Доступність посилання

ТОП новини

Генерал СБУ Василь Вовк про «списки Савченко», Путіна і те, як можна звільнити заручників


Під час обміну полоненими поблизу Щастя, Луганська область, 26 лютого 2016 року
Під час обміну полоненими поблизу Щастя, Луганська область, 26 лютого 2016 року

Чому вживання термінів «обмін» та «полонені» заважає процесу звільнення людей, які утримуються проросійськими бойовиками на тимчасово непідконтрольних Україні територіях? Який шлях звільнення заручників є найефективнішим? Про це у розмові з колишнім начальником Головного слідчого управління СБУ генерал-майором Василем Вовком.

– Що, на Вашу думку, заважає звільненню полонених?

Немає наших полонених, там є заручники, люди, незаконно позбавлені волі

– Перше, що хотів би сказати, попросити Вас і всіх інших не вживати слово «полонені». Там немає наших полонених, там є заручники, люди, незаконно позбавлені волі, які силою, під зброєю, утримуються бандитами, бойовиками, ким завгодно, але то вже злочинці, оскільки вони викрали людей і незаконно їх утримують.

Немає прокуратури, суду «ДНР», «ЛНР», там є бандити, злочинці, які вчинили злочини, у першу чергу, тримання заручників

Немає прокуратури, суду «ДНР», «ЛНР», там є бандити, злочинці, які вчинили злочини, у першу чергу, тримання заручників. Це кримінальний злочин, який передбачений у кримінальних кодексах практично всіх країн світу. До речі, в Росії покарання більше, ніж у нас, там пожиттєве позбавлення волі за тримання заручників, організоване групами. У нас до 15 років. Це перше.

Захоплені бойовиками українські солдати стають на коліна, поруч стоїть (ліворуч) ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко
Захоплені бойовиками українські солдати стають на коліна, поруч стоїть (ліворуч) ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко

По-друге, я не хотів би, щоб «полоненими» називали бойовиків, терористів, які в нас утримуються в СІЗО, підозрювані у вчиненні злочинів. Говорячи народною мовою, вони фактично злочинці, хоча я, як юрист, повинен визнати, що це підозрювані у вчиненні злочину.

Коли ми кажемо про «обміни», ми кажемо неправильні речі. Це не є обмін, це є операція зі звільнення наших заручників. Ми завжди повинні говорити про звільнення наших заручників без усяких обмінів. Обмін – то товарна операція. Не може бути рівноцінною товарна операція, коли закон міняють на «незакон».

Тому коли ми кажемо про «обміни», ми кажемо неправильні речі. Це не є обмін, це є операція зі звільнення наших заручників. Що входить у цю операцію і чи входить туди звільнення з-під варти й застосування іншої міри запобіжного заходу щодо бойовиків, то вже інша справа. І про це потрібно говорити при необхідності. Але ми завжди повинні говорити про звільнення наших заручників без всяких обмінів. Обмін – то товарна операція. Не може бути рівноцінною товарна операція, коли закон міняють на «незакон».

Замість того, щоб називати їх злочинцями, які незаконно утримують наших людей, називаємо їх військовими, яких мають полонених.

І коли ми кажемо «полонені», то тим самим ми підвищуємо статус злочинців. Ми не тільки міняємо статус людей, які там утримувані, потерпілі, а й статус тих, хто їх утримує. Ми замість того, щоб називати їх злочинцями, які незаконно утримують наших людей, називаємо їх військовими, які мають полонених.

На жаль, уже міжнародна спільнота сприйняла це як «війну», як «полонених», і їм теж потрібно доводити, що то не так. Усі понятійні речі мають дуже велике значення.

– Іншими словами, Ви вважаєте, що те, що відбувається на сході України, не є війною?

– Де-факто, то війна, а де-юре – ні. Якщо ми визнаємо війною – не я повинен визнавати, не ми з вами, а має бути відповідна процедура, президентське рішення, Верховної Ради рішення.

– Як юриста Вас запитаю: як би вплинула на процес звільнення заручників ратифікація парламентом Римського статуту?

Ніякого стосунку звільнення заручників до Римського статуту, до Міжнародного кримінального суду не має

– Ніякого стосунку звільнення заручників до Римського статуту, до Міжнародного кримінального суду не має. Ну, віддалений, дуже віддалений стосунок. Ми повинні говорити про одне: про звільнення наших заручників з рук терористів.

Давайте абстрагуємося від ситуації й візьмімо якийсь приклад. Захопили терористи літак, у якому наших 110 пасажирів. Що робить влада, щоб їх звільнити? Веде перемови, правильно. Скільки веде перемови? Три роки? Ні, звичайно. Перемови ведуться деякий час. Потім викуповуються заручники, є таке. Даються два бензозаправники, даються гроші, заручники звільняються, терористи відлітають. От так і тут потрібно зробити.

Яким чином і хто звільнив Надю Савченко? Обама звільнив. Наших заручників сьогодні може звільнити тільки Америка, тільки обраний президент Трамп

Якщо ми не можем звільнити заручників, давайте їх викупимо. Не можемо викупити, тоді силовий варіант. Не можемо силовий варіант, давайте іншим варіантом. Яким чином і хто звільнив Надю Савченко? Обама звільнив. Наших заручників сьогодні може звільнити тільки Америка, тільки обраний президент Трамп.

Я вже кілька днів пропоную написати листа від імені Адміністрації президента України, від імені України обраному президенту США й попросити звільнити заручників, яких незаконно утримують, у тому числі під зброєю Російської Федерації.

– Але ж немає жодної гарантії, що хтось з українських військовослужбовців, із оборонців України, не потрапить знову в заручники. І кожного разу треба буде звертатися до президента США, щоб він поговорив з президентом Росії, який не визнає свого впливу на ОРДЛО, на території, які зараз непідконтрольні Україні, для того, щоб звільняти українських громадян?

– Ви сказали контраргумент проти мого аргументу. Ми сьогодні говоримо про те, що звільнити сотні людей, які там мучаться в буцегарнях, в підвалах, у конюшнях, у гаражах залізних, уже багато років, два-три. Давайте ці сотні звільнимо! Давайте про це говорити зараз.

– Ще раз ставлю те саме запитання. Пане Вовк, якби у Вас були всі владні повноваження і засоби, як би Ви організували звільнення заручників?

– Якби у мене були всі засоби, ресурси, функції влади, це значить, що я мав би бути вищою посадовою особою держави. Я таким не є, тому я хочу підказати вищим посадовим особам держави, що потрібно зробити.

Списки треба відправити президенту Росії Путіну з припискою: «За цих людей відповідаєте ви особисто. Якщо ви утримуєте їх, то ви співучасник злочину, який називається «тримання заручників»»

Я це вже говорив не раз після того, як з’явилися «списки Надії Савченко». Ці списки не потрібно приховувати, а їх треба відправити президенту Росії Путіну з припискою: «За цих людей відповідаєте ви особисто. Якщо ви утримуєте їх, то ви співучасник злочину, який називається тримання заручників».

Такий самий лист відправити обраному президенту США Трампу, сказати: «От Ваша перша гуманітарна місія на планеті»

Такий самий лист відправити обраному президенту США Трампу, сказати: «От Ваша перша гуманітарна місія на планеті». Бо у світі такого ще не було, щоб три роки утримувалися сотні заручників. Уявляєте, щоб десь літак з пасажирами так утримували, то весь світ би підключився. Всі органи б підключилися, міжнародні організації, в тому числі й силові структури.

А в нас ні, у нас назвали «полоненими», всі «ковтнули» – сприйняли це і вважають, що то «полонені». Ні! То заручники, які утримуються бандитами незаконно.

Путін повинен отримати ці списки, повинні отримати списки президент Франції, канцлер ФРН, президент США і разом сісти й вирішити цю проблему.

Ці люди утримуються бандитами, а цими бандитами керують росіяни. Які обміни тут можуть бути?! Це ультиматум повинен бути

Це не полонені, це заручники. Це навіть не Надія Савченко. Надя Савченко утримувалась хоч би й «фейковою», але кримінальною юстицією Росії, а ці люди, які утримуються бандитами, а цими бандитами керують росіяни. Які обміни тут можуть бути?! Це ультиматум повинен бути. Тому що обмін продовжує обмін – обмін між законом і беззаконням. Мене просто це бісить. Це всім зрозуміло, але чомусь хтось не хоче це чути, розуміти, доводити до населення України і до всього світу.

  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG