Чого боїться Путін?

Лідер не вічний. Чи стійкий режим Путіна в Росії? Про це – російський опозиціонер, один з лідерів руху «Солідарність» Ілля Яшин, колишній депутат Держдуми Росії від «Єдиної Росії» Сергій Марков, російський соціолог Наталя Зоркая.

​

Ілля Яшин: В Росії, мені здається, за останні 17 років нагромадилася величезна кількість проблем. Ці проблеми пов’язані з колосальним соціальним розшаруванням, дуже вузька група людей контролює основні економічні активи країни, у той час як кількість людей, які живуть за межею бідності, вже навіть за офіційними даними, перевищила 20 мільйонів осіб (насправді, звісно, число цих людей набагато більше).

У країні зашкалює корупція, в країні збудований за ці 17 років дуже твердий режим особистої влади. Будь-яке інакомислення, причому не тільки політичне, але і будь-яке інакомислення дуже рішуче придушується, людей саджають до в’язниць за репости в соціальних мережах. Економічний потенціал країни абсолютно не реалізується всі ці 17 років.

По всіх напрямках всюди провали. Єдине, чим влада пишається, по-справжньому пишається, – це зовнішня політика. Хоча я вважаю, що і тут повний провал, країна перебуває в ізоляції.

За роки перебування Путіна при владі ми розгубили практично всіх наших союзників, навіть Лукашенко копає Путіна публічно, знущається над ним в своїх виступах.

За всі 17 років перебування при владі Путін жодного разу не вийшов віч-на-віч із жодним своїм реальним політичним опонентом. Він може відповідати на запитання журналістів, іноді не дуже зручні запитання, іноді не дуже приємні запитання. Але за всі 17 років Путін жодного разу не взяв участі в політичних дебатах.

– Навіщо? Цар не бере участі в дебатах.

​Ілля Яшин: Мені здається, це свідчить про його глибоку невпевненість у собі. Дуже легко бути батьком народу, коли ти виступаєш перед лояльним телебаченням і все відбувається за написаним заздалегідь сценарієм. Але ось це нескінченне посилення законів, нескінченний тиск на опозицію, нескінченні кримінальні справи, політичні вбивства опозиціонерів – це все говорить про те, що Путін глибоко невпевнений у собі і насправді слабкий політик. Політик, який не впевнений у завтрашньому дні, політик, який боїться свого народу, політик, який не готовий до відкритого прямого діалогу, до відкритої прямої дискусії зі своїми опонентами. І Путін вибудував саме таку модель управління, де він захищений від будь-якої критики, де за будь-яку критику тебе посадять, поб’ють чи покінчать з тобою.

– Давайте ми звернемося до російських громадян. Ми зробили опитування на вулицях Москви, як вони ставляться до ідеї ввести кримінальну відповідальність за образу президента Росії:

Згідно з соціологічним опитуванням російського «Левада-центру», зараз Росія живе в найкращий час, путінський час найкращий для Росії. Другим йде брежнєвський час.

​Наталя Зоркая: Різниця в оцінці брежнєвського часу і путінського сьогодення не така велика, 3 відсотки – це в межах похибки статистичної. Ще значна частина людей, як і раніше, відчуває ностальгію за брежнєвською стабільністю і так далі. А те, що люди підтримують нинішній час, нинішню епоху, в якомусь сенсі це можна сприймати як повернення, ми живемо в епоху застійну, коли стагнація набуває дуже виразних рис. Це самовідчуття громадян, комфортне перебування в ці часи.

Ілля Яшин: У моєму розумінні, коли всі економічні активи країни контролюються дуже вузьким колом людей, які оточують Путіна, його друзями, товаришами по службі, тренером із дзюдо, – це ніякого стосунку до стабільності не має. У моєму розумінні, коли в країні зростає соціальний розрив, через 17 років цієї так званої «стабільності» 20 мільйонів жителів Росії живуть за межею бідності, ростуть ціни, ростуть тарифи на ЖКГ. Де стабільність? Я за стабільність, я прихильник сильної комфортної держави. Тільки це міф, який створюється путінською пропагандою.

Нам весь час намагаються нав’язати систему координат, де влада і прихильники влади – це державники і патріоти, а опозиція – це якась «п’ята колона», яка відстоює інтереси іноземних держав. Насправді все навпаки.

Ті люди, які перебувають у Кремлі, – тимчасові, вони піклуються насамперед про свої особисті інтереси, їх цікавить тільки їхня особиста влада і їхній особистий добробут. Тому вони собі купують палаци, будують багатоповерхові квартири. Ми все це знаємо, ми все це бачимо – це ніякого стосунку не має до російської держави, до патріотизму. Путін і його оточення думають про самих себе.

– Давайте з’ясуємо, чи вважає російський житель, москвич цей час путінський найкращим.

​Сергій Марков: Ми бачимо, що рівень життя дійсно впав, починаючи з 2014 року, сьогодні він десь на рівні 2012 року перебуває. По-перше, він впав не так катастрофічно, в 2012 році не так уже й погано було все-таки, порівняно з 1990-ми роками і так далі. Це з одного боку. З іншого боку, у людей є багато претензій до влади – щодо корупції, дороги не будуються, медицина в поганому стані, багато претензій до влади. Але люди ці свої претензії сховали, доки триває гібридна атака західної коаліції проти Росії. Тому рейтинг Путіна стоїть, нічого з ним не станеться. Тільки коли атака Заходу на Росію піде в минуле, тільки тоді відбудеться розморожування політичної критики, люди почнуть щось обговорювати, щось критикувати.

Ілля Яшин: Скільки завгодно можна себе вмовляти, вмикаючи телевізор, про те, що в країні все гаразд, що це найкращий час в історії Росії. Можна скільки завгодно напихати людей цими таблетками плацебо. Але суспільство насправді страждає важкими недугами, величезні проблеми в економіці, величезні проблеми в соціальній сфері, серйозні проблеми в політичній сфері.

У чому нестабільність цієї системи? Путін абсолютно переконаний і його прихильники абсолютно переконані, що керувати такою величезною складною країною, як Росія, можна тільки централізувавши владу або в одних руках, або в руках дуже вузької групи людей.

Ті олігархи, які в 1990-х роках мали вплив, при Путіні цей вплив зберегли. Так, дійсно, деякі були відсторонені, деякі опинилися за ґратами, деякі змушені були виїхати в еміграцію, але основна маса цих капітанів бізнесу, як їх називали в 1990-х роках, вони залишилися при владі. Процес зрощування бізнесу і влади набув більшого масштабу.

Головний олігарх в Росії – це Путін. Найбагатша людина в Росії, один з найбагатших людей в світі – це Володимир Путін. Всю країну по кишенях розіпхали його друзі. Олігархами, мільйонерами за Путіна стали його однокласники, його товариші по службі, тренер з дзюдо. Путін зробив олігархами своє найближче оточення. Це ті люди, які ухвалюють ключові рішення в країні в силовій сфері, в сфері бізнесу, в газовій сфері, всюди.

– Чого боїться все-таки Володимир Путін, якщо є бажання, як ми бачимо, підзакрутити гайки?

​Сергій Марков: Ви знаєте, у Володимира Путіна зараз немає в країні реальних конкурентів, як ми знаємо, з рейтингом 86%. Ми боїмося не Олексія Навального (російський опозиціонер, борець із корупцією, якого 8 лютого засудив російський суд до п’яти років умовно у справі «Кіровлісу» з випробувальним терміном на чотири роки, у ЄС рішення суду вважають політично мотивованим, а сам Олексій Навальний заявив, що пов’язує судове переслідування зі своєю виборчою кампанією і діяльністю заснованого ним Фонду боротьби з корупцією – ред.), а його «господарів».

​Ілля Яшин: По-перше, Путін боїться старості – це абсолютно очевидно. Тому що Путін хоче жити вічно, Путін хоче завжди бути президентом. А, напевно, це не вийде, тому що все змінюється, і рано чи пізно всі ми вирушимо в найкращий зі світів, і Путін це чудово розуміє. Тому як би ми з вами не ламали списи, як би ми з вами сьогодні не сперечалися, але через 20, 30, 50 років Росія все одно зміниться, і Путін залишиться в історії так чи інакше. Путін це чудово розуміє.

– Можливо, Путін готує молоду зміну?

Ілля Яшин: Я не думаю, що Путін серйозно думає про зміну, Путін – людина, яка мислить сьогоднішнім днем. За роки перебування при владі Путін багато разів доводив, що він абсолютно не стратег, він ніколи не мислить на 10, 20, 30 років вперед. Путін з точки зору державного діяча – це поганий політик. Людина опинилася при владі випадково.

– Що він зараз робитиме до виборів?

​Ілля Яшин: Путін страждає серйозною параноєю, Путін боїться зради, що хтось із його оточення може почати якусь гру проти нього. Путін боїться свого народу, тому що він бачив масштабні демонстрації, він не міг в це повірити, але дійсно понад сто тисяч людей виходило на проспект Сахарова і вимагало його відставки. Путін взагалі боїться майбутнього, Путін консерватор в найгіршому сенсі цього слова. Він хоче законсервувати Росію в її нинішньому становищі і не хоче рухатися вперед. Але прогрес завжди перемагає.

Матеріал повінстю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода