Якщо Міжнародний суд ООН засудить Росію, це буде потужним аргументом для позиції Києва – юрист

У Гаазі тривають перші слухання за позовом України до Росії в Міжнародному суді ООН. Київ вимагає притягнути Москву до відповідальності за порушення двох конвенцій – про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію расової дискримінації. Процес може затягнутися більш ніж на чотири роки, однак вже протягом найближчих одного-двох місяців суд може ввести тимчасові заходи, серед яких – припинення з боку Росії допомоги бойовикам угруповань «ДНР» та «ЛНР», а також зняття заборони на діяльність в Криму Меджлісу кримськотатарського народу.

16 січня 2017 року Україна подала позов проти Росії до Міжнародного суду ООН. Його рішення на користь Києва, як наголошують експерти з міжнародного права, може юридично зафіксувати факти фінансування тероризму, расової дискримінації і включати в себе низку компенсацій для постраждалих. Українська сторона має намір домагатися визнання цим судом фінансування Росією тероризму на Донбасі, яке не припинилося і після того, як в липні 2014-го там був збитий пасажирський літак рейсу МН17 за допомогою російського зенітно-ракетного комплексу «БУК-М1». Київ покладає відповідальність на Москву і за обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська, знищення цивільного пасажирського автобуса під Волновахою та вибух під час мирної ходи в Харкові.

Офіційний представник України, заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль заявила на слуханнях в Гаазі, що щоденні численні обстріли українських позицій на Донбасі підтверджують: російська сторона, як і раніше, постачає бойовикам зброю. Від початку року тільки по Авдіївці, яка в лютому опинилася на межі гуманітарної катастрофи, було випущено 15 тисяч снарядів, що відповідає 14 вагонам, по вінця наповнених боєприпасами. Зеркаль попросила суд до вирішення справи по суті заборонити Росії будь-які кроки, які погіршують ситуацію в анексованому Криму та на Донбасі.

Протягом більш ніж двох років Україна намагалася врегулювати суперечку з Росією, направивши до неї за цей період не менше 40 дипломатичних нот. Таким чином, як зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода український юрист-міжнародник Олександр Мережко, Київ намагався уникнути невдалого досвіду Грузії, яка подавала свого часу позов проти Росії до Гаазького суду через війну 2008 року.

– Ця країна (Грузія – ред.), на жаль, не вичерпала процедур двостороннього характеру, передбачених конвенцією про боротьбу з расовою дискримінацією, і в результаті суд в Гаазі заявив, що він не має юрисдикції. Україні необхідно було дотриматися усіх процедур, щоб уникнути грузинського прецеденту, тому треба було кілька років. Затягнути з розглядом цього питання намагалася Москва, і вона всіляко опиралася вирішувати суперечку на двосторонній основі.

– Українська сторона зараз очікує в Гаазі ухвалення Міжнародним судом ООН рішення, яке б задовольнило вимоги Києва щодо накладення тимчасових заходів в рамках справи проти Росії для її залучення до відповідальності за акти тероризму і дискримінації. Про які конкретні заходи йдеться?

– Головне завдання, яке зараз стоїть перед Україною, – домогтися ухвалення міжнародним судом тимчасових заходів для того, щоб припинити вчинення цих злочинів. Конкретно це означає, якщо ми беремо конвенцію про боротьбу з тероризмом, то Росія в цьому випадку повинна припинити фінансування терористичних груп і в цілому тероризму на території України.

Окрім того, в рамках цих заходів, можливо, українська сторона буде домагатися встановлення контролю над всією ділянкою свого східного кордону з Росією. Також, ймовірно, буде поставлено питання про припинення репресій і переслідувань за етнічною ознакою на території Криму кримських татар і українців, які проживають там.

– Якщо говорити про репресії Росії в Криму, чи може Гаазький суд зняти заборону на діяльність на півострові Меджлісу кримськотатарського народу?

– Усе залежить від того, як ці дії Росії кваліфікувати. Україна їх кваліфікує як акти дискримінації на підставі ознаки расової приналежності. Якщо ми розглядаємо це як порушення конвенції, а для цього є всі підстави, то тоді міжнародний суд може зажадати зняти заборону на діяльність Меджлісу. Сам факт заборони Меджлісу як головного представницького органу кримськотатарського народу може розглядатися як акт дискримінації щодо кримських татар.

– Чи може міжнародний суд безпосередньо заборонити Москві фінансувати сепаратистів, відправляти на український схід російських солдатів, зброю і військову техніку?

– В принципі, він може це зробити, оскільки дії Росії, про які йдеться, вони кричущим чином порушують положення міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Таке рішення може бути ухвалене в рамках тимчасових заходів, але питання в тому, наскільки Росія буде готова його виконати.

– Тимчасові заходи, зазначені судом, є обов’язковими, а як, справді, на практиці можна змусити Росію їх виконати? Чи є відповідні механізми?

– Ми не можемо уявити таку ситуацію, що для реалізації рішення суду ООН будуть зроблені якісь військові дії або, скажімо, заходи фізичного характеру, адже державу неможливо посадити до в’язниці. Але якщо Росія відмовиться виконати тимчасові рішення суду, то найбільш правильною стратегією для України буде звернення до Ради безпеки ООН, оскільки мова в цьому випадку буде про порушення Статуту Організації Об’єднаних Націй, і це буде в компетенції Радбезу ООН.

Але оскільки одна зі сторін спору – Росія, яка є членом Ради безпеки, то, звичайно ж, вона буде блокувати ухвалення обов’язкової резолюції і виконання рішення суду. Щоправда, в самому Статуті ООН є одна зачіпка. Це його 27-а стаття. У ній сказано, що якщо йдеться про міжнародну суперечку і однією зі сторін є член Радбезу, то він повинен утриматися від голосування. Але немає ніяких гарантій, що Україні вдасться задіяти цю статтю. Адже російська сторона може скористатися своїм право вето. Треба розуміти, що, врешті-решт, реалізація норм міжнародного права носить, я б сказав, такий характер соціально-психологічного тиску на країну-порушника. Якщо в Україна це не вийде, будемо виходити з найгіршого варіанта, тоді українська влада буде апелювати до своїх союзників – США, Європейського союзу – з проханням ввести додаткові санкції проти Росії, щоб змусити її реалізувати рішення Міжнародного суду щодо тимчасових заходів.

– Росія стверджує, що не є стороною конфлікту на Донбасі. Чи може, на Вашу думку, суд в Гаазі визнати відповідальність Росії за збройну агресію на сході України?

– Безпосередньо агресія Росії проти України не є тим питанням, яке розглядає суд. Воно поза рамками конвенцій і за межами компетенції Міжнародного суду. Але це питання юридичної стратегії і тактики української делегації. Думаю, що Україна буде говорити про факт агресії як про другорядне питання. Може виникнути ситуація, коли суду доведеться дати на нього відповідь, оскільки він буде опосередковано пов’язаний з головним питанням.

Якщо подивитися на рішення, що ухвалюються Гаазьким судом, то він, як правило, сам себе обмежує дуже вузькими рамками вирішення конкретної проблеми. Не виключено, що суд може просто відмовитися розглядати факт агресії, хоча я вважаю, що Україна обов’язково необхідно намагатися ставити це питання.

– Остаточного вердикту за позовом до Росії, як заявив український міністр юстиції Павло Петренко, слід очікувати не раніше ніж через 4-6 років. Якщо суд ухвалить рішення на користь України і юридично зафіксує факти фінансування тероризму та расової дискримінації з боку Росії, то в цьому випадку буде йтися про виплату компенсацій постраждалим?

– Один із загальних принципів права якраз передбачає необхідність компенсації, якщо йдеться про порушення права. Звичайно ж, Україна домагатиметься виплати Росією справедливої компенсації постраждалим.

Сам факт засудження Росії Міжнародним судом, якщо таке рішення ухвалить суд, буде дуже важливим і увійде в історію міжнародного права. Це буде потужним аргументом для позиції офіційного Києва. Взагалі, дуже складно уявити, що держава, проти якої винесено рішення Міжнародного суду, може з легкістю його проігнорувати, поставивши себе поза міжнародним правом. Це дуже ризикований крок, який робить державу ізгоєм, з якою ніхто не захоче мати справу. Зменшиться, наприклад, потік іноземних інвестицій, і вести будь-які економічні і фінансові операції з цією державою буде дуже ризиковано. Це буде серйозний удар по престижу держави, а престиж має все-таки велике значення в міжнародних відносинах.

Однак, на думку голови української громадської організації «Сила права» Андрія Сенченка, навряд чи господар Кремля турбується про можливі іміджеві втрати і, швидше за все, буде ігнорувати будь-які рішення Міжнародного суду в Гаазі.

– Ці заходи превентивного характеру, яким присвячене засідання суду, вони навряд чи можуть бути безпосередньо ефективні, оскільки сьогодні путінський режим не визнає ні двосторонні, ні міжнародні угоди. Він не визнає, в тому числі, і Договір між Росією і Україною про дружбу, партнерство і співробітництво, та Будапештський меморандум, який підписала і Росія наприкінці 1994 року, гарантуючи територіальну цілісність України в обмін на її відмову від ядерної зброї. Все це ігнорується Путіним і його режимом.

Тому особливих ілюзій, що буде пряма дія від цього проміжного рішення суду на цьому етапі, немає. Дуже важливі оцінки. Вони будуть певним індикатором для всього світу. Сьогодні, на жаль, різні точки зору на події в Україні, і не тільки через брехню путінської пропаганди, а й через двозначні дії української влади, в тій частині, що війну як і раніше називають антитерористичною операцією, і так далі.

На мій погляд, єдиним дієвим інструментом щодо Росії є економічні санкції. І в умовах, коли в світі зруйновані механізми стримування ядерної агресії, дуже важливо, щоб укорінився принцип невідворотності розплати за агресію. Необхідно вдосконалити механізми стягнення збитків як в інтересах постраждалих держав, так і в інтересах громадян.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода