Страсбург – Законодавча установа об’єднаної Європи – Європарламент – цього тижня має ухвалити резолюцію щодо виборів президента Росії, політичної ситуації та відносин з цією державою. У вівторок депутати провели слухання з цих питань. У слуханнях також взяли участь представники російських опозиційних сил. Головний висновок такий: Європейський парламент вимагатиме від Кремля невідкладних політичних та економічних реформ. Радіо Свобода намагалося з’ясувати як реагуватиме європейська співдружність, якщо новий російський президент, як і раніше, ігноруватиме її рекомендації.
На думку низки європейських політичних аналітиків, внутрішньополітична ситуація в Росії після повернення до Кремля Володимира Путіна, вочевидь, може розвиватися за двома сценаріями.
З одного боку, з огляду на протести та вимоги справедливості й поваги до демократичних прав, далі може спостерігатися зростання напруження між прибічниками та супротивниками щойнообраного президента. Наслідком цього стануть переслідування та репресії і, як результат – ізоляція Росії.
З іншого боку, можливе й те, що Путін, свідомий того, що лави протестувальників надалі можуть зростати, піде на діалог із опозицією.
Якщо євродепутати-оптимісти й покладають надію на останній варіант, то представники російської опозиції його повністю відкидають.
Лідер Об’єднаного громадянського фронту, колишній чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров каже, що домовитися з Путіним навряд чи вдасться.
«Я не вірю жодної секунди, що Володимир Путін піде на якийсь компроміс. Це слово просто не входить до його політичного словникового запасу», – заявляє представник російської опозиції.
«У будь-якому разі, те, що ми спостерігали протягом 12 років його керівництва – це рух в напрямку протилежному до свободи. А наразі він знову гордовито святкує свою так звану «перемогу», – додає Гаррі Каспаров.
Невизнання делегації Держдуми у ПАРЄ – один зі способів тиску
Голова групи Альянсу лібералів та демократів за Європу Гі Вергофстат теж доволі скептичний щодо того, що російське керівництво колись піде на демократичні перетворення. Тому називає деякі можливі додаткові кроки тиску на Кремль.
«Якщо це не спрацює протягом визначеного часового періоду від декількох тижнів – до декількох місяців, то парламент має чіткий намір знову порушити це питання та розглянути інші можливості, – каже Гі Вергофстат. – Одна з них – невизнання делегації від Думи у Раді Європи. Є й інші способи, наприклад, кожен раз під час діалогу між ЄС та Росією порушувати ці проблеми. Адже останніми роками ми про них навіть не згадували».
Крістіна Оюланд, відповідальна за російсько-європейські відносини у фракції лібералів Європарламенту, раніше навіть висунула пропозицію: якщо росіяни ігноруватимуть рекомендації європейців – перетворити саміти лідерів ЄС та Росії на низькопрофільні зустрічі робочих груп.
У будь-якому разі, тиск на російське керівництво триватиме і з боку політичної опозиції, навіть при тому, що активність вуличних акцій протесту останнім часом дещо впала.
Співголова опозиційної Партії народної свободи, екс-прем’єр-міністр Росії Михайло Касьянов у Страсбурзі запевнив: сьомого травня, у день інавгурації Володимира Путіна, розпочнеться нова хвиля масових маніфестацій на захист демократії та громадянських свобод.
На думку низки європейських політичних аналітиків, внутрішньополітична ситуація в Росії після повернення до Кремля Володимира Путіна, вочевидь, може розвиватися за двома сценаріями.
З одного боку, з огляду на протести та вимоги справедливості й поваги до демократичних прав, далі може спостерігатися зростання напруження між прибічниками та супротивниками щойнообраного президента. Наслідком цього стануть переслідування та репресії і, як результат – ізоляція Росії.
З іншого боку, можливе й те, що Путін, свідомий того, що лави протестувальників надалі можуть зростати, піде на діалог із опозицією.
Якщо євродепутати-оптимісти й покладають надію на останній варіант, то представники російської опозиції його повністю відкидають.
Лідер Об’єднаного громадянського фронту, колишній чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров каже, що домовитися з Путіним навряд чи вдасться.
«Я не вірю жодної секунди, що Володимир Путін піде на якийсь компроміс. Це слово просто не входить до його політичного словникового запасу», – заявляє представник російської опозиції.
«У будь-якому разі, те, що ми спостерігали протягом 12 років його керівництва – це рух в напрямку протилежному до свободи. А наразі він знову гордовито святкує свою так звану «перемогу», – додає Гаррі Каспаров.
Невизнання делегації Держдуми у ПАРЄ – один зі способів тиску
Голова групи Альянсу лібералів та демократів за Європу Гі Вергофстат теж доволі скептичний щодо того, що російське керівництво колись піде на демократичні перетворення. Тому називає деякі можливі додаткові кроки тиску на Кремль.
«Якщо це не спрацює протягом визначеного часового періоду від декількох тижнів – до декількох місяців, то парламент має чіткий намір знову порушити це питання та розглянути інші можливості, – каже Гі Вергофстат. – Одна з них – невизнання делегації від Думи у Раді Європи. Є й інші способи, наприклад, кожен раз під час діалогу між ЄС та Росією порушувати ці проблеми. Адже останніми роками ми про них навіть не згадували».
Крістіна Оюланд, відповідальна за російсько-європейські відносини у фракції лібералів Європарламенту, раніше навіть висунула пропозицію: якщо росіяни ігноруватимуть рекомендації європейців – перетворити саміти лідерів ЄС та Росії на низькопрофільні зустрічі робочих груп.
У будь-якому разі, тиск на російське керівництво триватиме і з боку політичної опозиції, навіть при тому, що активність вуличних акцій протесту останнім часом дещо впала.
Співголова опозиційної Партії народної свободи, екс-прем’єр-міністр Росії Михайло Касьянов у Страсбурзі запевнив: сьомого травня, у день інавгурації Володимира Путіна, розпочнеться нова хвиля масових маніфестацій на захист демократії та громадянських свобод.
