– Пане Бонд, не лише в Москві, але і в багатьох європейських столицях можна почути голоси, що це Євросоюз сам спровокував Росію на агресивні дії, адже запрошуючи до тіснішої економічної та політичної співпраці колишні радянські республіки, він не враховував інтереси Москви. Як тепер в результаті окупації Росією української території має розвиватися «Східне партнерство»? Чи воно взагалі ще буде?
– Гадаю, що відповідальність має бути на тих, хто винен. І вона повністю лежить на Москві. У Москви не було жодних причин реагувати у той спосіб, у який вона відреагувала на бажання України підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом. Кожне раціональне керівництво в Росії тільки вітало б цю угоду, бо усвідомлювало б, що процвітаюча Україна – це благо. Але, в Москві ситуацію бачать інакше.
На мою думку, це має спонукати ЄС лише до того, щоб переглянути свою східну політику, але не для того, щоб її скасувати, а для того, щоб її посилити і запропонувати конкретну перспективу членства в майбутньому. Це стосується як України, так і Молдови і Грузії, які прямують дорогою Європейської інтеграції. Це може бути ще у далекій перспективі, але перспектива повинна бути реальною.
– Німецький політолог Ґергард Кнаус говорить, що події навколо України свідчать про те, яким недалекоглядним було рішення ЄС не надавати перспективи членства Україні. І що європейській громадськості не пояснили вартість безпеки, яку дає збільшений Європейський союз, розмови велися лише про кошти. На Вашу думку, чи надійшов час пояснити це питання з точки зору безпеки?
– Так, думаю, що так. Британський уряд залишається прихильником цієї ідеї, принаймні на папері. Так само, як і деякі інші європейські уряди. Але я думаю, що про безпеку потрібно говорити більше. Тим більше, що ми не говоримо про негайне розширення ЄС. Навіть у випадку Хорватії, потрібно було близько восьми років на те, щоб почати відповідати європейським критеріям. І людям на другому боці також потрібно сказати, що вам доведеться пройти через болючі економічні реформи, але в результаті ви отримаєте винагороду.
– Перші хвилі розширення ЄС підтримував значною фінансовою допомогою. Але від сусідів, які хотіли реформуватися за стандартами ЄС, очікували, що більшу частину фінансових втрат вони понесуть самі. Суми, виділені Польщі та Україні не можна порівняти. Чи може ЄС у нинішньому економічному та фінансовому стані самого Євросоюзу та України брати на себе таке фінансове навантаження?
Перші гроші, які отримає Україна зараз, прийдуть від Міжнародного валютного фонду, а не від ЄС
– Чи зможе Україна підписати угоду про асоціацію зараз, коли країна окупована російськими військами?
– Не думаю, що це має значення для підписання угоди. Звичайно, багато залежить від того, що станеться, можливо, щодо Криму потрібні будуть окремі положення, але на загал, я не думаю, що присутність російських військ на території України повинна мати якийсь вплив на підписання угоди. Тому, думаю, що після президентських виборів і появи нового уряду не повинно бути жодних причин, чому угоду не можна було б підписати.
– Що тепер ЄС має зробити у стосунках bз Молдовою та Грузією, які парафували угоди на Вільнюському саміті. Чи він прискорить їх підписання?
– Це – технічне питання. Бо воно полягає в тому, щоб перекладачі переклали текст угоди, а юристи перевірили її відповідність оригіналу. Це повільний і трудомісткій процес. Але я сподіваюся, що принаймні до осені його можна завершити і підписати угоду, яка має набрати чинності відразу після цього.
– Німецький вповноважений у зв’язках із Росією Ґернот Ерлер говорить, що помилкою було не враховувати інтересів Росії, її занепокоєння, спричиненого реальними, чи психологічними проблемами. Як на Вашу думку, чи ЄС повинен дати Москві можливість обговорювати двосторонні угоди між ЄС і його східними сусідами?
Абсолютно неприпустимо, щоб третя країна мала слово у двосторонніх угодах між ЄС і його сусідами
– Але Росія не порушує ці питання у переговорах з ЄС, а блокує українські, молдовські, чи грузинські товари. Як Євросоюз може захистити своїх партнерів від цього шантажу?
– Перш за все, ЄС повинен спонукати українців звертатися до Світової організації торгівлі, як країни, яка є членом СОТ, створити комісію з вирішення суперечки і тоді ЄС може долучитися до вирішення суперечки на боці України, Молдови, чи Грузії. На мою думку, дуже важливо використовувати ці міжнародні механізми, адже всі країни, про які йдеться, належать до СОТ. Цей процес може бути тривалий, але тому що це міжнародний процес, він має додаткову міжнародну законність, бо він спирається на міжнародні угоди, і ним неможливо маніпулювати та представити його, як односторонню незаконну дію.
А друга річ, яку можна було б зробити, і що вже було зроблено, наприклад, у випадку Молдови. Коли Москва забракувала молдовське вино, Європейський союз збільшив квоти на постачання вина з Молдови. Гадаю, що ЄС повинен серйозно розглянути таку можливість і щодо України, якщо б Москви наклала на українські товари торгові санкції.
