Доля гривні залежить і від того, чим закінчиться «повстання проти неправди» – Сугоняко

Київ – Національний банк України утримував тривалий час курс гривні, щоб створити видимість стабільності. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. За його словами, економічні підстави для падіння гривні наразі є, а девальвація гривні означає зростання цін на імпортні товари.

– У п’ятницю НБУ офіційно девальвував гривню. Пане Сугоняко, курс 7,99 гривень за долар тримався тривалий час. І лише у п’ятницю Нацбанк вирішив змінити його. Ми побачили деяку стабілізацію, певне посилення курсу гривні в обмінниках у порівнянні із четвергом. З чим це пов’язано?


– Це пов’язано з тими кроками, які зробив НБУ. Є тенденції довготривалі на валютному ринку, які визначаються економічною політикою держави, станом платіжного балансу, станом економіки, можливістю обслуговувати свої борги. Все це впливає на курс. Власне, пропозиція валюти і попит на валюту на нашому ринку. Це довгострокові тренди.

Можуть бути якісь тимчасові коливання вниз-угору, які викликані різними факторами, бажанням чи небажання НБУ тримати курс. Тобто, якщо чіплятися за якийсь момент, що було майже 9 гривень, а стало трошки менше дев’яти, то це така тенденція. Вона ні про що не говорить поки що.

Варто говорити про той період, коли від кінця січня, з числа 20-го, 22-го, коли почалася девальвація. Чому вона відбулася? Це Нацбанк не схотів тримати, не зміг тримати.

– Голова НБУ сказав, що підстав для довгострокового ослаблення гривні наразі немає. Чи згодні Ви з цим?

– Підстав яких? Економічних? Економічні підстави були, є і будуть ще довго. Чому, власне кажучи, офіційний курс був 7,99 гривень, і немає ніяких економічних підстав, а Нацбанк офіційно робить його 8,7? Якщо немає економічних підстав, навіщо міняти? Це ж тимчасові речі. Отак, як було, наприклад, у 2004 році, коли почалася паніка теж восени, коли президент України тоді заявив, що банківська галузь падає – люди побігли забирати депозити, паніка почалася. Коли ми говорили, стійте, люди добрі, не панікуйте, немає ніяких причин, тому що тоді було 12,4% зростання ВВП, і ми були впевнені, що і з курсом, і з депозитами все буде гаразд.

Девальвації гривні не могло не бути. Чому? 2010 рік – 3 мільярди від’ємне сальдо торговельне по товарах і послугах. Тобто, у 2010 році країна на 3 мільярди більше купила, ніж продала. І 3 мільярди треба було перекривати за рахунок позичок. Треба брати десь гроші. В Україні їх немає, але ми мусимо у когось позичити, щоб збалансувати платіжний баланс. Так от, у 2013 році ми закінчили 16,8 мінус. 3 і 16,8! Десь треба взяти 16,8 мільярда для того, щоб купити той імпорт, який ми купували. Де їх взяти? Позичати.

Упродовж усіх цих років, від 2010 року до 2013 року, було позичено державою загалом плюс 33 мільярди доларів. Множимо на 8,7, то отримаємо 300 мільярдів. Це ті гроші, які ми позичили для того, щоб купувати за кордоном ті товари, які ми хочемо купувати, Україна хоче купувати. Ми їх накупували, але борг цей зріс на 300 мільярдів гривень. І цей борг висить на Вас, на мені, на Вашій дитині, на Вашій мамі, батькові, дідусеві. На всіх! І сума приросту становить приблизно 7,5 тисяч гривень. Якщо у вас у сім’ї три людини, то, значить, 21-22 тисячі. З вас ці гроші будуть забрані. Поки курс вони тримали, то збільшували цю заборгованість…

– А для чого вони тримали курс 7,99 упродовж такого часу?

– Чудове запитання! У мене відповідь є. Наша позиція була така. Ми її засвітили ще у вересні 2011року, коли вони запровадили паспортизацію валютних обмінних операцій. Ми говорили: потрібно відпускати курс потихеньку, керовано, девальвувати його поступово. Ми сьогодні мали б навіть 9,5, але ніяких проблем це не викликало б у суспільстві. Проте вони тримали.

Чому вони тримали курс гривні? Тому, що створювали видимість. Що таке стабільний курс? Це стабільні ціни на імпорт. Що таке низька інфляція, яку вони так само тримали? Це стабільні ціни на всі товари. Начебто. Вони створили видимість стабільності, разом з тим вони вибудовували «дамбу». Ця вода йшла – і інфляційна, і курсова, але вони вибудовували цим борговим «парканом», вони все більше і більше робили цей борг. Плюс до того за цей період вони зменшили валютні резерви. У середині 2011 року було 38,6 мільярда доларів золотовалютні резерви, а сьогодні – 20. От стільки вони вклали в цю «дамбу».

– Чи можна говорити, що цю «дамбу» наразі прорвало?

– Прорвало. Стовідсотково. Не те, що вони захотіли, чи вони не могли. А чому вони не могли ще добудувати боргу? От Росія їм пообіцяла 15 мільярдів, два дала, а більше не дає. Вони поїхали в Європу, в МВФ, в Китай – ніхто не хоче давати. Вони спустили трохи води, а зараз знову поїдуть. Поїхав Янукович до Путіна, знову щось привезе чи не привезе.

У нас є неоплачений газ у 3 мільярди доларів. Нам потрібно їх десь узяти. Що таке попит на ринку? Це підвищення ціни на те, що ви хочете купити. У даному випадку на долар. Плюс більше мільярда в цьому місяці ще треба заплатити МВФ. От десь на 4 мільярди доларів треба взяти. Ясно, що це підвищує курс. І ця «дамба» рано чи пізно буде обвалена.

Можна, безумовно, знайти вихід – взяти позику, втримати, скажімо, девальвувати ще до якогось рівня, але не так, щоб зовсім обвалити його, і розпочати трансформаційні зміни в економіці, які ніхто не робив не тільки останніх чотири роки, але й усі 20 років, для того, щоб Україна запрацювала як нормальна економічна держава. От така загальна перспектива.

– Пане Сугоняко, ті кроки, які зараз зробив НБУ дещо зупинили падіння гривні. Як довго ця зупинка може тривати?

– Це визначається бажанням чи небажанням витрачати і наявністю ліквідних складових у золотовалютних резервах.

– А можливість є це робити?

– Можливість є. 20 мільярдів є на сьогоднішній день. Це визначається тим, чи дасть Росія черговий транш у три мільярди чи не дасть, чи знайдуть вони ще ззовні десь гроші, хто буде позичати. Але вони як і не робили нічого в економіці, так, я впевнений, вони нічого робити не будуть. Без зміни влади, без приходу до влади інших людей, які здатні мислити категоріями України, української економіки, галузями, а не власною економікою, власним бізнесом, без зміни політичної ми не вирішимо економічну проблему.

Тобто, створили ілюзію, на цій ілюзії вони провели вибори 2012 року і на цій ілюзії вони хочуть провести вибори 2015 року. Якщо до того часу дотягнеться все це, якщо вони не будуть раніше.

– Який зараз обґрунтований курс гривні?

– Надзвичайно складне питання. Якщо виходити з платіжного балансу, для того, щоб урівноважити платіжний баланс, то ми рахунки здійснювали десь у квітні-травні 2012 року. На той час ми бачили необхідність 30% девальвації при тому стані заборгованості нашої зовнішньої державної і наявних золотовалютних резервів.

Але ж знову-таки, це не означає, що, якщо ми говорили тоді, що треба 30%, то це на 30% девальвувати. Ми говорили, що на той час це був прорахований, як Ви кажете, аргументований станом платіжного балансу курс. Але він міг бути меншим, міг бути більшим.Залежно від того, чи ми хочемо позичити кошти. І в цьому є доцільність економічна.

Деякі країни ще свідомо занижують курс для того, щоб було покращення для експорту. Але треба розуміти, що пониження курсу – це проблеми з імпортом, тому що він дорожчим стає.

Тобто до тієї рівновагової цифри цього курсу можуть бути коливання, які визначаються економічною доцільністю станом на сьогодні. Буває час, коли треба курс зменшити, а буває, коли треба курс підвищити. Наприклад, як курс євро до долара, який коливається час від часу. Чи єна, наприклад. У минулому році дуже сильна емісія грошей відбулася двічі. Тобто, це все залежить від багатьох чинників.

– Пане Сугоняко, які зараз є варіанти розвитку ситуації? Що може бути з українською валютою?

– Хто буде розв’язувати ці варіанти. Яка політична сила? Хто буде керувати новим урядом? Коли будуть вибори? Чим закінчиться повстання проти неправди, проти злодійства, яке чиниться в країні? Виграють вибори? Не виграють? Прийдуть інші люди?

– Тобто питання у політичній площині?

– Перспектива у політичній площині. До тих пір, поки будуть залишатися ці люди, що є при владі, то ясно, що вони зараз девальвували на такий рівень, зараз вони будуть намагатися його тримати (курс – ред.), якщо будуть на це фінансові можливості, якщо вони знайдуть якісь джерела. А якщо вони будуть девальвувати, то Ви ж розумієте, що ця девальвація означатиме підвищення цін і не тільки на імпортні товари.

– Те, що Нацбанк змінив офіційний курс, як це вплине на ціни?

– Змінив би він, чи не змів би, але на комерційні ціни це вплине зразу. Вплинув сам курс, той, який є реальний. Чому? Тому що імпортер, маючи гривню, продавши тут імпортні товари в Україні, отримавши гривню, він з цією гривнею йде в обмінники, міняє її на долари, їде за кордон, чи на євро, купує товари, завозить сюди, і нові товари вже будуть...

– Тобто, варто чекати подорожчання товарів імпортних?

– Безумовно. Незалежно від того, визнав він офіційно чи не визнав. Але офіційне визнання іншого курсу, не 8, а 8,7, то це означає, що на те були економічні причини. Не може НБУ міняти офіційний курс, виходячи з якихось неекономічних причин.

– Зараз теж є багато розмов, що так звану стабільність гривні підірвали останні політичні події – Майдан. Наскільки Майдан вплинув, те, що зараз відбувається, на цю ситуацію?

– Я хотів би, щоб у цей час загострення політичної і суспільно-політичної ситуації ми говорили правду. Всі: і влада, і опозиція, і ми з Вами так само.

Є три чинники, які реально впливають на курс. Чинник зовнішній. З чим він пов'язаний? Він пов'язаний з тим, що Федеральна резервна система США зараз зменшує дещо емісію долара, так зване кількісне пом’якшення – вони менше вкидають грошей на фондові ринки. І це привело до того, що дефіцит долара зростає, і міжнародні інвестори починають забирати кошти свої з країн, що розвиваються. І ми бачимо, що в Росії курс падає. Бразилія, Аргентина, Туреччина, Індія – девальвація національних валют. У цьому ракурсі процеси відбуваються в Україні так само. Йде якийсь відтік валюти і так далі. Це один чинник. Якщо раніше був притік, то зараз він менший.

А якщо навіть у нас в Україні в силу наших внутрішніх причин, якщо в 2012 році у нас було 6,6 мільярда доларів приток прямих іноземних інвестицій, то у 2013-у, 3,3. У два рази зменшився. Це означає, що бізнес-клімат погіршився в Україні. Майдану не було, а він погіршився.

Друга причина – наша внутрішня економічна, про яку я напочатку говорив. Це в першу чергу платіжний баланс. Повторювати не буду. І третя – це негативні очікування, які викликані політичною кризою. Але основна, базова річ – це, безумовно, стан української економіки. І для серйозних людей, які мислять, це є очевидним.

Тепер негативні очікування. От кажуть: хто розхитував курс? Та ніхто його не розхитував. Курс давно мав уже обвалитися, його просто штучно тримали. І зараз штучно продовжують тримати.

Хто використав обвал курсу? Ви бачили черги біля обмінних пунктів?

– Ні.

– І я не бачив.

Ви бігли міняти гривню на долар?

– Ні.

– Я не бігав теж. І більшість людей за 100 доларами не бігали. Де була справді отака «завірюха»? На міжбанку, на міжбанківському валютному ринку. Запитання: Ви давали своєму банку доручення, щоб він для вас купував валюту?

– Ні.

– І основна маса звичайних людей не давала. А хто? Якщо в лютому в день чотири мільярди (!) – продаж валюти. А за січень – 45 мільярдів! Далі нам дуже цікаво. Якщо пропонувалася ціна продажу в середньому 8,6 (це в січні ), а середня ціна виходила 8,14 при офіційному курсі 7,99. Очевидно, що основна маса з цих 45 мільйонів купувалася по офіційному курсу. Хто міг купити?

– Пане Сугоняко, а хто виграв і заробив на цій ситуації?

– Виграли ті, хто були наближені до людей у владі, які приймали рішення в Нацбанку.

– А який Ваш прогноз, що буде з гривнею? Який курс буде, скажімо, через тиждень-два?

– З моєї точки зору, зараз не час прогнозів. Ці прогнози Асоціація українських банків давала два роки тому. На жаль, усі ці прогнози збуваються. Зараз час пошуку виходу з кризи, з цієї валютної у тому числі. І я бачу, що вихід з цієї кризи економічної в першу чергу має бути консолідацією зусиль всіх наявних в Україні сил, які зацікавлені в тому, щоб Україна була сильною, Україна була незалежною, і Україна була цілісною.

– Але для цього потрібна політична воля. Знову ж таки все сходиться до політики.

– Політична воля є наслідком. У цих всіх трьох речах, про які я сказав, зацікавлені українські олігархи. Вони не зацікавлені у розподілі України, не зацікавлені в розбурхуванні ситуації і стрілянині, тому що вони будуть просто фінансово платити за це, вони будуть втрачати свої активи. Чим гірша ситуація, тим вартість активів буде падати. Їм це не потрібно.

Я не знаю, як вони ставляться до України, люблять вони, не люблять, але реально вони є тією опорою, з якою можна говорити про те, як зупинити цю вакханалію і економічну, і валютну і політичну.

– Тобто, вони можуть вплинути на ситуацію?

– Абсолютно. Маючи у тому числі і вплив у Верховній Раді. Ми мусимо провести конституційну реформу врешті-решт, вернути нормальну Конституцію, яка має діяти, у президента мають бути ті повноваження, на які його обирали. Це потрібно всім на сьогоднішній день. Це є принцип Конституції. Це не те, що може на потребу дня мінятися. Принцип має бути над усіма: над олігархами, над Сугонякою, над Радіо Свобода.

– Що мають зробити олігархи в цій ситуації?

– Включитися у процес пошуку виходу з економічної кризи і сказати, як вони бачать це. Є люди, економісти, які готові до цього діалогу. Нам потрібно сьогодні, щоб не тільки політики сідали і говорили про це. Політики будуть виконувати те, що потрібно для економіки врешті-решт на цьому етапі. Це є головне.