Меморіал-музей Революції гідності зведуть на Алеї Героїв Небесної сотні, анонсував президент Петро Порошенко. Як швидко вдасться його збудувати залежатиме від фінансування проекту, каже директор Музею Революції гідності Ігор Пошивайло. Який вигляд він матиме – поки невідомо, адже попереду відкритий конкурс проектів. У громадській організації «Родина Героїв Небесної сотні» вважають, що слід звести сучасний, новаторський комплекс, куди люди зможуть приходити не лише на річниці дат, а й на лекції чи акції.
Музею-меморіалу Революції гідності знайдуть місце на Алеї Героїв Небесної сотні – вулиці, де загинуло найбільше людей під час протистоянь із правоохоронцями у лютому 2014 року. Президент Петро Порошенко заявив, що дасть гроші на створення благодійного фонду зі збору коштів на цей проект.
«Спорудження, наповнення і підтримка в подальшому музею Революції буде логічним продовженням цієї об’єднуючої місії Майдану. Комплекс не лише фактом свого існування, але і розташуванням, і виглядом повинен нагадувати про ту високу ціну, яку український народ заплатив за незалежність, за свободу, за демократію», – сказав Петро Порошенко 21 листопада, виступаючи з нагоди третьої річниці початку Євромайдану.
Гроші на музей збиратимуть, переважно, від донорів
Музей Революції гідності вже майже рік має директора – громадського діяча та музейника Ігоря Пошивайла. За його словами, місце, про яке говорить Порошенко, є непростим у юридичному сенсі – на нього багато претендентів.
«З одного боку, нам би всім (не лише музейникам, родинам героїв Небесної Сотні, громадськості) хотілось, щоб усе рухалось швидко. З іншого боку, за досвідом наших іноземних колег, музеї пам’яті, музеї діалогу створюються не так швидко», – каже він.
Наступний етап роботи, тобто проведення міжнародного конкурсу, можна буде проводити лише тоді, коли музей дійсно, а не лише декларативно, отримає у своє розпорядження землю, каже він.
Також багато чого залежатиме від фінансування, говорить Пошивайло. На саме зведення музею у проекті держбюджету на 2017 рік грошей не передбачено, лише на певні статті з його утримання, каже директор. Тож фінансування на спорудження шукатимуть із зовнішніх джерел.
«За досвідом, наприклад, поляків, коли є політична воля – такий музей можна створити за рік, але це екстремальні умови. Частіше процес триває 5-10 років», – говорить директор музею.
«Коли відбулись трагічні події революції – був сильний запит на пам’ятник»
Робота над тим, як слід вшанувати пам’ять Революції гідності та її героїв, розпочалась відразу після завершення Майдану. Про це розповідає в коментарі Радіо Свобода Анна Бондар, заступник директора, начальник управління ландшафтної архітектури та комплексного благоустрою у департаменті містобудування та архітектури Києва.
«Коли відбулись трагічні події революції – був сильний запит на пам’ятник. Це був, фактично, тиск від тодішньої тимчасової міської влади. І шалений тиск від громадськості. Але зрозуміло, що якщо ставити пам’ятник, то треба робити конкурс», – розповідає вона.
Конкурсом опікувалось Київська міськдержадміністрація, говорить Бондар. Оголосили чотири номінації: громадський простір центру Києва, меморіалізація подій революції та її героїв, міжнародний культурний центр «Український дім на Європейській площі» та власне музей Революції гідності, розповідає вона.
На конкурс тоді подали майже 500 заявок із 40 країн світу. У підсумку надійшло 149 конкурсних проектів з 13 країн світу: України, Литви, США, Китаю, Японії, Ірландії, Індії, Росії, Іспанії, Тайваню, Італії, Німеччини, Канади.
І в останній номінації (яка саме стосується проектування музею Революції гідності) у червні 2015 року уже обрали проекти-лідери – із Росії та Ірландії. Їхнє бачення найбільше сподобалось конкурсній комісії. Тоді вони викликали дискусії і щодо країн походження конкурсантів, і щодо архітектури музею загалом.
На думку Анни Бондар, результати цього міжнародного конкурсу дійсно хороші. Утім, місто тоді зазіхнуло на роботу, яку має робити держава. Тому саме надалі на новому міжнародному конкурсі визначать проект, за яким зведуть музей Революції гідності:
«Тобто революція – це не тільки міська історія, це і державна історія. У нас змінився устрій, пройшли вибори позачергові. У нас взагалі багато чого змінилось. Ми можемо говорити, що це не явище нашого міста, а явище усієї України», – каже вона.
«Це не буде тільки суто музей» – батько загиблого на Майдані Романа Гурика
Зрештою, має вийти дуже новітній музей, адже і більшість загиблих прийшли на Майдан за змінами. Так прокоментував Радіо Свобода голова громадської організації «Родина Героїв Небесної сотні» Ігор Гурик.
«Це не буде тільки суто музей, куди прийди, а там тільки стоять якісь речі, і тільки можна щось послухати. Це має бути центром розвитку, щоб там проходили постійно якісь акції, обговорення», – каже Ігор Гурик, батько загиблого на Майдані Романа Гурика.
Поспішати із його зведенням не варто, вважає Гурик: у багатьох українців досі не сформувалось розуміння, чим був Майдан. Та і багато пам’ятників, присвячених трагедіям, зводились роками. Наприклад, конкурс на створення Національного меморіалу і музею 11 вересня, присвяченого теракту у Нью-Йорку, оголосили у 2003 році. А закінчили музей аж у 2014 році.
«Влада є точним відображенням нашого суспільства» – політолог
Напередодні річниці Революції Гідності від ключових політиків та чиновників лунає багато заяв, присвячених тим подіям. І хоч завжди є ті, хто спекулюють на цій темі та говорять «для галочки», утім, багато є тих, для кого зберегти пам’ять про Майдан – питання честі. Так вважає політолог та історик Олександр Палій.
«Нам треба розуміти, що люди є різні. І влада після низки подій, які відбулись, є достатньо точним відображенням нашого суспільства: і його звитяг, так би мовити, і його вад, і хвороб», – каже він у коментарі Радіо Свобода.
21 листопада 2013 року в Україні почалися акції протесту, відомі як Євромайдан, які також згодом назвали Революцією гідності. Всього, за даними Генпрокуратури, під час Майдану постраждали понад 2 тисячі людей, 104 з них загинули. Найбільше активістів загинули у лютому 2014 року. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати Небесною сотнею.
