Переговори у Мінську йдуть по колу, представники Росії продовжують вдавати, що вони – спостерігачі, а не сторона, яка роздмухала конфлікт на Донбасі. Це констатувала в ефірі Радіо Свобода уповноважена президента України, учасник переговорів Ірина Геращенко. Вона зазначила – ЄС (де є велике пропутінське лобі) дуже хоче поступу у виконанні «Мінська». І там вважають, що прогрес – вибори в ОРДЛО (окремі райони Донецької і Луганської областей). А Україна продовжує наполягати, що прогрес – це виведення окупаційних військ, звільнення заручників, і вже потім – вибори. Й вони мають відбутися за українськими законами за участю вимушених переселенців. І ці закони ухвалить Верховна Рада, а не Морель, не інші шановані дипломати ОБСЄ, сказала Геращенко. Також вона відповіла, чи не замало уваги визволенню Надії Савченко приділяє президент Порошенко і чи не побоюється вона повернення в Україну Надії, як політика?
Олександр Лащенко: Чимало новин з Мінська надходить. Щоправда, це саме по собі не є новиною. Але водночас їх так можна трактувати доволі песимістично. Ви кажете, що абсолютно деструктивна дискусія з боку бойовиків. Зокрема щодо визволення українських полонених. Справді така безнадійна ситуація? Чи є шанс повторення того, що все-таки вдалося з Марією Варфоломеєвою зробити?
– Безнадійних ситуацій не буває, особливо в таких принципових для України питаннях, як звільнення полонених. Інша справа, що і родичі, і дружини, і мами, і ми, звичайно, хотіли б, щоб цей процес рухався швидше. Щоразу, коли ми їдемо до Мінська, ми сподіваємося, що ці важкі переговори мають мати результативність не колись, не завтра, не післязавтра, а саме в цей день.
Російська сторона і бойовики стоять на позиції, що Савченко і звільнення інших бранців в Російській Федерації не мають жодного стосунку до «мінського процесу»
Та дискусія, яка відбулася цього тижня у середу, дійсно була, на жаль, достатньо деструктивною. І, мені здається, певний деструктив додавало те, що відбувалося в Донецьку Ростовської області – суд над Надією Савченко. Тому що ми, звичайно, піднімали і питання звільнення надія у контексті Мінських угод, і тих заяв, що зробив президент України. Але російська сторона і контрольовані нею бойовики стоять на позиції, що начебто Надія Савченко, її звільнення, так само, як і звільнення інших бранців, що знаходяться у тюрмах в Російській Федерації, не мають жодного стосунку до «мінського процесу».
І насправді так неправильно і по-своєму читають Мінські угоди тільки Російська Федерація і контрольовані нею бойовики. У них якась своя абетка. Увесь світ вимагає іншого – звільнення Надія саме в рамках Мінських угод.
– Формат «всіх на всіх» цілком реальний, так?
Україна нікого незаконно не утримує. ГРУшники прийшли з війною на українську територію. Надію вивезли з мішком на голові з території її країни
– Що таке «всіх на всіх»? Ми говоримо про звільнення незаконно утримуваних осіб. Україна нікого незаконно не утримує. Якщо людина здійснила злочин, зокрема ті ж самі ГРУшники, які прийшли з війною на українську територію, то вони мають понести покарання, згідно українського закону. А Надію вивезли антизаконно, з мішком на голові з території її країни. Це дійсно абсолютно різні речі.
Але попри це президент України задля звільнення нашої героїні Надії Савченко готовий передати цих ГРУшників після вироку українського суду на територію Російської Федерації – нехай вони з ними там розбираються. Ми чекаємо реакції російської сторони.
Ключ від усіх в’язниць в руках Путіна
Але сьогодні цей ключ від в’язниць усіх, чи це в’язниці на окупованих територіях, чи в тюрмах, Російська Федерація, де сидять наші люди, в руках однієї людини. Приймає одна людина. Це Путін.
Бойовики верещали: припинимо розмови про Надію
Бойовики озвучували те, що публічно не можуть сказати часто і представники Російської Федерації, зокрема вони верещали якраз про те, що давайте припинимо розмови про Надію, бо це не має жодного відношення до Мінських угод.
Деструктивна атмосфера на Тристоронній контактній групі, справжні жителі Донбасу, переселенці не мають права голосувати. Буде «Гіві» з «Моторолою» голосувати?
Але така ж деструктивна була атмосфера і на Тристоронній контактній групі, і в політичній групі, де знову ж таки вони заявляли, що справжні жителі Донбасу, переселенці, які переїхали з тих регіонів через збройну агресію Російської Федерації, не мають права голосувати. А хто ж буде, «Гіві» з «Моторолою» голосувати і обирати нову владу? Власне, це такий деструктив.
– Поки не будемо залишати тему визволення українських полонених. Можливе, наприклад, визволення відомого релігієзнавця, пана Ігоря Козловського? Є шанси на це в інших українських бранців?
Вчора в Мінську передали звернення з вимогою звільнити Ігоря Козловського
– По-перше, ми якраз вчора в Мінську якраз передали на гуманітарній групі звернення і від українських науковців, і від освітян, від профспілок наукових і освітянських до іншої сторони з вимогою звільнити Ігоря Козловського, якого схопили на вулиці і незаконно утримують.
Практика хапати людей, потім шантажувати Україну звільненням, стає звичною справою
Взагалі дуже багато цивільних людей, яких вдалося витягти нам таки з тюрем на окупованій території, розповідають, що ця практика хапати людей, утримувати їх, а потім шантажувати Україну звільненням, стає звичною справою.
Немає там певної інформації відносно того, як рухається ситуація по звільненню Ігоря Козловського. Але ми завжди говоримо про результат. Звичайно, заради безпеки людини, заради того, щоб був результат...
– Звісно, всю інформацію Ви зараз не можете видати. Коли буде результат, тоді.
– Звичайно. Але ми над цим дуже серйозно працюємо.
І питання в тому, що Ігоря Козловського утримують два місяці. Це солідна людина, знаний релігієзнавець, але поза ним залишається в полоні у бойовиків більше 120 українців. Це і цивільні, і військові.
Наступна мінська зустріч відбудеться аж 6 квітня
Так само і дзвонили і мами по військових частинах тих наших хлопців, героїв, які знаходяться ще у полоні, а це і Герасименко, і Лазаренко, Олійник, і Тарас Колодій, останній «кіборг», якого ми маємо витягнути, з одним питанням: коли? Ми ніколи не говоримо коли, тому що це… А мені дуже хочеться, щоб був результат. Наступна мінська зустріч відбудеться аж 6 квітня. І ці два тижні так само буде тривати робота.
– Радник голови СБУ Юрій Тандіт, який також займається обміном, визволенням полонених, наводив цифру 124 українських полонених. Це так?
В 124 українських полонених входять бранці в Російській Федерації. Це 11 людей
– Так, 124. Але в цю цифру (124 українських полонених – ред.) входять і ті наші бранці, які знаходяться в Російській Федерації. Це ще 11 людей, які знаходяться в Російській Федерації. Серед них і Надія Савченко.
– Ви зауважували те, що сепаратисти фактично приховують списки, так? Чи применшують списки полонених.
– Так. Ключові проблеми, з якими ми зіштовхуємося під час цього важкого переговорного процесу, а в мінській групі, де працюю я разом з Віктором Медведчуком, ми координуємо всі наші дії з СБУ зі зрозумілих причин і користуємося списком, складеним саме СБУ через у тому числі волонтерів, якщо є контакти від людини, що утримується, до родичів, збираємо інформацію, де він навіть знаходиться. І потім цей фактаж ми використовуємо для того, щоб витягнути людину, довести, що вона там є і таке інше.
Намагаються штучно занизити кількість утримуваних в полоні осіб. Ніколи не дають місцезнаходження. Не знаємо місцезнаходження десятків людей
І ось ключова проблема, що дійсно намагаються штучно занизити кількість утримуваних в полоні осіб. По-друге, вони нам ніколи не дають місцезнаходження. І з цього списку людей, що знаходяться в полоні, ми дійсно не знаємо місце знаходження десятків людей! І не можемо вищупати інформацію.
З списків зникло кілька людей, чиє місцезнаходження точно знаємо, про кого йшла мова і кого вони навіть обіцяли
В середу у Мінську, коли ми обговорювали знову-таки ці списки, то ми побачили, що з цих списків зникло кілька людей, чиє місцезнаходження ми точно знаємо, про кого йшла мова, і кого вони навіть обіцяли. Я не хочу входити в деталі, але люди які ще вчора їх обіцяли передати, то тепер їх немає у списках. Так де ж подівалися ці люди? Що це таке? І немає відповіді на це питання.
– А ці люди, які зараз перебувають у полоні, той же пан Козловський, до них правозахисники, медики мають доступ?
Кричить чомусь тільки Україна. А де гучні заяви Amnesty International? Червоного Хреста? Іноді ця нейтральність вже переходить межі. Не мають доступу до тюрем на окупованих територіях до наших політв’язнів, яких утримує Російська Федерація
– Ні. Ще одна ключова проблема, про яку кричить чомусь тільки Україна. Я тут не можу зрозуміти: а де гучні заяви Amnesty International? Де так само гучні заяви Червоного Хреста? Звичайно, я шаную позицію їх організацій. Це аполітичність і нейтральність. Але іноді ця нейтральність вже переходить межі. Тому що ці організації не мають доступу до тюрем на окупованих територіях і також не мають доступу до наших політв’язнів, яких утримує Російська Федерація.
– В Росії?
– Так. Жодного візиту. Жодної можливості перевірити, в яких умовах утримуються ці люди, який їх стан здоров’я.
Є один дуже важкий. Ампутовані дві руки, проблеми з зором. Мама у відчаї. Володимир Жемчугов, до нього немає допуску ані лікарів, ані міжнародних організацій
Наприклад,у нас серед полонених є один дуже важкий. У нього ампутовані дві руки, у нього проблеми з зором, є проблеми з іншими органами. Мама у відчаї. Він знаходиться у Луганській області. Володимир Жемчугов. І це просто щось таке страшне, що до нього немає так само допуску ані лікарів, ані цих міжнародних організацій. Так само, як і до всіх інших.
В Парижі на початку березня Клімкін передав Лаврову звернення від мам, дружин полонених, прізвища, де знаходяться. Пройшло три тижні. Нуль!
Під час останньої зустрічі, яка відбулася в Парижі на початку березня, міністр Клімкін передав всім своїм колегам не просто заяву…
– Зокрема Лаврову?
– Так, і Лаврову. Він передав конкретне звернення від мам і звернення від дружин полонених, прізвища їх, де вони знаходяться, з вимогою вплинути на контрольованих ними бойовиків, щоб ці люди були на свободі. І що ми бачимо? Пройшло три тижні.
– Реакція нуль?
– Нуль!
– Пані Геращенко, Ви зараз у «Фейсбук» зауважили, а зараз і в студії Радіо Свобода, що є гуманітарна підгрупа «мінського переговорного процесу» і представляє Україну зокрема Віктор Медведчук. Яка його роль? Наскільки вона вагома?
– В СБУ була створена така група, куди увійшли свого часу Віктор Медведчук, Василь Грицак і Юрій Тандіт для того, щоб якраз сприяти звільненню полонених. І українська сторона виходить з того, що нам потрібно залучити всі можливості, щоб витягти людей. І, виходячи з тих аргументів, мені здається, я достатньо сказала, ми працюємо в цій групі. Він має діалог і з іншою стороною, і з Російською Федерацією, яка, безумовно, впливає на тих своїх підконтрольних бойовиків.
– Медведчук, кажуть (і це не безпідставно), має прямий вихід на Путіна.
Медведчук має діалог з Російською Федерацією. Україна має використати всі можливості, щоб витягти бранців. А потім вже будемо визначати роль кожного
– Я не хочу коментувати такі історії. Але, очевидно, він (Медведчук – ред.) має діалог з Російською Федерацією. І я вважаю, що Україна має використати всі можливості для того, щоб витягти наших бранців. А потім вже будемо визначати роль кожного у кожному процесі. У цьому напрямку ми дійсно працюємо в гуманітарній підгрупі. І він веде цей напрямок звільнення полонених.
– Взагалі «мінський процес» не зайшов у глухий кут?
– У нас так багато говорять про «мінський процес». Але я хочу наголосити на тому, що це не якась самостійна історія, це похідна від «нормандського формату». От «нормандський формат» визначив, що це лідери чотирьох країн, що саме мінські групи мають напрацьовувати варіанти рішень. Ми не маємо жодного мандату приймати рішення. Ми їх тільки напрацьовуємо. Навіть питання звільнення бранців, то ми напрацьовуємо рішення, але без рішень СБУ відносно деталей операцій…
От що стосується взагалі питання звільнення полонених, то президент це тримає на особистому контролі. Ми після кожного «Мінська» доповідаємо ситуацію.
Я хочу сказати про одну ще дуже важливу ініціативу президента. Він розпорядився, щоб в одній із лікарень, одній із раніше закритих, лікувалися тільки депутати, міністри і таке інше. Після Марії Варфоломеєвої ми звільнили ще трьох хлопців – Ярошевич, Завізіон і цивільний Петренко. Слава Богу! Це відбулося 16 березня. І двоє з них й досі проходять реабілітацію, тому що (уявіть собі!) більше року в полоні, і ці хлопці мали надзвичайно важкі поранення.
– На Луганщині чи Донеччині?
– Ні. Це Донеччина. От у Луганську ми якраз останню людину звільнили 3 березня – Марія, а з Донеччини ми останніх людей звільнили 16 березня. І в одного з них настільки важкі були травми голови. Йому тільки зараз проведені дуже важкі операції, витягли осколки з голови. І з такими ускладненнями і з такими страшними травмами, пораненнями бойовики тримали людину і катували її рік. Як це можна пояснити?
– Щодо взагалі «мінського процесу», то один із ватажків так званої «ДНР» Пушилін, я так розумію, що після цього раунду переговорів у Мінську, сказав, що, мовляв, бойові дії не є перешкодою для проведення виборів на цих територіях.
Борис Гризлов, представник Росії, стверджує, що вже в першій половині цього року варто провести підготовку до цих місцевих виборів. При тому, що бойові дії тривають, і Україна контролю над кордоном не має і не видно, що він буде.
Це знову ж таки не безвихідь?
ЄС дуже хоче прогресу у Мінських угодах. Вважають, що вибори – це прогрес. Україна вважає, прогрес – це закінчення війни
– Очевидно, що бойовики озвучують позицію виключно Російської Федерації. ЄС також дуже хоче прогресу у Мінських угодах. І от вони вважають, що вибори – це прогрес. Україна вважає, що прогрес – це закінчення війни. І нам потрібно не для галочки, а в реаліях. Тому дуже важливо, щоб у цьому процесу була логіка.
Паралельно можна готувати закон про вибори. Але на першому плані безпекові питання і гуманітарні
Очевидно, що паралельно можна готувати закон про вибори. Але на першому плані мають бути безпекові питання і гуманітарні. І без їх вирішення ми не можемо підійти до питання виборів. Це очевидно.
– Зараз чимало скептиків в Україні констатують, що нібито Захід, передовсім європейські держави, більше пристає на точку зору Путіна у виконанні Мінських угод, залишають нібито Україну наодинці з Росією. Ваші враження такі чи ні?
«Друзі Росії» мають серйозне лобі і в Європарламенті, і в ЄС
– Очевидно, що сьогодні в ЄС є велике російське лобі. Воно там завжди було. І дуже багато країн мріяли б про зняття санкцій. Тому що від санкцій економічно страждає і ЄС. Росія – це величезний ринок. І таке інше. І, власне, «друзі Росії» мають серйозне лобі і в Європарламенті, і в ЄС.
– Це лобі візьме гору, на Ваш погляд?
Лобі активно працює над зняттям санкцій. Поки що є чітка позиція ЄС, санкції мають знятися після повного виконання Мінських угод
– Це лобі сьогодні активно працює над зняттям санкцій. Але поки що є чітка позиція ЄС, що санкції мають знятися після повного виконання Мінських угод.
Позиція президента України, міністра закордонних справ, дипломатів, які відстоюють цю позицію – спочатку безпека, спочатку припинення вогню, відведення військ, звільнення заручників, а потім ми можемо переходити до вже політичного блоку. Паралельно можна писати закон про вибори. Немає питань. Але вибори можуть відбуватися лише при безпековій ситуації і при тому, щоб вони відповідали українським законам, щоб туди заїхали спостерігачі ОБСЄ.
Сьогодні ОБСЄ не має доступу до всієї окупованої території. Які вибори? Хто їх буде контролювати? Захарченко у Плотницького, а Плотницький у Захарченка? Обміняються спостерігачами?
Але що я хочу у цьому контексті сказати? Поки українська влада відстоює таку позицію, є політики, у тому числі у Верховній Раді України, які представляють і коаліцію, які виїжджаючи закордон, починають ту частину дорогоцінного часу, який треба витратити на донесення правди про ситуацію в Україні і про нашого зовнішнього ворога, витрачають на внутрішні чвари. Оцього я не розумію.
– Чвари тривають не тільки через можливий зовнішній вплив. Оцей поділ крісла прем’єра і так далі. Це ж все Захід бачить.
Я є персоною non grata у Російській Федерації
– Я є щаслива людина в тому, що я не беру в цьому участі. Я навіть не знаю, на якому етапі зараз знаходяться ці всі кадрові пертурбації. Мене це дійсно не цікавить, тому що дійсно 90% мого часу займає сьогодні питання Донбасу, звільнення заручників, гуманітарна місія, плюс євроінтеграція. Чим успішнішою буде Україна, тим гірше буде Кремлю і Путіну.
До 2021. Велика честь знаходитися в одному списку зДжемілєвим, з Чубаровим, з іншими справжніми патріотами
Для мене не стало несподіванкою, що я є персоною non grata у Російській Федерації.
– До речі, це правда? До 2021 року?
– До 2021 року. Це максимальний термін. І це означає, що мене у ці списки або тільки внесли у січні цього року, або поновили той список, який, можливо, був раніше. Але, знаєте, що це велика честь знаходитися в одному списку з Мустафою Джемілєвим, з Рефатом Чубаровим, з іншими справжніми патріотами.
– А скільки взагалі українців? Відома цифра?
– ФСБ це відомо. Я ж, як Ви знаєте, є «другом» ФСБ. Тому мені ця цифра невідома.
– Ви назвали прізвища цих осіб – Плотницький, Захарченко, так звані «лідери» так званих «ДНР» і «ЛНР». Є версія, давно яку обговорюють, у тому числі і в Україні, зокрема відомий політичний оглядач Сергій Рахманін у «Дзеркалі тижня», що, мовляв, Путін вирішить поставити замість цих очільників, можливо, представників Партії регіонів колишніх. Можливо, Юрій Бойко, можливо, Рінат Ахметов.
Це може таке бути?
– Що обговорює Україна? І що написано в Мінських угодах? Те, що там мають відбутися вибори. А якщо відбуваються вибори, то там мають люди обрати, а не хтось когось призначати. Тому мова йде про це.
Чи можливі в нинішніх умовах вибори? Ні. Тому що там немає поки що відповідної безпекової ситуації. Тому я не можу коментувати різні такі фантасмагорії.
Але що я хочу сказати? Щодо Плотницького, то я думаю, що зараз СБУ веде кримінальну справу по тому, що ця людина причетна до викрадення Надії Савченко. Я думаю, що він має відповідати за українським законодавством за причетність до викрадення людей. До речі, такі злочини не потрапляють під амністію.
Все інше я взагалі не хочу коментувати. Бо я є людиною, яка попри все своє розуміння непопулярності, можливо, Мінських угод в певних колах, я вважаю, що це є той документ, який схвалений у тому числі РНБО нашої, які Генасамблея ООН прийняла. Тому, власне, ми маємо йти в цьому напрямку для того, щоб врегулювати конфлікт на Донбасі в політико-дипломатичний спосіб. І якщо будуть виконані ключові пункти цих угод, то вони несуть Україні користь. Це і закриття кордону, це і виведення військ. Нам треба на цьому наполягати.
– А чи не є тією ж самою, як Ви зараз висловилися, фантасмагорією є так званий «план Мореля», французького дипломата?
Закони українські буде приймати Верховна Рада, а не Морель, не інші шановані дипломати, що представляють ОБСЄ
– Слухайте, я хочу сказати, що Морель, Фріш у нашій групі, інші шановані дипломати можуть напрацьовувати свої пропозиції, те, що я кажу, і в «мінському процесі» висловлювати свою позицію. Але закони українські буде приймати Верховна Рада України, а не Морель, не інші шановані дипломати, що представляють ОБСЄ. Тому я так само ставлюся до цього як до експертної думки.
Більше того, закони там не обговорюються. Це було би смішно, якби там обговорювалися закони… Ну не політичні, модальності. Що таке модальності, якщо говорити про політичну групу? Це передумови для проведення виборів. Хто бере в них участь? Україна наполягає, що обов’язково право і обирати, і право бути обраними мають переселенці отримати. По-друге, обов’язковість там участь і присутність українських медіа, щоб Радіо Свобода так само і «Еспресо TV» могли там висвітлювати ті події, а не лише якийсь «Лайфньюз», як ти приїдеш на звільнення заручників, то тебе з ніг збивають пропагандисти російські з камерами, що бігають.
– Тут принципова позиція, звісно, України?
– Абсолютно!
Тому ми це обговорюємо. А закони буде обговорювати і приймати Верховна Рада України. Ми ж будемо діяти тільки згідно Конституції.
– Пане Геращенко, те, що на цих переговорах представляє Росію така особа, як Борис Гризлов, якого називають наближеним до Путіна політиком, це змінило хід переговорів? Чи це не мало значення у Мінську?
– Насправді в Російській Федерації все представляє Путін. І от як він собі уявляє Мінські угоди, як він собі все це уявляє, то так воно і йде по цьому колу. Тому ключова позиція Російської Федерації, всіх її представників, вони намагаються зробити вигляд, що вони просто спостерігачі, а не та сторона, що роздмухала цей конфлікт. А українська позиція інша – будь ласка, заберіть свої війська, заберіть своїх найманців, заберіть свою зброю, а ми у своїй хаті лад самі дамо.
– Повертаємося знову ж таки до Надії Савченко. Петро Порошенко активно висловлюється, маму прийняв Надії. Зокрема депутати від БПП намагалися і потрапили все ж таки до Донецька, коли ухвалювали вирок.
Але деякі критики президента констатують, що він зустрівся з адвокатами Надії лише через понад 1,5 роки судового переслідування в Росії. Мовляв, було обмаль уваги. Тільки зараз її більше стало.
– Зустріч не означає в той чи в інший час, що тільки в цей час з’явилася увага. Я хочу привернути увагу до всіх так званих критиків до того, що скільки було заяв, на яких рівнях, скільки нот протесту, скільки разів піднімалася ця тема на всіх форматах, у тому числі і в «нормандському форматі».
Більше того, і самі адвокати це визнають, і родина Надії Савченко, що на постійному контакті з ними знаходилися ті люди, які на це були уповноважені. Зокрема у мене є постійний контакт з родиною Надії. Буквально з першого ж дня, як вона зникла, я познайомилася з мамою Надії Савченко, шанованою Марією Іванівною влітку 2014 року. Ми почали вже відслідковувати, шукати шляхи її звільнення, але вже з’ясувалося, що її вивезли на територію Російської Федерації.
Що я хочу сказати? Так само і з адвокатами ті люди, які були уповноважені, мали контакти.
– До Вас запитання як до людини з великим політичним стажем…
– Я ще молода начебто.
– Звісно, Ви молода і чарівна жінка! Але у Вас досвід політичний є. І як до представника пропрезидентського блоку звертаюсь. Це ж саме запитання можна адресувати «Батьківщині», де Надія формально є першим номером у партійному списку. Хоча там найяскравіша, найвідоміша політична особа до останнього часу була Юлія Тимошенко.
Ви як український політик, зокрема і жінка, не побоюєтеся, що коли Надія повернеться (а ми віримо, що вона обов’язково повернеться, і не дуже довго доведеться чекати), то складе вам конкуренцію? Адже вона така людина – дуже безкомпромісна!
– Ми дуже очікуємо повернення Надії Савченко. Це перше. Ми очікуємо на її повернення до Верховної Ради. Ми очікуємо на її повернення до ПАРЄ.
Жінки-політики можуть дати фору чоловікам-політикам, яким не вистачає чи то хребта, чи то мужності
Я взагалі вважаю, до речі, це і суд показав, що українські жінки-політики в деяких питаннях можуть дати фору деяким нашим чоловікам-політикам, яким іноді не вистачає чи то хребта, чи то мужності.
Що ключове? Конкуренція в політиці – це хороша справа. Вона тебе змушує ставати кращим, активніше працювати над собою. Боятися конкуренції, то не треба йти в політику.
Що стосується Надії? Політичний ландшафт – депутатів багато, міністрів багато, а бійців – на пальцях можна перерахувати. Вона дуже додасть Україні!
Але що ще дуже важливо, що стосується Надії? Ми її і направду дуже чекаємо. Тому що сьогодні Україні потрібні бійці. Дивимося наче на цей наш політичний ландшафт – депутатів багато, міністрів багато, а бійців – щось на пальцях можна перерахувати. А вона нам додасть. Вона дуже додасть Україні!
Вона, до речі, допоможе і президентові, і парламенту, і, головне, Україні і українському народу боротися за Україну. Власне, тому ми її дуже чекаємо!
