Атомна енергетика стала безпечнішою від часів Чорнобиля, а технології удосконалюються з кожним роком, твердить колишній міністр у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, а нині один із керівників «Енергоатому» Володимир Холоша. На його думку, досвід, який отримали українські вчені у справі підвищення безпеки й боротьби з наслідками екологічних катастроф у результаті аварії на атомній електростанції, неоціненний для спеціалістів з цілого світу. Це стосується і повернення до життя сільськогосподарських районів, вражених радіацією. А почали ми розмову з того, чому і через 29 років після катастрофи Україна не убезпечена від наслідків цієї катастрофи у самому Чорнобилі.
– Є низка причин. Перш за це – унікальний об’єкт. Аналогів немає. І не всі ті проектні рішення, які були прийняті, потім проходили експертизу. Наприклад, з точки зору можливості інженерів, можна було реалізувати, але виявлялось, що по таких параметрах, як доза або радіаційний захист, проект не проходив експертизу і відхилявся, шукали нові проекти.
Зараз за весь час будівництва не було допущено того, щоб з’явився хоч один «ліквідатор»
Укриття ж будується за допомогою міжнародної спільноти. І тому вимоги до охорони праці, до радіаційної безпеки дуже серйозні. Ми не повинні повторити ту ситуацію, яка була у Радянському Союзі, коли людей кидали фактично з голими руками на усунення наслідків аварії. Тому зараз за весь час будівництва не було допущено того, щоб з’явився хоч один «ліквідатор».
Інші причини пов’язані з тим, що все-таки є певні форс-мажори, які виникають у зв’язку з тим, що дуже багато сторін беруть участь у виконанні цього проекту. Зараз з’явилися деякі проблеми фінансового характеру. Це і вплинуло на те, що терміни реалізації проекту зараз розтяглися в часі. Зараз термін введення нового безпечного конфайнменту – кінець 2017 – початок 2018 року.
– Українська громадськість часто переймається тим, що гроші, які йдуть на фінансування Чорнобиля, насправді йдуть кудись в інші місця. Наскільки цей проект є під контролем громадськості, щоб ми могли точно бути впевнені, що кожна копійка, кожний цент, який був виділений для побудови цього укриття, буде на нього використаний?
– Ми повинні розуміти, що Україна не отримує ні копійки грошей. Тобто ті гроші акумулюються в Європейському банку реконструкції і розвитку, який є адміністратором коштів цього фонду, який складають усі країни. І банк платить безпосередньо виконавцям. Тобто ні уряд України, ні міністерства, ні відомства, ні навіть Чорнобильська АЕС не отримують цих коштів. Контроль банківський і аудиторський за банком існує. Банк щороку проходить аудит однієї із чотирьох найбільших аудиторських фірм. Потім все доповідається на конференції донорів і так далі.
– Україна після Чорнобильської аварії не відмовилася від ядерної енергетики. Тоді багато людей хотіло цього. Далі вона не відмовилася від російського палива і від атомних електростанцій російського виробництва. Наскільки вони є безпечними зараз? І з точки зору ймовірності вибуху, і з точки зору безпеки країни, яка перебуває у стані війни з Росією?
– Я б сказав так. По-перше, ті чотири станції, які експлуатуються в Україні: Запорізька, Южноукраїнська, Рівненська і Хмельницька – хоч вони й мають радянські технології, але це сучасніші станції, ніж та, яка була в Чорнобилі. У Чорнобилі фактично була одноконтурна станція. Ті є двоконтурними станціями з відповідними конфайнментами для захисту навколишнього середовища.
Є низка принципів безпеки, які були впроваджені після Чорнобиля і жорстко виконуються
По-друге, є низка принципів безпеки, які були впроваджені після Чорнобиля і жорстко виконуються. Починаючи від того, що є контрольно-регулюючі органи МАГАТЕ, партнерські перевірки експлуатуючих організацій та інше, і закінчуючи тим, що дуже уважно відслідковуються усі інциденти, які відбуваються. Так, наприклад, після Фукусіми були проведені додаткові стрес-тести для атомних електростанцій України, і було визнано, що вони відповідають сучасному рівню безпеки.
Передбачається, що буде використовуватися для атомних станцій також, крім російського, і паливо Westinghouse, яке пройшло відповідні експериментальні перевірки на Южноукраїнській атомній електростанції
Що стосується відмови чи не відмови від російського палива, тут ситуація складніша. Тому що, дійсно, є залежність від поставки російського палива. Останнім часом «Енергоатом» роблить разом з урядом України спроби диверсифікувати джерела постачання палива. Ви знаєте, що передбачається, що буде використовуватися для атомних станцій також, крім російського, і паливо Westinghouse, яке пройшло відповідні експериментальні перевірки на Южноукраїнській атомній електростанції, і вважається, що воно придатне для того, щоб його використовувати в експлуатації енергоблоків радянського дизайну.
– Після аварії з японською атомною електростанцією у «Фукусімі» йшлося про те, що японці звернулися до України за її досвідом. Можливо, Ви знаєте більше про те, яким саме досвідом після Чорнобиля може Україна поділитися з іншими країнами?
– Звичайно, тому що я брав участь у виконанні цієї міжнародної угоди між урядом України і урядом Японії, я був співголовою комітету спільного між урядом Японії і України щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій ядерного характеру. Я повинен сказати, що вивчався наш досвід нормування, зонування, захисту населення, захисту продукції, контрзаходів у сільськогосподарському секторі, дезактивації, усунення самої аварії і ліквідації її на Чорнобильській АЕС.
Також були експертні місії, які дозволяли зрозуміти ситуацію і не повторити тих помилок, які були зроблені нами. Ця співпраця триває і зараз, наші експерти дають поради компанії TEPCO щодо тих проектів, рішення яких пов’язані з ліквідацією наслідків аварії. Думаю, що ця співпраця в рамках міжурядової угоди буде і надалі.
