Понад два роки з часу Революції гідності залишають по собі цілий пласт не доведених до кінця справ щодо людей, які стали не лише жертвами розстрілу на Майдані у лютому 2014-го, а й хто потерпів під час акцій протесту, незаконних затримань, викрадень і зловживань з боку суддів та силовиків. Один із адвокатів учасників Майдану Роман Маселко каже: прискоренню судових тяганин не сприяє і нинішнє зниження суспільного інтересу щодо покарання винних у злочинах проти Майдану. Але адвокат зауважує – Генпрокуратура з новим очільником має всі шанси довести реальний намір покарати не лише винуватців, а й організаторів. Тоді, як переконує Маселко, можна буде говорити про кінець системі безкарності в Україні.
– Відомо, що Ви опікувалися безпосередньо справами автомайданівців. На якому етапі сьогодні розгляд цих справ?
– Дійсно, моя сфера відповідальності – Автомайдан, а також притягнення до відповідальності суддів. Особливістю справ Автомайдану є їх велика кількість і там проходять тільки ДАІшники, які складали рапорти і протоколи - близько 400 осіб, а також їхнє керівництво, що ухвалювало рішення – понад 147 зараз встановлено суддів. Йдеться про велику кількість фігурантів, що ускладнює опрацювання відповідно до закону усіх процесів кожної справи. Хоча справи Автомайдану у порівнянні з справами про розстріли не є такі складні.
Те, як передавалися справи в суди, призводило до того, що підозрювані не могли бути там визнані винними і було винесено близько десяти вироків, але – виправдальних
Якщо говорити загалом по справах Майдану, топрокуратура звітувала, що вже передала практично найбільшу кількість справ до суду і зараз близько 50 обвинувальних актів є в суді. Втім вони не мають жодної перспективи на винесення обвинуваьних вироків, це те, за що ми найбільше критикували попередніх генпрокурорів. Те, як передавалися справи в суди, призводило до того, що підозрювані не могли бути там визнані винними і було винесено близько десяти вироків, але – виправдальних. Щодо тих обвинувальних актів, які повертають, прокуратура оскаржує апеляцію, а апеляція повертається назад. Тільки вчора я отримав нове повернення обвинувального акту по одному з інспекторів і його знову, мабуть, вже втретє відправили на апеляцію. Це питання ми ставили і новому генпрокурору Юрієві Луценку на зустрічі, але поки маємо лише обіцянки.
– Якщо йде мова про те, що справи гальмують, то чому, на Вашу думку, це відбувається?
– Стосовно гальмування справ – ми не відчули політичної волі, справжнього бажання завершити справу і передати до суду не тільки стосовно виконавців, а й щодо керівництва. І це головна претензія до Генпрокуратури. Скажімо, певна протидія в передачі до суду справи «Сухолуччя», яка зараз передана до суду, і де фігурує Віра Ульянченко. Також зараз передали до суду справу про побиття автомайданівців, де йдеться про двох керівників «Беркуту». Також є обвинувальні акти для передачі до суду стосовно слідчих і прокурорів, які незаконно затримували активістів. Тобто пішов певний сигнал і активізація.
Беркутівцями займалася обмежена кількість людей, як зараз Автомайданом займається троє осіб. Стосовно покарання суддів – прогресу немає. І на це також вказали Юрієву Луценку
Проблема і в тому, що слідство – доволі складний процес, який потребує певних ресурсів, слідчих, можливостей і повноважень. А цього просто не було – беркутівцями займалася обмежена кількість людей, як зараз Автомайданом займається троє осіб. Стосовно покарання суддів – прогресу немає. І на це також вказали Юрієву Луценку – що потрібно створити групу, яка цим займатиметься.
– Є й інша сторона постраждалих під час Майдану – співробітники силових структур. Що відомо про їхні справи?
Для адвокатів потерпілих важливо, щоб і справи іншої сторони не гальмували, тому що це є козир для адвокатів беркутівців
– В суди справи не передані, а щодо слідства – я не є учасником процесу і не знаю що там відбувається. Хоча, дійсно, такі провадження є. Ми самі зацікавлені, щоб ті розслідування проводились. Для адвокатів потерпілих важливо, щоб і справи іншої сторони не гальмували, тому що це є козир для адвокатів беркутівців, які цим часто спекулюють і кажуть: є друга сторона, справи, якої теж треба розслідувати.
Якщо б ми бачили шалений прогрес в одних справах і відсутність прогресу в інших, то можна було б казати, що це якась навмисна дія, а оскільки тут все приблизно рівномірно, то не можна говорити, що для когось справи супер-гальмують, а для інших – педалюють.
– Чи не відбувається, на Вашу думку, зниження суспільного запиту на покарання злочинів щодо Майдану через витіснення цієї теми війною на сході України, анексією Криму тощо?
– Ви абсолютно праві. Люди починають думати, що Майдан нам вже не цікавий, нас більше цікавлять економічні проблеми і проблема війни. Думаю, в цьому була певна логіка тих людей, які хотіли загальмувати розслідування, тому що система тільки й чекає, коли люди «видихнуться», опустять руки. Але зараз не можна зменшувати увагу до цього, і добре, що призначення нового генпрокурора знову сфокусувало на справі Майдану.
Якщо люди втратять інтерес до справ щодо Майдану, то результату по них щораз далі буде важко досягати
Цікаво, що і мережа Transparency International вказала на те, що експерти назвали серед найбільших корупціонерів світу Віктора Януковича, заявивши позицію, що ця людина має нести покарання за свої дії. Але передусім це є перше питання для нас, для громадян. Якщо люди втратять інтерес до справ щодо Майдану, то результату по них щораз далі буде важко досягати. Справи Майдану – фундаментальні. Це ті справи, що можуть зламати цю систему. Тому що в чому була основна проблема всіх цих силових і насильницьких рішень і дій? Всі вірили у свою безкарність. Якщо зараз по справах Майдану ми зможемо покарати не тільки виконавців, це зламає систему повністю. Це надзвичайно важливо довести до кінця і під шаленою увагою і тиском суспільства.
