Доступність посилання

ТОП новини

Рейдер Путін і Крим


Володимир Путін, Сочі, 9 березня 2014 року
Володимир Путін, Сочі, 9 березня 2014 року

Михайло Соколов

(Рубрика «Точка зору»)

Проміжний результат Другої Кримської війни: міжнародна ізоляція режиму Путіна, клеймо агресора і окупанта на всій Росії, що схвалює анексію цієї частини України.

Реалізувалися страхи Заходу. Торжествують політики, що говорили про іманентно властиву для Росії агресивну імперськість і вимагали захисту під парасолькою НАТО. Збулися їх попередження, імперія Путіна завдає удар.

Перебуваючи зараз у Європі, я бачу, що порівняння політики Путіна із «захисту росіян» із операціями Гітлера 1938-39 років щодо Австрії та Чехословаччини стали загальним місцем у західній пресі. Відкрито говорить про «судетський сценарій» вже не тільки Савік Шустер з Києва, а й такий впливовий політик, як колишній чеський міністр закордонних справ, граф Карл Шварценберг. Випадковий співрозмовник в Мюнхені, почувши, що ви з Росії, тут же запитує про Крим: «Навіщо вам ця ганьба?!»

Тепер у вільному світі знають, що розчерк Путіна під міжнародним договором коштує стільки ж, скільки підпис Гітлера чи Сталіна.

Поставлено під удар усю систему міжнародних договорів за участі великих держав. Після відмови України від ядерної зброї, Росія за Меморандумом 1994 року разом зі Сполученими Штатами була гарантом її територіальної цілісності. Тепер в Україні шкодують про своє роззброєння, а будь-який тиран у світі, якого змушують до миру, знає: бомба зберігає йому владу, а всі ці гарантії не вартують і паперу...

Скільки б не називав Путін своїх «зелених чоловічків» самообороною Криму, військові операції російської армії і флоту в Криму – грубе порушення територіальної цілісності і суверенітету України.

Створення під дулами автоматників із російського спецназу «кримського уряду» Сергія Аксьонова за прізвизьком «Гоблін» не більше легітимне, ніж поява в Австрії після введення в країну вермахту кабінету Зейс-Інкварта.

Навіть сценарій той же: спочатку оголосити шаленіючій публіці про возз’єднання з матір’ю-Батьківщиною, а потім призначити скоростиглий плебісцит. Результати «референдуму» легко передбачити, знаючи, як спецслужби забезпечували результати голосування в Чечні, в якій був воєнний стан. Їм буде приємно дізнатися, що Рамзан Кадиров вже обіцяв жителям Криму «братню допомогу».

Неспроможні і вимоги Путіна до України повернутися до Київського угоди 21 лютого. Його не підписав посланник Росії Володимир Лукін. Потім президент Віктор Янукович несподівано втік, не підписавши, як передбачалося угодою, закону, ухваленого усім парламентом про повернення до Конституції 2004 року. Цим Янукович і спровокував перехід влади до Верховної Ради, де досі засідає і його власна Партія регіонів.

Зганьбленого Януковича, на відміну від президента Чехословаччини Гахи, який здав Гітлеру Прагу в 1939 році, навіть гауляйтером у Протекторат Криму не візьмуть. Янукович зіграв свою роль, запросивши війська Росії окупувати Україну. Нині він може животіти у вигнанні в Ростові. Так провів років 20 після 1956 року в почесному засланні в Краснодарі угорський диктатор Матіаш Ракоші.

Під розмови про легітимність, бачачи неквапливість Заходу, лідери російської «партії війни» методично намагаються за допомогою своєї агентури дестабілізувати південний схід України і розгойдати Донбас. Знову інвестують у безлади, зображуючи «народних губернаторів» із хуліганів-«тітушок». Цей партизанський другий український фронт повинен відволікати Київ від Криму.

... Варто зауважити, що Путін принципово відрізняється від Гітлера. Ніхто не звинувачував фюрера в тому, що його майно складає 40 мільярдів доларів. І що рішення він ухвалює, керуючись не так новою консервативною ідеологією, а захищаючи інтереси свого бізнесу.

Власне, зараз єдине розумне пояснення поведінки Путіна полягає в тому, що він веде себе як провінційний рейдер. Він був упевнений, що є впливовим акціонером концерну «Україна». Зміну влади в країні Путін сприйняв як несанкціоноване позбавлення його контрольного пакета у спільному підприємстві. Він чомусь вірив у те, що Янукович був у нього в підпорядкуванні, хоча це і не так. Але політикам такого гатунку хочеться вірити у міф.

Саме «у відповідь» на непокору української еліти Путін провів зразкову рейдерську операцію із взяття під контроль дочірнього для України ЗАТ «Крим»: підвіз до Сімферополя вірних силовиків, провів незаконні збори акціонерів із Верховної Ради автономії, підробив кворум, змінив менеджмент, який оголосив про включення Криму в ЗАТ «Росія».

Після чого, «покаравши» кривдників, Путін щиро «не розуміє», чому ж усі кругом незадоволені. За цією логікою, він лише відібрав у «кидал» Кличка і Яценюка те, що нібито йому належало. Які тут можуть бути претензії?

Про рівень мислення «національного лідера» говорять реальні результати його авантюри. І без всяких ще міжнародних санкцій економіці Росії завдано величезної шкоди: до 100 мільярдів доларів. Акції впали, інвестиції пропали.

Крим окупований Росією. За це «Причорномор’я», яке доповнює зону кримінальних офшорів, бюджету Росії доведеться платити, як за Чечню, набагато більше, ніж за Абхазію, Осетію, Придністров’я.

На «російський Крим» вже вимагають гроші з регіональних бюджетів. Губерніям країни доведеться ділитися з новим суб’єктом.

Для початку 5 мільярдів доларів піде «банді Гобліна» і кримським «петеновцям», котрі перейшли під триколірний прапор. А ще треба буде витратитися на утримання «самооборони», тобто російського спецназу і «народних дружин» із відставників Чорноморського флоту.

Влада Росії обіцяє терміново взятися за будівництво моста через Керченську протоку, вартістю в 50 мільярдів рублів. Але попереду – проблема заміщення надходжень із материка до Криму електрики з дніпровських ГЕС, а, головне, води, 90% якої на півострів подається по Північнокримському каналу. Ось така економічна очевидність.

Закінчилася перша фаза Другої Кримської війни. Нагадаю, що перша Кримська війна Росії проти Османської імперії теж починалася з переможних маршів: окупація Молдови та Валахії, перемога флоту біля Синопу запаморочували Миколі I голову. Імператор не зрозумів, що зіткнеться з усім тодішнім Заходом. Вже через півтора року Росія перебувала у повній блокаді, впав Севастополь, а героїчна армія була не раз і не два розбита. Менш ніж через п’ять років, після укладення принизливого для імперії Паризького миру, російські селяни отримали особисту свободу...

Ось і зараз ескалація кризи ще попереду. Ввічливі попередження про санкції проти російської еліти, що розпочала аншлюс Криму, на неї не діють.

Михайло Соколов – політичний оглядач Радіо Свобода

(Оригінал статті опублікований на сайті Російської редакції Радіо Свобода)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
XS
SM
MD
LG