Комп’ютер для дитини вже з пелюшок?

Лондон – Фраза про те, що комп’ютери зараз повністю увійшли у наше життя, стала банальною. Дискусії про роль і місце комп’ютерних технологій тепер стосуються впливу комп’ютерів на людину взагалі та на дітей зокрема.

З якого віку, наприклад, варто і корисно залучати дитину до комп’ютерів? Чи не шкідливо це?

Учень третього класу типової початкової лондонської школи розповідає, як він виконує на комп’ютері домашнє завдання. На екрані відкритий інтернетний сайт mathletics.co.uk.

Кожен маленький учень зареєстрований на цьому сайті поіменно. У зошитах з математики діти мають свої паролі, які заносять, коли починають виконувати завдання.

Це означає, що учитель може стежити за поступом кожної дитини, бачити якого рівня завдання виконують учні тощо. Дітям поєднувати математичні вправи з елементами комп’ютерної гри дуже подобається.

Комп’ютерна географія та інші подібні освітні комп’ютерні ігри – величезний бізнес.

З якого віку?

Продаючи програмне забезпечення та спеціалізовані пристрої, розробники переконують батьків та учителів, що вікових меж немає, і що комп’ютери допомагають у навчанні від того моменту, як дитина може слухати, бачити чи тиснути на кнопку.

Але тут уже починають лунати заперечення і застереження. Британський державний Департамент охорони здоров’я радить батькам обмежувати час, який діти проводять перед екранами, навіть якщо йдеться про освітні програми, до двох годин на день для дітей починаючи з 2 років.

До дворічного віку комп’ютери й телевізори, на думку Американської академії педіатрів, можуть мати взагалі негативний ефект.

Ірина Шевальова працює вихователем у лондонському приватному дошкільному закладі, де застосовують принципи педагогіки Марії Монтессорі.

Там наголос роблять на тому, що діти повинні починати з елементарних навичок у житті. Пізнавати світ безпосередньо на дотик, слух тощо.

«Усі дошкільні заклади мають комп’ютери, і це дуже заохочується, кожна старша група дитсадка має айпеди. Але я вважаю, що це не потрібно. На мою думку, сучасним дітям не бракує цього. Вони усі вдома мають таблички, і всі можуть пальцями натискати на кнопки. У той же час бракує елементарних навичок, які потрібні у повсякденному житті: зав’язувати шнурки, взяти прищепку і прищепити її, правильно тримати олівець.Дошкільнята деколи мають програму, в якій вони виводять літери на екрані, але я вважаю, що це не те саме. Коли вони здобудуть навички, коли зможуть кристуватися ложкою, виделкою, пінцетом, після цього, звичайно ж, можуть розширювати кругозір за допомогою комп’ютера», – каже Ірина Шевальова .

Старші школярі не мають вибору

Малорухлиивй спосіб життя дітей, який асоціюють з комп’ютерами, телевізорами та іншими екранними пристроями, називають причиною таких проблем як ожиріння дітей або навпаки – гіперактивність та нездатість зосреджуватися на уроках.

Але попри застереження, схоже на те, що особливо у старшому шкільному віці школярам без комп’ютерної технології не обійтися.

16-річна лондонська учениця розповідає, що комп’ютер і насамперед комп’ютер під’єднаний до інтернету – це головний спосіб навчання сучасного британського школяра.

Учениця розповідає, що роботи лише з підручниками недостатньо, а йти у бібліотеку і шукати потрібну інформацію просто непрактично.

«Приготувати домашнє завдання, дослідити якусь тему без комп’ютера й інтернету неможливо», – каже вона.

В учнів приймають і рукописи, але більшість здає роботу, видрукувану з комп’ютера.

Викладачі часто оголошують списки рекомендованих інтернетних сайтів.

Тобто примусу немає, але усталеною нормою є те, що кожна дитина має доступ до комп’ютера й інтернету і в школі, і вдома, й може ним користуватися.

Для викладачів

Для учителів комп’ютери – це не лише спосіб отримання навчальної інформації.

Ірина Шевальова розповідає, що портативні комп’ютери – таблички, які мають вмонтовані фотокамери, щораз більше використовують у дошкільних навчальних закладах для документації і відстежування процесу розвитку дітей.

«Уряд (Міністерство освіти) і батьки вимагають, щоб увесь прогрес дітей був задокументований. Щоб вести цю документацію, є багато програм, які спрощують цю роботу. Замість тонн папок із паперовими документами, усе, що робить дитина, можна сфотографувати на айпеді, завантажити на сервер, і потім батьки бачать це у вигляді веб-сайту, де про їхню дитину можна дізнатися, що вона робить у дитсадку, як вона працює сама, з учителем. Якщо якісь малюнки загубилися, то їх можна побачити там. Ця ж система дуже розумно «помічає», якщо дитина не може робити чогось у певному віці, наприклад, тримати олівець, то це означає, що, або вчителі не спостерігали за дитиною, або вона не вміє це робити, і дитині треба допомогти», – розповідає вихователька.