Київ – Неодноразова організаторка студентських протестів Катерина Чепура пояснила, чому так критично ставиться до провладного варіанту реформи вищої освіти. Активістка громадянського руху «Відсіч» розповіла, якою, на її думку, має бути вища школа в Україні. Студентські активісти вимагають автономії вишів, стипендії на рівні прожиткового мінімуму з гарантіями її отримання, незмінної плати за навчання для контрактників, виборності студентського самоврядування та збереження ЗНО.
– Чи потрібні студентам зміни?
– Звичайно, потрібні. Зараз у нас у вищій освіті кояться дуже погані речі, тим більше після того, як міністром освіти став пан Табачник. Але питання в тому, які зміни? На сьогодні лякає перспектива тих змін, які нам пропонує влада.
– Зараз розглядається аж три законопроекти про вищу освіту: опозиційний, від групи провладних депутатів та громадський законопроектпроект (так званий проект групи Згуровського). Вам усі три не подобаються?
– Мені не подобається тільки один: провладний законопроект. Хоча і до альтернативних є претензії.
Претензії до законопроекту групи Згуровського – це те, що він аж занадто компромісний. Але в цьому був і свій позитив, тому що були враховані думки і викладачів, і академіків, і студентів. Намагалися досягти компромісу в тому числі і зі владою (велися перемови з міністерством).
У законопроекті Гриневич (законопроект Лілії Гриневич і Арсенія Яценюка – ред.) теж є свої нюанси. Як на мене, найгірше, що там є, це те, що він не на часі. Там пропонується настільки прогресивний і радикальний метод реформування освіти, що він просто «не піде».
Якщо говорити про провладний законопроект, то там прописана просто смішна карикатура на автономію. Він зі 72 статей у 51-ій, здається, мав права міністерства. Це законопроект, який тотально знищує будь-яку автономію вишів. У цьому проекті з’явився дуже класний пункт, який дуже люблять студенти: «та інше». Вигадає собі ректор якесь «та інше» і вже можна буде за це відрахувати студента. Це взагалі неприпустимі в законодавстві речі. Але в нас вони, очевидно, припустимі. Провладний законопроект – це насмішка над студентами. Звичайно, вони не будуть з цим миритися.
– Чим всім так не подобається владний законопроект? Що поганого у тому, що в проекті групи провладних депутатів передбачене підвищення стипендії до прожиткового мінімуму?
– Це дуже класна профанація в стилі Табачника. Вони пропонують прирівняти до прожиткового мінімуму стипендію, але не збільшувати стипендіальний фонд. Таким чином стипендії отримуватимуть, в кращому випадку, відмінники, а в гіршому – студенти за вибором ректорів.
– Сам університет зможе вирішувати, кому давати стипендію, а кому – ні?
– Фактично так. Тобто, немає ніяких гарантій. У двох інших альтернативних законопроектах прописано, скільки відсотків студентів отримуватимуть стипендії.
– Розбіжності в правилах вступу до вишів. Який варіант є найоптимальнішим, на Вашу думку?
– Найоптимальніший варіант – це ЗНО. Його треба реформувати і законопроект Згуровського намагався це зробити в тих межах, у яких це було можливо. Вступні іспити для творчих і спортивних спеціальностей – це логічно. Фактично завдяки ЗНО була подолана корупція, хоч і не остаточно. Але завдяки ЗНО змогли вступити студенти з сіл, які не мають фінансової підтримки. Якби вони не мали такої можливості, вони б і зараз сиділи у своєму глухому селі.
– Чому так багато уваги приділяють автономії вишів? Хіба не простіше тримати систему освіти у порядку централізовано?
– Студентський вік – це вік, коли формується свободолюбство людини, її особистість, позиція в житті. Якщо вчитись в умовах диктату, то відповідно такий член суспільства і виховається.
Тут усе пов’язано. Ректори підконтрольні міністерству. Міністерство збиває з них гроші на початку навчального року. А ректори вже збивають гроші зі студентів. Цей ланцюжок іде по колу. Якщо когось не відпустити, то все і далі так буде рухатись.
За кордоном автономія – це «за визначенням».
– А як щодо вимоги «зменшити навантаження на студентів»? Студенти протестують просто тому, що хочуть менше вчитись?
– Студенти по-різному до цього ставляться. Тут треба підходити з точки зору вибору дисциплін. Якщо студент матиме можливість обирати дисципліни, то його влаштовуватиме навантаження. Але якщо студент вступає на одну спеціальність, а його змушують вивчати предмети, які абсолютно об’єктивно не потрібні для його спеціальності, то це його не влаштовує. Він міг би витратити цей час на свій профіль.
– Чи потрібні студентам зміни?
Лякає перспектива тих змін, які нам пропонує влада
– Звичайно, потрібні. Зараз у нас у вищій освіті кояться дуже погані речі, тим більше після того, як міністром освіти став пан Табачник. Але питання в тому, які зміни? На сьогодні лякає перспектива тих змін, які нам пропонує влада.
– Зараз розглядається аж три законопроекти про вищу освіту: опозиційний, від групи провладних депутатів та громадський законопроектпроект (так званий проект групи Згуровського). Вам усі три не подобаються?
– Мені не подобається тільки один: провладний законопроект. Хоча і до альтернативних є претензії.
Претензії до законопроекту групи Згуровського – це те, що він аж занадто компромісний. Але в цьому був і свій позитив, тому що були враховані думки і викладачів, і академіків, і студентів. Намагалися досягти компромісу в тому числі і зі владою (велися перемови з міністерством).
У законопроекті Гриневич (законопроект Лілії Гриневич і Арсенія Яценюка – ред.) теж є свої нюанси. Як на мене, найгірше, що там є, це те, що він не на часі. Там пропонується настільки прогресивний і радикальний метод реформування освіти, що він просто «не піде».
Якщо говорити про провладний законопроект, то там прописана просто смішна карикатура на автономію. Він зі 72 статей у 51-ій, здається, мав права міністерства. Це законопроект, який тотально знищує будь-яку автономію вишів. У цьому проекті з’явився дуже класний пункт, який дуже люблять студенти: «та інше». Вигадає собі ректор якесь «та інше» і вже можна буде за це відрахувати студента. Це взагалі неприпустимі в законодавстві речі. Але в нас вони, очевидно, припустимі. Провладний законопроект – це насмішка над студентами. Звичайно, вони не будуть з цим миритися.
– Чим всім так не подобається владний законопроект? Що поганого у тому, що в проекті групи провладних депутатів передбачене підвищення стипендії до прожиткового мінімуму?
– Це дуже класна профанація в стилі Табачника. Вони пропонують прирівняти до прожиткового мінімуму стипендію, але не збільшувати стипендіальний фонд. Таким чином стипендії отримуватимуть, в кращому випадку, відмінники, а в гіршому – студенти за вибором ректорів.
– Сам університет зможе вирішувати, кому давати стипендію, а кому – ні?
– Фактично так. Тобто, немає ніяких гарантій. У двох інших альтернативних законопроектах прописано, скільки відсотків студентів отримуватимуть стипендії.
– Розбіжності в правилах вступу до вишів. Який варіант є найоптимальнішим, на Вашу думку?
Фактично завдяки ЗНО була подолана корупція
– Найоптимальніший варіант – це ЗНО. Його треба реформувати і законопроект Згуровського намагався це зробити в тих межах, у яких це було можливо. Вступні іспити для творчих і спортивних спеціальностей – це логічно. Фактично завдяки ЗНО була подолана корупція, хоч і не остаточно. Але завдяки ЗНО змогли вступити студенти з сіл, які не мають фінансової підтримки. Якби вони не мали такої можливості, вони б і зараз сиділи у своєму глухому селі.
– Чому так багато уваги приділяють автономії вишів? Хіба не простіше тримати систему освіти у порядку централізовано?
За кордоном автономія – це «за визначенням»
– Студентський вік – це вік, коли формується свободолюбство людини, її особистість, позиція в житті. Якщо вчитись в умовах диктату, то відповідно такий член суспільства і виховається.
Тут усе пов’язано. Ректори підконтрольні міністерству. Міністерство збиває з них гроші на початку навчального року. А ректори вже збивають гроші зі студентів. Цей ланцюжок іде по колу. Якщо когось не відпустити, то все і далі так буде рухатись.
За кордоном автономія – це «за визначенням».
– А як щодо вимоги «зменшити навантаження на студентів»? Студенти протестують просто тому, що хочуть менше вчитись?
Якщо студент матиме можливість обирати дисципліни, то його влаштовуватиме навантаження
– Студенти по-різному до цього ставляться. Тут треба підходити з точки зору вибору дисциплін. Якщо студент матиме можливість обирати дисципліни, то його влаштовуватиме навантаження. Але якщо студент вступає на одну спеціальність, а його змушують вивчати предмети, які абсолютно об’єктивно не потрібні для його спеціальності, то це його не влаштовує. Він міг би витратити цей час на свій профіль.