Кетеван Кантарія
У Грузії розвиток останніх подій в Україні має сильне відлуння як у суспільстві, так і в політичній еліті. Й експерти, і політики вказують на схожість сценарію дій російської влади нині у Криму й у 2008 році в Абхазії й Південній Осетії. Водночас, на думку деяких фахівців, в Україні, на відміну від Грузії, Росія відмовилася від кривавого сценарію.Грузинська влада виступила на підтримку українців ще під час Євромайдану: у Тбілісі засудили силовий сценарій, обраний Віктором Януковичем, і наголошували на необхідності діалогу. Нині грузинське керівництво заявляє про неадекватність дій Росії на українських територіях.
Політолог і психолог Рамаз Сакварелідзе каже, що у Криму Росія загалом керується тією самою логікою, що й в Грузії 5 років тому, а саме – «захищає своїх громадян» після масової роздачі місцевому населенню російських паспортів. Водночас, на думку Сакварелідзе, в Україні Росія «відмовилась від кривавого сценарію», тоді як у 1990-х і 2008-му, за словами експерта, «переступила через трупи».
«Занадто багато суб’єктів світової політики, як країн, так і організацій задіяні для того, щоб зараз все пішло по-іншому, це раз. І ще, якщо Росія була би орієнтована на те, щоб пролити кров, вона змогла б це зробити набагато раніше», – вважає політолог.
Ситуація в Криму спровокувала дискусію про те, якими мотивами послуговується Росія, окрім суто економічних. Ніно Чхетія, політолог і член ради неурядової організації «Асоціація «Свобода і демократія»», наголошує на важливості для Путіна мати осередок конфлікту.
«Підтримання існування військових баз – єдине, що сьогодні залишається в арсеналі Росії. Путін, враховуючи деякі слабкості Росії з погляду ресурсів, намагається з’їсти зараз стільки, скільки зможе перетравити, це дуже грубе визначення, але так і є. І це для того, щоб зберегти довгостроковий вплив у регіоні. Зараз таким пунктом є Крим», – зазначає вона.
Вигідний піар-хід
Через події в Україні грузинську владу критикує опозиція, звинувачуючи офіційний Тбілісі у пасивності і небажанні на офіційному рівні визнавати Росію агресором. Саме такими є претензії «Єдиного національного руху», партії колишнього президента Міхеїла Саакашвілі.
Сам він виступив проти Москви зі сцени майдану Незалежності у Києві ще у перші дні російського вторгнення у Крим. Політолог Рамаз Сакварелідзе вважає, що, критикуючи офіційний Тбілісі, Саакашвілі діє суто в своїх інтересах, використовуючи неспокій в Україні для власного піару. Експерт каже, що колишній президент «всередині Грузії діяв такими ж методами, як і Янукович». «Тож, підтримувати та любити українську революцію, реально, Саакашвілі ніяк не може по своїй природі. Зараз це йому вигідно, щоб виникнути на поверхні за допомогою піару», – вважає політолог.
На думку експерта, чинна грузинська влада, коментуючи події в Україні, лишалася у рамках дипломатії і «не переступала межу, після якої починається втручання у справи іншої держави».
Російсько-грузинський збройний конфлікт 2008 року, також відомий як «серпнева війна», розв’язався навколо протистояння в Південній Осетії. Після обміну звинуваченнями у провокуванні бойових дій і обстрілу навколишніх сіл, Грузія оголосила про намір «відновити конституційний лад» в країні і ввела війська в Цхінвалі.
У конфлікті були задіяні як сепаратистські угрупування з Південної Осетії й Абхазії (де-юре грузинські регіони, які односторонньо проголосили незалежність ще на початку 90-х років), так і регулярні російські війська. Російські війська окупували територію Грузії включно з етнічними грузинськими селами навколо Південної Осетії. Домовленість про припинення вогню була досягнута за участі міжнародних посередників. 29 серпня того ж року Грузія припинила дипломатичні відносини з Російською Федерацією.
