Андрій Корольов
Родичі російських військовослужбовців, що беруть участь в бойових діях на сході України, продовжують розшук загиблих і зниклих безвісти солдатів та офіцерів. Тим часом у самій Україні розгортається широка кампанія надання інформаційної підтримки батькам російських військових.
26-річний єфрейтор-контрактник Андрій Докучаєв приписаний до розвідроти 331-го полку, що базується в Костромі. Мати російського військовослужбовця Ольга Базакіна стверджує, що 18 серпня її син разом з ротою несподівано був направлений до так званого відрядження на кордон із Тамбовською областю. 20 серпня Андрій залишив запис на своїй сторінці в соцмережі «Однокласники», після чого зв’язок з ним обірвався. Ось уже майже місяць Ольга Базакіна розшукує сина.
У військовій частині сказали, що вони контракт підписали, тому ніхто їм нічим не зобов’язанийОльга Базакіна
«Ми поширили його фото на українських інтернет-ресурсах. Після цього невістці почали погрожувати. Вона все швидко видалила. А я ходила у прокуратуру Костроми, де мені дали номер телефону Ростовського штабу, куди не додзвонилася, після чого обдзвонювала госпіталі в Ростові і Єйську. Але там повідомили, що мій син в числі поранених не значиться. У самій військовій частині нам нічого взагалі не хотіли пояснювати, а невістці просто сказали, що вони контракт підписали, тому ніхто їм нічим не зобов’язаний», – говорить мати зниклого солдата.
Утім, Ольга Базакіна впевнена, що її син Андрій досі перебуває на території Східної України. Як доказ наводить відеоролик, розміщений у мережі «Однокласники», на якому зображений однополчанин її сина Сергій. Незадовго до цього Сергій і шестеро російських військовослужбовців були обміняні на українських солдат. Усі вони є товаришами по службі Андрія Докучаєва. Ольга Базакіна не виключає, що її син може залишатися в числі полонених.
Доля ще одного військовослужбовця, Микити Саввіна, не настільки заплутана. У травні після підписання контракту з 200-ю мотострілецькою окремою бригадою особливого призначення, що базується на Кольському півострові в селищі Лоустарі, він був відправлений у так звану «школу виживання» в підмосковному Патіно. Тут же йому запропонували підписати ще один контракт на продовження служби в Ростовській області, розповідає дружина Микити Єлизавета Саввіна.
За її словами, за умовами так званого контракту передбачалася відправка підрозділу в Ростов за свій рахунок. При цьому командування частини наполягало на добровільному статусі військовослужбовців. 28 серпня Микита Саввін прибув до Ростова. Тут, передає зміст подальшої телефонної розмови з чоловіком Єлизавета, їх переодягли в уніформу без розпізнавальних знаків.
Їх одягли як «ополченців» і дали зрозуміти, що на території України вони перебуватимуть як «ополченці»Єлизавета Саввіна
«Микита мені сказав, що їх всіх одягли як «ополченців» і дали зрозуміти, що на території України вони перебуватимуть як «ополченці», – продовжує розповідь Єлизавета Саввіна. – Нібито на території України немає жодного контрактника з Росії, і якщо вас будуть вбивати, то будуть вбивати як «ополченців». Так їм заявляло командування, яке наголошує: якщо на Донбасі і можна зустріти людей у формі російських десантників, то це провокатори з українського боку».
Протягом кількох діб Єлизавета наполягала, щоб її чоловік розірвав контракт із військовою частиною і повернувся додому. Але той послався на командування, яке пообіцяло найближчим часом почати виплати за «бойові» вислуги років та належні компенсації російським військовослужбовцям. Більше того, всім без винятку гарантовані допомоги на випадок поранення чи загибелі під час військових дій.
У підсумку Микита Саввін не став подавати рапорт про звільнення і досі залишається на території Ростовської області. Однак Єлизавета не втрачає надії повернути чоловіка додому.
Тим часом, за її словами, можна зрозуміти, що кремлівське керівництво не відмовляється від намірів продовжити військові спецоперації на сході України. А це значить, що «вантаж-200» продовжуватиме приходити в російські оселі. Як не дивно, цією обставиною стурбована лише невелика кількість людей в самій Росії. Набагато більше занепокоєння виявляють громадські організації України. Днями в рамках загальноукраїнського антивоєнного проекту «Інформнапалм» запрацював інтернет-ресурс «Василек».
Його модератор Роман Бурко каже, що «Василек» виник після того, як в Росії почалася кампанія пошуку військовослужбовців, яких російська влада відправляє на Донбас, але при цьому не поспішає визнавати за своїх.
Влада (Росії) не тільки приховує інформацію, але і зламує акаунти загиблих солдат, змушує їхніх родичів закривати сторінки в соцмережахРоман Бурко
«Відмова визнавати проблему стала для нас в Україні зовсім несподіваною. Влада (Росії) не тільки приховує інформацію, але і зламує акаунти загиблих солдат, змушує їхніх родичів закривати сторінки в соцмережах. Це для нас стало абсолютно новим викликом в інформаційній війні. Всю інформацію ми видобуваємо з відкритих джерел, тих же соціальних мереж або новинних стрічок, де є одне або два підтвердження загибелі чи зникнення людей. Крім того, ми співпрацюємо з силовими структурами України. Звичайно, ми не можемо гарантувати стовідсоткову інформацію, але кожен раз ми верифікуємо відомості, які надходять, в декількох джерелах. Є люди зниклі без вісті, яких автоматично зараховують до загиблих, і навпаки. І ми демонструємо профілі таких людей на сайті, прив’язки за геолокацією, місця, де люди були загублені і так далі. Тут немає ніякої упередженості, ми діємо абсолютно відкрито», – розповідає модератор загальноукраїнського інтернет-порталу «Інформнапалм» Роман Бурко.
Поки ж, незважаючи на зусилля російських та українських громадських працівників, кремлівське керівництво, Міністерство оборони Росії і офіційна преса не визнають тих солдатів, які гинуть на сході України, військовослужбовцями російської армії.
Оригінал на сайті Російської редакції Радіо Свобода
На цю ж тему:
Російська правозахисниця заявляє про понад 3,5 тисячі росіян, загиблих в Україні
Місто Росії, яке чекає на труни з Донбасу
Російські вояки повертаються у трунах зі «смертельної відпустки»
