Олег Сенцов сподівається вийти і почати знімати фільм – адвокат режисера

У Празі відбулася прем'єра документального фільму Аскольда Курова «Процес» про долю українського кінорежисера Олега Сенцова, засудженого в Росії до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у «тероризмі». Зараз Олег, визнаний російським правозахисним центром «Меморіал» політв'язнем, відбуває покарання в Якутії. Разом ним у тій самій справі проходив український активіст Олександр Кольченко – він був засуджений до 10 років позбавлення волі.

Картину про Олега Сенцова покажуть на присвяченому правам людини кінофестивалі «Один світ» (One World), який відкривається у столиці Чехії. А місяць тому фільм з успіхом демонструвався в рамках престижного Берлінського кінофестивалю.

«За два дні до прем'єри не можна було купити квитки, вона відбулася при повному аншлагу. Це був показ в рамках 30-річчя Європейської кіноакадемії, на якому були присутні і директор фестивалю Дітер Косслік, і представники Європейської кіноакадемії – Агнешка Голланд і Майк Дауні. І до показу, і після показу проводилася акція Amnesty International, під час якої збирали підписи на підтримку Олега Сенцова. Після показу був флешмоб, де вже глядачі закликали звільнити Олега», – розповідає режисер документальної стрічки Аскольд Куров.

Колеги-кінематографісти в Росії і за кордоном неодноразово проводили акції на підтримку Олега Сенцова. Серед тих, хто закликав звільнити його, є і світові знаменитості: актор Джонні Депп, кінорежисери Кшиштоф Зануссі, Педро Альмодовар і Вім Вендерс.

Питання про Сенцова було порушене російським кінорежисером Олександром Сокуровим на спільному засіданні президентських рад з мови і культури на початку грудня минулого року. На прохання Сокурова звільнити кінорежисера Путін відповів, що повинні «дозріти відповідні умови».

Олег Сенцов відбуває покарання у виправній колонії-1 в Якутії. Наприкінці минулого року туди їздив адвокат українського режисера Дмитро Дінзе:

– Олег був у хорошому стані. Він знає про фільм, який про нього зняв Аскольд Куров. Він сказав, що не проти, якщо йому будуть писати листи підтримки, надсилати листівки і взагалі не будуть про нього забувати.

– Із чим пов'язані його очікування?

– Олег сподівається, що все-таки почнеться обмін і його обміняють на громадян Росії, які перебувають на території України. Якби був запущений цей процес і, відповідно, його б обміняли, це було б для нього найудалішим варіантом. Перебуває він не в найкращих кліматичних умовах, але тримається і чекає розвитку політичних подій.

– Якутія далеко від Москви. Тому важко очікувати, що адвокати та родичі зможуть їздити туди часто. Але чи є у Вас і у родичів якісь можливості зв'язуватися з Олегом?

– Наскільки я знаю, листи, які йому надсилають, до нього не доходять. Вони, як я дізнався від співробітників колонії, пересилаються в Москву, і там люструються. Наскільки я знаю, Зоя Свєтова хотіла до нього потрапити, щоб з ним інтерв'ю зробити. Але її не пустили. Фактично він перебуває в ізоляції. За ним спостерігають з Москви і відповідні умови утримання йому створюють, щоб від нього нічого не йшло і до нього нічого не приходило. Вирішуються якісь побутові питання – посилки приходять речові, продуктові, але листи з-за кордону, листи з України до нього не доходять.

– А місцеві правозахисники можуть якось контактувати з Сенцовим?

– Наскільки я знаю, там є журналіст з місцевого інтернет-видання. Він же, як я розумію, член Громадсько-спостережної комісії. Він до Олега періодично їздить і, відповідно, з ним веде якісь розмови, відстежує умови його утримання. Місцевого адвоката для цього наймати нема ніякого сенсу.

– Олег говорив, з ким він сидить, які у нього стосунки з іншими ув'язненими?

– Будь-яких конфліктів з іншими ув'язненими у нього немає. За його статтею ще осіб п'ять, але це, як правило, таджики, які були в «Хізб ут-Тахрір». Він з ними взагалі не перетинається. Ще один ув'язнений російський хлопець – теж за тероризм, але конкретно Олег ніяких деталей не має, тому що він сам по собі. Власне кажучи, він займається творчістю, пише п'єси, розповіді, сценарії. Йому ніколи налагоджувати якісь стосунки в колонії, він повністю поглинутий творчим процесом. Олег сподівається вийти і почати знімати фільм. Можна сказати, що зараз він працює на майбутнє, сам для себе.

Російська журналістка і правозахисниця Зоя Свєтова від самого початку стежила за справою Олега Сенцова. Зараз, коли він відбуває покарання в Якутії, Свєтова хотіла зробити з ним інтерв'ю, але отримала відмову.

– Я відправляла лист до прес-служби ФСВП на ім'я Корнієнка і просила дозволити мені інтерв'ю з Сенцовим. Спочатку мені відмовили як кореспонденту «Відкритої Росії», а потім як позаштатному кореспонденту видання The New Times. Без пояснень причин. Вони посилаються на норму Кримінально-виконавчого кодексу, але там чітких формулювань немає, а написано лише, що адміністрація колонії або адміністрація СІЗО може на свій власний розсуд відмовити без пояснення причини. Тому я буду оскаржувати в суді ці відмови. Тому що я вважаю, що це порушення свободи слова і дискредитація засудженого. Немає ніякої причини, через яку вони можуть відмовити. У листах Олег не заперечував проти інтерв'ю. Виходить, що адміністрація на свій власний розсуд може вирішувати. Я надсилала запитання. Я готова була узгодити їх. Але, мабуть, це вирішується не на рівні колонії, а на рівні якихось інших органів, що відповідальні за справу Олега Сенцова.

– Ви отримували від Олега Сенцова листи вже після закінчення суду?

– Я йому відправляла кілька листів, ще коли він сидів у СІЗО Ростова-на-Дону. Один лист від нього надійшов. А на моє привітання з Новим роком, яке я відправила, надійшло повідомлення про вручення, але відповідь не прийшла. Я чула, що листи від нього не надходять. Загалом відбувається така повна його ізоляція від суспільства, від його друзів, знайомих, журналістів. Ми взагалі про нього нічого не знаємо, що з ним відбувається. Коли він сидів у «Лефортово», там теж були такі випадки, коли йому дуже часто не передавали листи. Ми писали скарги, говорили керівництву СІЗО, що це неподобство. І буквально після нашого приходу наступного дня йому цілий стос листів передавали.

– Ви стежите за цією історією від самого початку. Наскільки ймовірним є те, що Сенцова можуть обміняти?

– Я на це сподіваюся. Адже Олег Сенцов писав про те, щоб його етапували до України. Нам повідомляють у Мін'юсті, що він є «громадянином Росії», і тому його не можна етапувати. Вони не сприймають його українське громадянство. Виходить, що він не може бути екстрадований до України як український громадянин. Залишається єдина можливість його звільнення – це помилування президентом або його обмін на росіян, які сидять в Україні. Я дуже сподіваюся, що ближче до виборів його обов'язково обміняють, як і інших українських політв'язнів. Я вважаю, що Олег Сенцов є одним з перших в цьому списку. Справа його і Олександра Кольченка має бути однією з перших у списку, їх потрібно вирішувати.

Діти Олега Сенцова, як і раніше, живуть у Криму зі своєю бабусею і з сестрою Олега. Інша – двоюрідна сестра Сенцова – Наталя Каплан зараз живе в Києві. Після двох гучних обмінів – Надії Савченко, а також Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва, інтерес в Україні до українських ув’язнених у Росії спав, вважає вона:

– Час від часу тут відбуваються якісь акції з вимогою звільнити Олега, інших політв'язнів. Але, чесно кажучи, все сходить нанівець. Мін'юст пише запити на екстрадицію, отримує відмови. Наскільки я знаю, ведуться якісь переговори, але я в них участі не беру і не знаю їхньої суті, не знаю подробиць. Політики говорять: «Ми працюємо над цим». Це їхня улюблена фраза.

– А що стосується суду?

– Усі суди в Росії ми програли, і за фактом зараз дійсно нічого не відбувається. Справа комунікована в ЄСПЛ, але скільки вона там ще пролежить до розгляду, ніхто точно сказати не може.

– Які останні відомості від Олега у Вас є, чи пускають Вас до нього?

– У Олега нічого цікавого не відбувається. Година на день – прогулянки, пише сценарії, і це все його життя наразі. Від побачень Олег відмовився, пояснивши це тим, що йому так простіше морально триматися. Він бачив інших ув'язнених після побачень з сім'єю, і як ті впадали в депресію. Тому на побачення до нього в Якутськ ще ніхто не їздив. Бувають рідкісні-рідкісні листи і рідкісні-рідкісні дзвінки, так ось і підтримуємо зв'язок.

– Наскільки важливі для Олега акції, які відбуваються на його підтримку?

– Я думаю, що це важливо. Звичайно, самі кінематографісти, об'єктивно кажучи, витягнути Олега не зможуть, але вони зможуть донести інформацію до політиків, котрі реально можуть впливати на ситуацію. Доля Олега зараз виключно в руках політиків. Я сподіваюся, що той самий фільм Аскольда Курова, інші акції якось допоможуть донести потрібну інформацію до людей, які здатні змінити ситуацію.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода