Доступність посилання

ТОП новини

Медицина за колючим дротом: наскільки засудженим в Україні доступне лікування?


Одне із приміщень, де живуть засуджені у Роменській колонії. Тут є також житлові приміщення на двох і трьох осіб, де умови значно кращі. Адміністрація каже, що розміщує ув’язнених, «де є місця».
Одне із приміщень, де живуть засуджені у Роменській колонії. Тут є також житлові приміщення на двох і трьох осіб, де умови значно кращі. Адміністрація каже, що розміщує ув’язнених, «де є місця».

У будь-якій колонії в Україні близько 5–10% – це ВІЛ-позитивні люди – активіст

Смерть засудженого в одній із колоній Кіровоградщини і тривожні звістки про бунт у ній, які, однак, не підтвердились, привертають увагу до проблеми доступу до медичної допомоги в українських в’язницях. На думку правозахисників, проблема – системна. Спостерігачі Національного превентивного механізму проти катувань відвідують місця несвободи без попередження і мають змогу побачити, що насправді відбувається по той бік колючого дроту. До одного із нещодавніх візитів долучилось і Радіо Свобода.

Синьо-жовті ворота, вежа і колючий дріт. Роменська колонія на Сумщині має найвищий рівень безпеки: тут може одночасно утримуватись близько 600 засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини, хоча зараз людей тут менше – адміністрація говорить про близько сотні звільнених, терміни яких збігли дещо раніше за «законом Савченко» після тривалого часу перебування у СІЗО. Є два корпуси для довічників.

Двір Роменської колонії (Сумська область)
Двір Роменської колонії (Сумська область)

У медичній частині і деяких житлових корпусах триває ремонт. У палаті, звідки, як каже адміністрація, за кілька днів до того вивезли на лікування хворого на туберкульоз, також зняли зі стін шар побілки, тому складно сказати, у яких умовах ця людина там жила. Панцирне ліжко, туалет «на постаменті» без дверей.

«Зручності» без права на приватність (Роменська колонія)
«Зручності» без права на приватність (Роменська колонія)

Спостерігачі Національного превентивного механізму проти катувань, які приїхали несподівано для тамтешнього керівництва, знаходять декілька упаковок ліків і експрес-тестів на ВІЛ, у яких сплив термін придатності. Фармацевт, на дверях кабінету якого написано «фізіотерапевт», просить ступати акуратно: під лінолеумом підлога прогнила і прогинається.

Монітори НПМ у кабінеті фармацевта Роменської колонії
Монітори НПМ у кабінеті фармацевта Роменської колонії

Представники адміністрації розповідають, що ремонт проводять, коли є можливість, і фінансують його із доходів від тваринництва – на території колонії розташована свиноферма.

«За п’ять років за ці кошти відремонтували їдальню, туди потратили 90 тисяч гривень, провели ремонт лазні для засуджених, цього року планується відремонтувати пральню», – каже заступник начальника колонії Вадим Мартиненко.

Крім ферми, тут діє також пилорама, автомайстерня, швейна майстерня, де засуджені вручну шиють на замовлення черевики, котельня і пральня. Майже ніхто не може відповісти, скільки він заробив минулого місяця, у котельні на момент візиту – майже нічого не видно через кіптяву і зовсім нема чим дихати.

Засуджений у майстерні (Роменська колонія)
Засуджений у майстерні (Роменська колонія)

Скарг на жорстоке поводження чи тиск із боку адміністрації під час візиту, проте, не надходило. «Атмосфера» загалом у колонії нормальна, хоча у моніторів були зауваження, каже представник омбудсмана Євген Нєцвєтаєв.

«Є запитання до дотримання норм житлової площі, утримання у штрафних ізоляторах і приміщеннях камерного типу. Виникали питання щодо медичної допомоги, деяким засудженим тут потрібна кваліфікована допомога», – зауважує він.

Мокасини ручної роботи від засуджених роменської колонії
Мокасини ручної роботи від засуджених роменської колонії

За словами представників уповноваженого з прав людини, те, що побачили монітори, – системні проблеми.

Кіровоградська колонія: смерть ув’язненого і «невидимий бунт»

Нещодавно скандал щодо однієї із колоній спалахнув на Кіровоградщині. Колишній очільник Державної пенітенціарної служби заявив, що у шостій кіровоградській колонії виник бунт.


В обласній прокуратурі та пенітенціарній службі це заперечують.

«Прокурор, який наглядає за законністю у місцях позбавлення волі, щодня відвідує ці колонії, жодних порушень режимних вимог взагалі не встановлено. Виїжджали на місце, інформація у пості не відповідає дійсності», – зазначила у коментарі Радіо Свобода речниця прокурора Кіровоградської області Оксана Звенигородська.

Перед тим громадські активісти заявили про насильницьку смерть одного із засуджених, але в обласній прокуратурі цю інформацію частково спростували. У відповіді, яку Радіо Свобода отримало на запит від цієї установи, підтверджують смерть засудженого, але також ідеться і про те, що під час огляду слідів насильства на тілі не виявили. Попередній висновок – засуджений помер від хвороб: чоловік був ВІЛ-інфікованим і мав хронічну форму гепатиту, мовиться у документі. Зараз, за даними прокуратури, тіло направлене до бюро судмедекспертизи для остаточних висновків.

Того дня могли відбуватись певні суперечки між адміністрацією та засудженими, але жорстокого поводження я не бачив, каже Володимир Бочаров-Туз, член спостережної комісії Кіровоградської обласної ради, що моніторить дотримання прав людей у в’язницях. За інформацією активіста, згаданого засудженого колонія направила у спеціалізований лікувальний заклад, але звідти його з невідомих причин повернули назад.

«Я цю людину знав. Я особисто хотів, щоб вона отримувала лікування, приходив набирати у неї кров для аналізів, надавав соціальний супровід. Але людина відмовлялась від лікування», – каже він.

Медична допомога ув’язненим – відкрите питання – активіст

У будь-якій колонії в Україні близько 5–10 відсотків – це ВІЛ-позитивні люди, і доступ таких людей до лікування – відкрите питання, зазначає Бочаров-Туз. За його словами, часто люди дуже невиправдано довго чекають етапування у міжобласні лікарні, а вивезення їх у звичайні лікарні на волю складно організувати.

«Наш Кіровоградський спеццентр завалений антиретровірусною терапією, тобто препарати є. Недоліки – це нестача медперсоналу, складність доступу до лікаря-інфекціоніста, але це так, як і всюди», – говорить він.

Останніми роками забезпечення пенітенціарних установ медпрепаратами покращилось, погоджується Олександр Букалов із правозахисної організації «Донецький меморіал». Медичний персонал, однак, за його словами, досі підпорядковується тюремному керівництву, відповідно, якщо у засудженого із адміністрацією конфлікт – у нього можуть виникнути проблеми і з медичною допомогою.

Нині триває реформа пенітенціарної системи: Кабінет міністрів ліквідував Державну пенітенціарну службу і передав її повноваження Міністерству юстиції. У рамках реформи передбачаються заходи для поліпшення побутових умов ув’язнених та програми для їхньої ресоціалізації після виходу на свободу. Однак якихось запланованих кроків щодо медичного забезпечення засуджених Букалов у планах чиновників не бачить.

«Я поки що більше знаю декларації і наміри Мін’юсту. А як вони планують втілювати у життя ці плани, я не знаю, – зізнається правозахисник. – Два роки тому міністерство для того, щоб захищати можливі порушені права в’язнів, створило робочі групи для відвідування установ виконання покарань, але у минулому 2015 році не було жодного візиту».

За даними «Донецького меморіалу», в установах виконання покарань станом на початок року перебувало майже 70 тисяч людей.

Станом на літо минулого року, як повідомляла Державна пенітенціарна служба, у системі діяло 132 відомчі заклади охорони здоров’я.

За інформацією представників офісу уповноваженого з прав людини Верховної Ради, на медичні потреби одного ув’язненого щодня держава виділяє 2 гривні.

  • Зображення 16x9

    Анастасія Москвичова

    Із Радіо Свобода – з 2011 року, з 2013-го до 2020-го – як штатна мультиплатформна журналістка. Спеціалізуюся на соціальній тематиці. Створювала і вела радіопрограму «Право на дію» про права людини та громадський активізм (у 2016–2018 роках), що виходила на «Ера FM».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG