Львів – 70 років тому – 10 березня 1946 року вірні Української греко-католицької церви дізнались трагічну новину – про ліквідацію УГКЦ, про так зване «возз’єднання» греко-католицької церкви з православною церквою. Три дні, з 8 до 10 березня, тривав псевдособор. У той час були арештовані греко-католицькі єпископи, у томі числі і глава церкви, кардинал Йосип Сліпий. Тисячі активних священиків, монахів та монахинь також були вислані у Сибір.
«Довгождані радісні дні прийшли зі сходу…», – ці слова з уст російського православного митрополита РПЦ Іоана російською звучали у Святоюрському Соборі рівно 70 років тому. Засідання собору відкрив отець Гавриїл Костельник, який погодився перейти з УГКЦ до РПЦ. Радянська влада чинила шалений тиск на греко-католицьких отців, погрожувала знищити усіх рідних. Зрештою, розправилась з усіма зрадниками. Багатьох учасників привезли на псевдособор енкаведисти, які потім стежили за роботою цього зібрання. Адже учасники псевдособору мусіли підписатись під зверненням до патріарха Московського і всієї Руси Алексія і звернутись до голови Президії Верховної Ради УРСР.
10 березня вірні УГКЦ почули про рішення псевдособору – ліквідацію УГКЦ. На цей час були арештовані всі греко-католицькі єпископи, на чолі з главою церкви Йосипом Сліпим, у Сибір радянська влада вивезли тисячі священиків, монахів, монахинь, свідомих вірян. Сотні загинули у таборах.
Марта Цегельська, дружина греко-католицького священика Артемія Цегельського, у своїх спогадах, які зберігаються в музеї «Територія терору», розповідає про арешт чоловіка у 1946 році. Він був в ув’язненні до 1956 року.
«Чоловіка арештували і цілий рік він перебував у слідчій тюрмі на Лонцького, його там тримали, кидали у карцер, там він застудився, все тіло обсипало чиряками. Ми носили йому передачі – сухарі, цукор. Також там була і жінка отця Тихого. Через рік його перевели у Золочів, у пересильний пункт, мені не дозволили побачитись, коли приїхала туди. Вивезли чоловіка в ешелоні з бандюгами. Це було страшне знущання. Він був у Воркуті. Там всюди були наші люди, також литовці і поляки. Всі зі співчуттям ставились, бо знали, що священик. Він там працював, а коли начальство дізналось, що він має вищу музичну освіту, його забрали в ансамбль, де вони давали концерти для начальства, їздили різними місцями, тому він міг бачитись з людьми», – розповіла жінка.
Очевидці цих подій, священики, які вже відійшли у вічний світ, пригадували за життя Радіо Свобода, що озброєні енкаведисти забирали їх ввечері за два дні до початку псевдособору. Везли у вантажній машині, дорогою забирали інших отців.
Примусово «возз’єднались», але не на віки
УГКЦ перейшла у підпілля, священики і монахи працювали на різних роботах, але збирались таємно на службу. 10 березня 1946 року радянське телебачення інформувало: «Навіки возз’єднались Греко-католицька церква з прадідівською вірою». Однак примусово возз’єднались до кінця 80-х років ХХ століття. Пророчими були слова митрополита УГКЦ Андрея Шептицького (29.07.1865 – 01.11.1944), який передбачив, що Церква відродиться з руїн. Так і сталось. 23 січня 1990 року у Преображенському соборі у Львові відбувся церковний собор УГКЦ, який проголосив відновлення Української греко-католицької церкви. Наступного року вірні вітали главу своєї церкви – Мирослава-Івана Любачівського.
За 25 років незалежної України церква від українського уряду не була реабілітована, не було повернуто майна церквиСевастіян Дмитрух
«За 25 років незалежної України церква від українського уряду не була реабілітована, не було повернуто майна церкви. Ми знаємо наслідок того псевдособору. У 1948 році, коли члени псевдособору повертались з Москви, Костельника застрелили, Пельвецького отруїли, тобто активних зрадників вбили. Наслідок донині той, що за роки незалежності України на Волині, Закарпатті 80% маємо московської церкви. Те, що ми кажемо декомунізація, бачимо, якою мученицькою дорогою вона йде. Ніколи московська церква не просила прощення», – наголосив отець УГКЦ Севастіян Дмитрух.
Вперше група православних осіб з різних міст і країн у зверненні вибачилась перед вірними УГКЦ за злочин радянського режиму, інструментом якого була РПЦ. 10 березня оголошено поминальним днем і православні християни у світі молитимуться за всіх невинних жертв УГКЦ.
