Школярів потрібно звільнити від надмірного перевантаження на уроках, переповнених класів, психологічного тиску з боку вчителів. Таку думку Радіо Свобода в програмі «Радиво» висловила співзасновниця альтернативної школи «Соняшник», що на лівому березі Києва, Ганна Остапенко.
Альтернативні школи, як правило, організовуються групою батьків (home-school), мають маленькі класи, індивідуальний підхід у навчанні до кожної дитини, пропагують альтернативні, подекуди суперечливі методики та типи навчання, на відміну від тих, які є в державних загально-освітніх школах, гімназіях і ліцеях. Офіційно учні альтернативних навчальних закладів навчаються екстерном у різних школах, складаючи іспити двічі на рік. Сама школа «Соняшник» є неофіційною, через відсутність відповідної ліцензії від Міністерства освіти. Але для Ганни Остапенко з її однодумцями це не є перешкодою, бо для впровадження новітніх якісних способів навчання не може завадити відсутність офіційного документу від чиновників, говорить керівник альтернативної школи «Соняшник».
Головний наш принцип – діяти в інтересах дитини, вміти помічати її зацікавлення, таланти, бажання і далі формувати діяльність саме за її інтересамиГанна Остапенко
Школа «Соняшник» – це створений батьками вільний навчальний простір для хлопців та дівчат. Їхні батьки прагнуть демократичності, не зашореності дітей, нестандартного мислення, розвитку особистості. Тому тут школярів зайвий раз не сварять, а тим паче, не принижують і не кричать, натомість – спонукають учнів до самостійності творчості, розвитку особистості, розповідає керівник. «Головний наш принцип – діяти в інтересах дитини, вміти помічати її зацікавлення, таланти, бажання і далі формувати діяльність саме за її інтересами», – розповідає Ганна Остапенко.
Ганна Остапенко є головним редактором дитячого журналу «Джміль», матір’ю трьох дітей, водночас керує альтернативною некомерційною школою «Соняшник», та й решта вчителів поєднують фахи, а батьки викладають при наявності спеціальної освіти або ведуть гуртки.
Освітній проект став результатом пізнавальних мандрів, занять спортом, туристичних походів з друзями-однодумцями, які від народження дитини намагалися виховувати синів і доньок в любові, свободі, без морального приниження і утисків особистості, каже Ганна Остапенко.
Ми були дуже активними батьками, які не залишили активний спосіб життя в декреті. Ми ходили з немовлятками в басейн. Потім ми з ними каталися на лижах, на роликах, ходили в туристичні походиГанна Остапенко
«Складно починати будь-яку громадську ініціативу, якщо ти один. Тому те, що у нас 2013 року відкрилася альтернативна школа «Соняшник» – це наслідок того, що коли наші діти народилися, ми були дуже активними батьками, які не залишили активний спосіб життя в декреті. – згадує, як усе починалося, Ганна Остапенко. – Як тільки народилися діти, нас зацікавило раннє плавання, ми ходили з немовлятками в басейн, вони пірнали і плавали, а ми – разом з ними. Потім ми з ними каталися на лижах, на роликах, ходили в туристичні походи. І це все було, коли дітям виповнилося 2,5-3 роки. Діти ходили кримськими горами. Це був цікавий досвід».
Коли діти мали йти до школи, від багатьох батьків чули, що ж робити з дітьми, якщо ми їх виховали такими вільними. І ми почали шукати вчителів і приміщення для школиГанна Остапенко
Ганна Остапенко додає: «Проживаючи таке цікаве життя, ми повсякчас зустрічали однодумців, тобто таких батьків, які не крутили пальця біля скроні, а казали: «Ой, як чудово, ми теж так хочемо, давайте це будемо робити разом». І вийшло так, що десь через 6 років нашого спільного життя у нас зібрався такий сімейний туристичний клуб «Вєздєход». Там було приблизно сто родин. І от коли діти мали йти до школи, від багатьох батьків чули, що ж робити з дітьми, якщо ми їх виховали такими вільними, з такою повагою до їхньої думки, як тепер вони сядуть сорок першими в звичайній школі, і нікому не буде важливо, якого він вигадав зараз динозаврика, бо він зараз має писати букву «и» цілий урок. І ми почали шукати вчителів і приміщення для школи».
У школі «Соняшник», продовжує її очільниця, все не так, як в державних загально-освітніх закладах. Господарюють батьки. Саме батьки формують і розподіляють бюджет на установчих зборах раз на півріччя, вирішують, що вивчатимуть їхні сини й доньки, яких вчителів запросити, а рівень яких їх не влаштовує. У них складається такий собі аналог ОСББ – зі спільним прийняттям рішень, без постійних поборів на ремонти і без адміністративного втручання «згори».
«Мені подобається ідея освітнього простору, тобто територія куди приходять діти саме для навчання. На стінах висять дитячі роботи, історична стрічка в нас висить, плакати зроблені власноруч школярами, є книжкові полиці, карти, тут їм хочеться вчитися», – описує атмосферу «Соняшника» Ганна Остапенко.
У кожного класу є свій набір і розклад дисциплін, його укладають за рішенням батьків. Є обов’язкові уроки, щоб виконати державну освітню програму, а є винятково ексклюзивні для розвитку особистості чи здоров’я дитини.
У нас є театр, різьблення по дереву, замість фізкультури йога, у нас є китайська мова, є шахи. Є й урок з незвичною назвою «Точилка для розуму»Ганна Остапенко
«Якщо ми будемо орієнтуватися тільки на державну програму, то діти будуть добре обізнані в лінгвістичних і математичних науках. Діти, які мають інші здібності, будуть повсякчас неуспішними. Тому ми це збалансували. У нас є театр, різьблення по дереву, замість фізкультури йога – це різні практики, пов’язані з диханням, з вмінням відчувати своє тіло, розслаблятися, у нас є китайська мова, її викладають студентки університету, є шахи – це урок, що вчить гідно перемагати і програвати, думати над тактикою і стратегією. Є й урок з незвичною назвою «Точилка для розуму». На цьому предметі відпрацьовуються різні напрямки, зокрема, є така теорія з розв’язання винахідницьких завдань, коли ставиться якась проблемна ситуація, і дітей вчать впоратися з різними конфліктами, проблемами, шукати різні оптимальні виходи», – каже керівник школи «Соняшник».
Школярам не обов’язково на уроках сидіти за партами. Вони можуть слухати урок на килимках. Малеча вчиться писати й читати під час веселих ігор. На уроках мови і літератури школярі складають віршики, малюють ілюстрації до оповідання чи поезії, яку вивчають. Кореспонденти Радіо Свобода стали свідками того, як діти 4-5 класів на уроці історії, слухаючи вчителя, малювали.
Їхні малюнки не завжди стосувалися теми заняття. Дівчата й хлопці впевнено сперечалися із вчителем Євгеном Вознюком, а він, у свою чергу, не закривав рота через начебто учнів-говорунів, як це трапляється у педагогів звичайної школи.
Будь-хто може піти з уроку в будь-який час. Вони сидять на занятті, тому що їм цікаво. А моє завдання полягає в тому, щоб їм було цікавоЄвген Вознюк
«Є відкрите, незаформалізоване спілкування. Будь-хто може піти з уроку в будь-який час. Вони сидять на занятті, тому що їм цікаво. А моє завдання полягає в тому, щоб їм було цікаво. Коли дітям цікаво, тоді й їм це потрапляє у свідомість і підсвідомість», – наголошує історик Євген Вознюк, що читав дітям оповіді про Чингісхана.
Урок проходив геть не в класній кімнаті за партами, а на шкільній дачі. Справа в тому, що учні, за рішенням батьків, починаючи з травня займаються просто неба, дихаючи свіжим різнотрав’ям.
Наскільки безпечно дозволяти школярам повну свободу дій, на кшталт виходити з уроку, коли заманеться, якщо не сподобалося, або геть не приходити на уроки? Чи добре, якщо у дітей немає оцінок за виконання завдань? Чіткої однозначної відповіді на ці запитання, очевидно, не буде, бо у педагогів різняться на це погляди. Безперечно, в школі закладаються принципи дисциплінованості, зібраності, відповідальності, вмотивованості, розуміння, що завдання має бути виконане вчасно у визначений час, більш того, результатом має бути якісна робота, а отже, прямо чи опосередковано оцінювання роботи відбувається усюди: в школі, в університеті і в приватній компанії. Напевно, діти мають бути готовими до того, що їхню роботу може оцінити викладач або працедавець.
Натомість у школі «Соняшник» дітям не ставлять оцінок, мовляв, оцінки тільки обмежують потенціал дитини.
«Насправді ми не дуже цікавимося, які бали отримали діти на державній атестації цього року. Тому що це не є об’єктивним показником ані знань дитини, а ні мотивації дитини в навчанні, ані пізнавальної активності. Моя дитина складала ДПА в київській Школі екстернів, я знаю її бали, але я не буду повідомляти ні Вам, ні їй про результати, нікому, бо це не є об’єктивна оцінка. Якщо дітям не надають оптимальних умов роботи, то дитина не може показати справжній рівень своїх знань. Якщо вона перебуває в задушливій кімнаті, в якій знаходяться знервовані дорослі, хіба вона може показати свій справжній рівень? Це не так», – розмірковує Ганна Остапенко.
Серед факторів, які геть не сприяють якісній освіті, керівник «Соняшника» називає переповнені класи, перевантаженість завданнями школярів, наявність тоталітарних вчителів, що можуть тиснути на особистість дитини. Коли чиновники вчергове заявляють про шкільну реформу, то Ганна Остапенко як поборник «Вільної школи» переконана: реформатори мають приходити до шкіл і запитувати вчителів про проблеми і потреби.
Основне питання, коли йдеться про реформу освіти, про якість освіти – це зменшення кількості дітей в класах, створення варіативного розкладуГанна Остапенко
«Основне питання, коли йдеться про реформу освіти, про якість освіти – це зменшення кількості дітей в класах, створення варіативного розкладу, як це робиться в американських школах. У нас кажуть: «Та немає приміщень, немає педагогів». Був досвід у нашій країні, коли школи працювали в дві зміни і є діти, яким складно вставати на восьму тридцять ранку, вони б залюбки приходили на 12 годину дня до школи. Якби реформатори приходили до школи і питали, що потрібно вчителям, аби працювали краще, то це перше, що скажуть вчителі. Тому що у мене в класі з англійської мови 9 осіб – і це три рівня знань дітей. А якщо у мене в класі тридцять і більше учнів – там щонайменше треба ділити дітей на три підгрупи за рівнем знань. І діти будуть набагато ефективніше навчатися», – переконана педагог альтернативної школи «Соняшник».
Слухайте докладнішу розповідь про участь батьків у вирішенні стратегічних та фінансових питань «Соняшника», а особливо побажання випускників 2017 року звичайних шкіл і гімназій своїм вчителям щодо того, якою б вони хотіли бачити школу і чого не вистачає учням на уроках, в аудіоподкасті «Радиво». Гостем програми є співзасновник альтернативної школи «Соняшник», головний редактор дитячого журналу «Джміль», мати трьох дітей Ганна Джміль.
«Радиво» – програма про незвичайних-звичайних українців. Звучить щосуботи о 17:08 в ефірі радіо «Ера-FM» та в аудіоподкастах на сайті Радіо Свобода.
Розповідайте програмі «Радиво» про себе, своїх друзів і колег, які мають цікаві ідеї, проекти, зрештою не стоять на місці, а повсякчас розвиваються: Vol.noskov@gmail.com
