Приїхала в Донецьк, де не була півроку, і там мене зустріли Ленін та Депард’є. Шахтарська столиця нічого не чула про декомунізацію, яка повним ходом відбувається в українських містах. Пам’ятники Леніну, Щорсу та Красноармійська вулиця, що раніше здавались звичними, нині видаються дивними, я б навіть сказала екзотичними.
На мої дивування місцеві відповідають: «А як інакше? Це ж наша історія. То в Україні їм нічого робити, що вони Леніна валять та вулиці перейменовують».
У кінотеатрах показують фільми, які в Україні транслювали місяць або два тому.
«Ми в кіно не ходимо. По-перше, це дорого. По-друге, немає сенсу. Раніше фільм, який ми дивились в кінотеатрі, з’являвся в мережі десь через місяць. Сьогодні все, що показують за гроші, можна дивитися в інтернеті в гарній якості, тільки вже безкоштовно», – ділиться своїми думками 20-річна донеччанка.
Рівень «місцевого патріотизму» зашкалює. У багатьох автомобілях видніються триколорні прапорці з написом «Донецкая народная республика» Біля входів у підземні переходи продають подібні магніти, наліпки та збирають гроші на допомогу «защитникам Донбасса.
Велика кількість перейменованих або нових гастрономів дають змогу зрозуміти розповіді мами та бабусі про радянське минуле, адже я його не пам’ятаю.
Черги, які створюються біля «Первого республиканского банка» (єдиного, який працює на окупованій території) бабуся теж коментує словами «Как в Советском Союзе».
Жоден український банк не функціонує у Донецьку. Проте підприємливі люди знайшли шляхи знімати готівку з карток українських та не тільки банків.
У «республіці» не тільки банк перший, тут ще відкрили «Первый республиканский супермаркет». Сподіваюсь, всі впізнали звичний дизайн АТБ?
Продукти продають місцевого, російського, білоруського та казахстанського виробництва. Я зустріла тільки український шоколад «Milka».
За два тижні мене почало нудити від чорного, червоного та синього кольорів, тому що прапори «ДНР» на кожному кроці. Жінки гордовито ходять за ручку з чоловіками у формі. Вони теж всюди. На щастя, не всі озброєні.
На жаль, тільки вишки ліній електропередачі нагадали мені, що Донецьк донедавна контролювався українською владою.
Наталія Золотоноська, студент, селище міського типу Новий Світ
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
