Американський аналітичний центр Stratfor розмірковує над тим, що намагався приховати російський президент Володимир Путін, коли анексував Крим у 2014 році. Британська газета Financial Times пише, що реальна битва за майбутнє України наразі йде в економічній сфері держави. Американська газета The Washington Times замислюється над глобальними амбіціями Кремля.
Американська приватна розвідувально-аналітична організація Stratfor розмірковує над тим, які внутрішні проблеми Росії Володимир Путін намагався приховати, коли анексував український Крим.
Автор статті зазначає, що ціна анексії півострова була насправді надто високою для Москви – російська агресія змусила членів НАТО «зміцнити свою військову присутність у Східній Європі», а західні країни наклали численні санкції щодо російської енергетичної, фінансової та оборонної сфер. Видання наводить слова Андрія Ілларіонова, колишнього радника з економічних питань Володимира Путіна, що «втручання Росії в Україну коштувало Москві принаймні 94 мільярди доларів на рік». Також автор вважає, що слід пам’ятати й про падіння цін на нафту та про економічну кризу, в якій опинилася Росія внаслідок агресії проти України. Все це стало високою ціною, яку Росії довелося заплатити за анексію Криму.
Видання зазначає, що західні політичні експерти довго намагалися зрозуміти, чому Росія пішла на такі витрати: хтось аналізував дії Путіна як спробу повернути колишні території СРСР, хтось вважав, що анексія Криму – це відповідь на постійне розширення НАТО, та лише одиниці звернули увагу на внутрішні причини зовнішньої агресії Кремля.
Автор нагадує, що ціна проведення Олімпіади в Сочі, яка пройшла напередодні анексії Криму, спричинила обурення російського народу, адже це були найдорожчі зимові Олімпійські ігри в історії, які коштували приблизно 50 мільярдів доларів США. Деякі експерти вважають, що частково причиною анексії Криму могло бути відвернення уваги від шалених витрат Кремля на Олімпійські ігри та пов’язаною з ними корупцією, адже це вказувало на ще серйозніші проблеми всередині Росії.
Однак, зазначає автор, «втручання в інші країни є дорогим засобом для маскування суперечностей всередині країни».
Stratfor: «Як Олімпійські ігри в Сочі пов’язані з російським втручанням у Крим?»
Впливова британська фінансова газета Financial Times пише, що поки «військові аспекти конфлікту на сході України переважають у заголовках, реальна битва за майбутнє України йде в іншому місці», а саме, в економічній сфері. Найважливішим завданням України, на думку автора, є «відновлення стабільності та економічного процвітання, навіть, якщо її територіальна цілісність зазнає жорстокого тиску».
Автор вважає, що російська агресія мала на меті не захоплення українських земель, а підрив української економіки для того, щоб максимально ослабити Україну як державу. На початку конфлікту Кремлю вдалося досягти запланованої мети – в результаті російської агресії гривня втратила 70% від своєї вартості щодо долара, почалася інфляція, а економіка України зазнала суттєвого занепаду.
Та три роки по тому автор бачить дещо іншу картину: макроекономічна стабільність досягнена, й Україна опинилася на шляху економічного відновлення. А Угода про вільну торгівлю з ЄС «створює можливість для України стати невід’ємною частиною континентального ланцюга поставок».
Автор вважає, що для того, щоб протистояти нескінченним спробам Кремля досягти своєї мети – дестабілізувати українську економіку, Києву потрібно робити все необхідне для успішного реформування своєї економіки. Особливої уваги потребує боротьба з корупцією, яка є найбільшим викликом для розвитку стабільної країни.
Видання зазначає, що спроби Володимира Путіна підвищити ціну західної підтримки для України виявилися марними, адже українська економіка досягає позитивних результатів. Видання зауважує, що зараз Україні не можна запинятися на досягнутому.
Автор підсумовує, що саме реформи, а не військовий потенціал допоможуть Україні досягти економічної незалежності, зауважуючи, що «реформи є і завжди були її найсильнішою зброєю».
Американська газета The Washington Times розмірковує над глобальними амбіціями Володимира Путіна. Автор вважає, що російський президент хоче повернути Москві її радянську славу, перетворивши Росію на повноцінного конкурента США. Для того, щоб досягти цієї мети, Путіну необхідно мати контроль над Східною та Центральною Європою, навіть якщо це призведе до серйозного погіршення відносин із Заходом, зазначає автор.
Зазіхання Кремля на статус наддержави очевидне, мовиться у статті. Російська військова потужність опинилася у поганому стані після розпаду СРСР, та зараз Кремль знову нарощує й модернізує свій військовий потенціал. Треба також пам’ятати, зазначає автор, що Росія все ж має досить потужній ядерний арсенал, який може серйозно загрожувати світові, про що російський лідер дуже любить нагадувати.
Важливим, на думку автора, є також те, що сьогоднішня Росія під керівництвом Володимира Путіна – це вже не та колишня комуністична держава, «а нація, що має амбіції з експлуатації капіталізму».
Автор статті також зазначає, що «західні угоди з корумпованими російськими фінансовими установами та олігархами часто тісно пов’язані зі самим Путіним», чиї особисті статки вважають більшими, ніж у Біла Ґейтса та Джефа Безоса – найбагатших людей світу.
