Київ – Якими будуть стосунки України та Білорусі в разі підписання українською владою угоди про асоціацію з Європейським союзом? Чому Олександр Лукашенко схвально висловлюється про європейські перспективи України? Експерти припускають, що Україна Білорусі потрібна не так, як голова СНД, а як місток до Євросоюзу…
Співпраця Республіки Білорусь з Україною є одним із найбільших джерел її доходу: товарообіг між Україною і Білоруссю у 2012 році склав 7,5 мільярдів доларів (4-те місце після обсягів товарообігу з РФ, Китаєм, Німеччиною – ред.). Проте економічна співпраця між країнами сьогодні не є основним мотивом, наголошує колишній посол України у Мінську Роман Безсмертний. За його словами, не має значення, хто в Україні президент – Україна Білорусі потрібна, по-перше, для того, щоб чинити опір Москві і, по-друге, як місток до Євросоюзу. Ще два-три роки тому, пригадує він, Лукашенко був зацікавлений у Литві. Проте після її входження у Євросоюз відносини суттєво ускладнилися, тому він швидко переключився на Україну.
«Основний міграційний потік білорусів спрямований на Литву і Польщу. Але очевидно, що по духу самому Лукашенку ближче співпраця з українським президентом і владою. Це й диктує необхідність постійного контакту і діалогу. Треба мати на увазі, що цей діалог має фінансові важелі не тільки в економічній співпраці. Білорусь зв’язувала і зв’язує ратифікаційна грамота з погашення так званого боргу. Для України це кошти невеликі, а для Білорусі це досить суттєве наповнення бюджету. Тому це ще один додаток. Хоч і не головний», – каже він.
Мінськ як запасний міст до Москви
Проте коли Україна заявила про свої інтеграційні наміри, вона повинна була б давати оцінку політичному режиму у Білорусі відповідно до цінностей Євросоюзу. Але жодне з рішень білоруської влади українські можновладці не засудили, каже Роман Безсмертний.
«Очевидно, що українській владі, в діях якої є прояви (але не копія) «лукашизму», до душі таке партнерство. У разі негативного результату у Вільнюсі Мінськ стає мостом для української влади у співпраці з Москвою. При позитивному результаті Київ стає мостом для Мінська у співпраці з Європейським Союзом», – прогнозує він.
Що б не сталося, співпраці не уникнути – експерт
Що б не сталося, але якщо не політична, то економічна і культурна співпраця між українцями і білорусами триватиме, переконує співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник, адже між цими країнами немає найважливішої перепони – національного конфлікту.
«Як би там не було, яка б не була влада в Білорусії, як би довго так не переобирався президент, все одно треба мислити більш стратегічними категоріями. Можливо, це не такі тісні політичні стосунки між сусідами, як би хотілося, але економічні і культурні контакти повинні постійно бути», – переконаний він.
Раніше, зустрічаючись з Миколою Азаровим, Олександр Лукашенко зазначив, що вважає підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом практично доконаним фактом і що тепер членам Митного союзу потрібно буде знайти якусь формулу. І обережно додав: «Нутром я з Україною, і ми обов'язково знайдемо формулу, щоб працювати разом. Ми хочемо, щоб Україна була не лише поруч, але всередині інтеграційних процесів, що відбуваються в Єдиному економічному просторі…».
Співпраця Республіки Білорусь з Україною є одним із найбільших джерел її доходу: товарообіг між Україною і Білоруссю у 2012 році склав 7,5 мільярдів доларів (4-те місце після обсягів товарообігу з РФ, Китаєм, Німеччиною – ред.). Проте економічна співпраця між країнами сьогодні не є основним мотивом, наголошує колишній посол України у Мінську Роман Безсмертний. За його словами, не має значення, хто в Україні президент – Україна Білорусі потрібна, по-перше, для того, щоб чинити опір Москві і, по-друге, як місток до Євросоюзу. Ще два-три роки тому, пригадує він, Лукашенко був зацікавлений у Литві. Проте після її входження у Євросоюз відносини суттєво ускладнилися, тому він швидко переключився на Україну.
«Основний міграційний потік білорусів спрямований на Литву і Польщу. Але очевидно, що по духу самому Лукашенку ближче співпраця з українським президентом і владою. Це й диктує необхідність постійного контакту і діалогу. Треба мати на увазі, що цей діалог має фінансові важелі не тільки в економічній співпраці. Білорусь зв’язувала і зв’язує ратифікаційна грамота з погашення так званого боргу. Для України це кошти невеликі, а для Білорусі це досить суттєве наповнення бюджету. Тому це ще один додаток. Хоч і не головний», – каже він.
Мінськ як запасний міст до Москви
Проте коли Україна заявила про свої інтеграційні наміри, вона повинна була б давати оцінку політичному режиму у Білорусі відповідно до цінностей Євросоюзу. Але жодне з рішень білоруської влади українські можновладці не засудили, каже Роман Безсмертний.
«Очевидно, що українській владі, в діях якої є прояви (але не копія) «лукашизму», до душі таке партнерство. У разі негативного результату у Вільнюсі Мінськ стає мостом для української влади у співпраці з Москвою. При позитивному результаті Київ стає мостом для Мінська у співпраці з Європейським Союзом», – прогнозує він.
Що б не сталося, співпраці не уникнути – експерт
Що б не сталося, але якщо не політична, то економічна і культурна співпраця між українцями і білорусами триватиме, переконує співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник, адже між цими країнами немає найважливішої перепони – національного конфлікту.
«Як би там не було, яка б не була влада в Білорусії, як би довго так не переобирався президент, все одно треба мислити більш стратегічними категоріями. Можливо, це не такі тісні політичні стосунки між сусідами, як би хотілося, але економічні і культурні контакти повинні постійно бути», – переконаний він.
Раніше, зустрічаючись з Миколою Азаровим, Олександр Лукашенко зазначив, що вважає підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом практично доконаним фактом і що тепер членам Митного союзу потрібно буде знайти якусь формулу. І обережно додав: «Нутром я з Україною, і ми обов'язково знайдемо формулу, щоб працювати разом. Ми хочемо, щоб Україна була не лише поруч, але всередині інтеграційних процесів, що відбуваються в Єдиному економічному просторі…».
