У серці Праги – український магазин. Продавати взуття серед популярних чеських та міжнародних брендів непросто. Адже вийти на ринок ЄС – лише півсправи. Часто найважче для українських брендів стати впізнаваними за кордоном і привабити клієнтів. Утім, і в умовах великої конкуренції є свої «козирі»: якість та трендовість товару.
Над вхідними дверима вивіска «Українське виробництво взуття», на продавчинях – кофтини з вишивкою. Це, зрештою, і все, що може підказати чеському клієнту, звідки саме приїхали туфлі й чобітки.
Менеджер цієї крамниці Лілія Мадараш розповідає, що лише після того, як виробництво міцно «стало на ноги» в Україні, директор зібрав усі необхідні папери, аби почати бізнес у Чехії.
«Не бачу тут ніяких проблем, все правильно офіційно оформити, подати заявку – і всі дозволи вирішені», – говорить вона.
Клієнти в Чехії звикли до дворічної гарантії на взуття
Важче – продати, адже через великий вибір покупці обережні з невідомими брендами. Але в Україні можна виготовити якісне взуття дешевше, ніж у Європі – це і є «козир» українського бізнесу.
Потенційний клієнт магазину Іван розповідає, що вже кілька разів заходив «просто подивитись». Каже, що порівнював вартість взуття чеських брендів та в цьому українському магазині: різниця – приблизно 20 євро.
«Взуття хороше і зовні, і зсередини. А я приходжу саме за якістю. А от яка країна виготовляє, для мене немає значення», – говорить він.
Однак для багатьох важливі країна-виробник і бренд. Справа в тому, що в Чехії гарантія на взуття – два роки, адже цього вимагає закон. Українські фірми, які приходять на цей ринок, зобов'язані надавати такий же сервіс. Чехи часто не знають цього і з острахом перепитують про гарантію чи й взагалі відразу ідуть до перевірених марок.
Окрім цього, важливо вирахувати, що саме європейці купуватимуть. Тож маркетологи цього українського магазину спершу аналізували, що носять у Чехії. Бруківки в Празі дуже багато, тож взуття на підборах на місцевих жінках – рідкість. За словами Лілії, найпопулярніший стиль «кежуал», тобто зручне і на кожен день.
Як просувати марку: базовий маркетинг
Магазин, де працює Лілія, – радше, виняток, ніж правило. Український експорт до Чехії залишається переважно сировинним та напівсировинним. І хоч із запровадженням двосторонньої зони вільної торгівлі вийти на ринки ЄС стало легше, проте часто не вдається закріпитись навіть відомим в Україні маркам із сертифікатом якості – покупець їх не знає.
Радник із економічних питань при посольстві України в Чехії Зіновій Гошовський радить починати з основ – підручника з маркетингу.
«Якщо це продукти харчування – робити презентації, брати участь у виставках, ярмарках. Якщо взуття – давати рекламу на телебачення і радіо, роздавати проспекти. А наші фірми практично зовсім цього не роблять. Хоча тепер додались фінансові труднощі, але ж вони не брали участі й раніше, навіть коли ще війни не було», – каже він.
Половина українського експорту до Чехії – сировина руди і концентрати. Ще п’ята частина – електричні машини та устаткування. Десята частина – чорні метали. А от такий готовий товар як взуття та одяг – лише 1%, хоча потенціал для збільшення цієї частки в України є.
