене була німа сцена. Я ніколи не чув, щоб так звучала бандура. Я побачив, що бандура – це океан можливостей, що можна складати на струнах цікаві гармонії, можна грати якісь такі сучасні мелодії. І от тоді я написав свій перший твір «Пробудження», з яким я виграв друге місце на композиторському конкурсі в музичній академії Львова. Роман Гриньків зробив демпфер – це така спеціальна педаль, що приглушує бандурні струни. Але у нього демпфер може глушити звук тільки на малій октаві та басах, і ще він зміг поєднувати тембри бандури з тим демпфером і чистим звучанням. Натомість у мене спеціальна педаль (демпфер) впливає на весь звукоряд. До того ж, на моїй бандурі уже стоять найсучасніші сенсорні датчики. Над цим винаходом я працював 4 роки. І мені допомагали майстри різних фахів», – продовжив оповідь музикант.

Глядачеві до вподоби не лише незвичний, як інколи кажуть, «космічний» звук, а й естетичний вигляд електронної бандури. Тут є петриківський розпис, оздоблення стразами. Як виявляється, стрази потрібні не лише для епатажу.

«Я шукаю найрізноманітніші засоби виразності. Стрази мені потрібні, щоб орієнтуватися на бандурі, попадати в акорди. Тому що на сцені буває темно, я не бачу струн. А стрази мені дають певні тактильні орієнтири. У мене їх небагато: на деці – 3 штучки і там, де кілки, стоять для декору», – відповідає на закид щодо пафосного оформлення інструменту Валентин Лисенко.

Натомість традиційні кобзарські інструменти з давна робили простими, щоб ніщо у вигляді бандури, кобзи чи ліри не відволікало від самої духовної сутності псалмів, дум та інших музичних звернень до людей на площах, ярмарках, у селах чи панських подвір'ях, коли виступав кобзар, розповів програмі «Радиво» Назар Божинський, член харківського кобзарського цеху, пошуковець креслень старовинних бандур, на яких грали Гнат Хоткевич, Михайло Кравченко, Нетеса тощо.

«Бандури можна робити з верби, липи, груші, також іноді з клену робили. Заготовляли взимку, коли дерево спить, і через це там в дереві немає ніяких соків та шкідників. Що ж до бандури з сенсорними датчиками – це електронний інструмент у формі бандури. Але назвати бандурою, я б особисто не називав, бо це трохи інше», – ділиться своїм враженням щодо винаходу Лисенка Назар Божинський, традиційний кобзар.

Модерновому бандуристу слова традиційного кобзаря про експериментальний інструмент не припали до душі, але він і сам визнає, що його бандура: «це трансформована бандура, оновлена, модернізована». «Звичайно, вони кажуть, що це – зовсім не бандура, що це – повністю електронний синхрофазотрон», – коментує закиди традиційних кобзарів Валентин Лисенко.

Українського бандуриста-експериментатора запрошують з концертами до Європи та Америки. І, як каже Валентин Лисенко, українське музичне диво всіх вражає.

«У США бандура асоціюється з арфою. Я кажу, що наша українська арфа – це бандура. І вони тоді розуміють: ага, багато струн, принцип гри як на арфі. А коли вони вже чують гру на бандурі, то розуміють, яке багатство, яка палітра звучання, яке багатство репертуару можна зіграти. Можна зіграти і класику: Вівальді, Баха і можна зіграти будь-яку композицію в різних жанрах. Вони вигукують: «це amazing, це дуже круто, чому ми раніше не чули, чому ми скільки живемо, не знали, що в українців є такий чудовий інструмент», – передає емоції слухачів з Америки Валентин Лисенко.

До речі, він зараз у штаті Вашингтон записує новий авторський альбом, пише музику до фільмів і зрештою планує з вересня запустити представництво авторської школи із гри на сучасній концертній бандурі.

«У мене вже є кілька учнів в Америці. Взагалі люди в чергу стають, щоб я їх вчив грати на бандурі по-сучасному. В принципі тут є люди, які грають на традиційних бандурах. Спочатку я навчатиму українців, які живуть у США тривалий час. Далі, як тільки-но я підтягну мову, я хочу набрати англомовних іноземців. У США дуже популярні наші українські фестивалі та етнічна музика, саме серед американців», – тішиться бандурист.

До речі, щодо українського фестивалю: на одному з таких Валентин разом з солістами і співаками виступатиме на фестивалі, присвяченому Дню Незалежності України. Під час свята обіцяє презентувати нові авторські композиції, спеціально написані для цієї імпрези.

Якщо завантажите аудіоподкаст «Радиво», то дізнаєтеся, хто насміхався з юного бандуриста, як реагують олігархи на український народний інструмент, які табу має експериментатор і почуєте композиції у виконанні Валентина Лисенка.

«Радиво» – програма про незвичайних-звичайних українців. Звучить щосуботи о 17:08 в ефірі радіо «Ера-FM» та в аудіоподкастах на сайті Радіо Свобода.

Розповідайте програмі «Радиво» про себе, своїх друзів і колег, які мають цікаві ідеї, проекти, зрештою не стоять на місці, а повсякчас розвиваються:

Vol.noskov@gmail.com