Київ – Європейський суд з прав людини виніс остаточне рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»: людину катували й належного розслідування з цього приводу не провели. Про цю справу Радіо Свобода розповіла Валерія Лутковська, урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, виконавчий секретар Комісії з питань попередження катувань. Вона також розповіла про нагальну потребу знайти адекватний спосіб реагування держави на проблему катування громадян співробітниками МВС.
– Нещодавно стало остаточним рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України».
Нечипорука катували електричним струмом в органах внутрішніх справ для того, щоб він зізнався у вчиненні злочинів. Він не зізнавався. І тоді його запитали, чи витримає його дружина, яка на той час була на восьмому місяці вагітності, те саме, що витримав він. Співробітники міліції сказали Нечипоруку, що його дружина уже перебуває у відділку – у сусідньому кабінеті. Після цього Нечипорук визнав себе винним у всіх справах, які йому інкримінували.
Європейський суд проаналізував усі факти і визнав, що Нечипорука катували, що було порушено його право не свідчити проти себе у рамках судового процесу, а також, що було проведено неефективне розслідування тих скарг, які він подавав.
– Чи працюють на своїх посадах ті, хто катував Нечипорука?
– Ми звернулися до Міністерства внутрішніх справ і до Генеральної прокуратури України із запитаннями. Ми запитали, чи працюють на своїх посадах працівники міліції, які катували Нечипорука, і чи працюють досі ті співробітники прокуратури, які ухвалили рішення про відмову у порушенні кримінальної справи проти тих міліціонерів, що власне потягло за собою конкретні наслідки для держави Україна – і для її міжнародного іміджу, і для її фінансового становища, тому що вже сплачено справедливу сатисфакцію.
Також ми запропонували провести спільну нараду з цього окремого випадку та інших. Оскільки кількість таких справ останнім часом збільшується й необхідна адекватна державна реакція на цю проблему.
Генеральна прокуратура повідомила, що хоче комплексно розібратися в цій проблемі, й запропонувала у зв’язку з цим нараду провести пізніше. Тоді ми направили до Генпрокуратури усі 10 справ, які стосувалися катувань та неефективно проведеного розслідування, щодо яких Європейський суд з прав людини ухвалив рішення цього року. Ми назвали прізвища усіх причетних посадових осіб, які ухвалювали рішення про відмову у порушенні кримінальних справ, а внаслідок цього Європейський суд (з прав людини) констатував порушення статті 3 (Конвенції про захист прав людини та основних свобод) в її матеріальному та процесуальному аспекті з боку України.
Зараз ми чекаємо на інформацію з органів прокуратури, щоб знайти шлях вирішення проблеми й спосіб, як дійти до конкретного виконавця. Тому що досі не вирішена проблема. Є рішення європейського суду: так – катували і неефективно розслідували. Але які тільки ми починаємо на національному рівні вирішувати питання про притягнення до відповідальності конкретної посадової особи, як цей посадовець показує нам чинну постанову прокуратури про те, що немає підстав для порушення кримінальної справи стосовно неї, або є рішення суду, яке підтверджує постанову прокуратури.
– Необхідно розробити процедуру оскарження постанов прокуратури.
– Наразі є нагальна потреба знайти спосіб реагування на подібні постанови прокуратури.
Цей спосіб може бути аналогічним тому, який ми знайшли щодо рішень національних судів. Якщо людина пройшла усі українські судові інстанції, звернулася до Європейського суду з прав людини й отримала рішення на свою користь, то є процедура, що дозволяє Верховному Судові скасувати раніше ухвалені рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
А от якщо судового рішення не було, а було лише розслідування прокуратури, то такої процедури у законодавстві взагалі немає. Цей спосіб треба знайти.
І, крім того, треба знайти шлях реагування органів на те, що констатовано у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Це і є підстави для спільного обговорення з МВС та Генеральною прокуратурою. Сподіваюся, що зустріч з керівництвом МВС та Генпрокуратури відбудеться найближчим часом.
– Нещодавно стало остаточним рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України».
Нечипорука катували електричним струмом в органах внутрішніх справ для того, щоб він зізнався у вчиненні злочинів. Він не зізнавався. І тоді його запитали, чи витримає його дружина, яка на той час була на восьмому місяці вагітності, те саме, що витримав він. Співробітники міліції сказали Нечипоруку, що його дружина уже перебуває у відділку – у сусідньому кабінеті. Після цього Нечипорук визнав себе винним у всіх справах, які йому інкримінували.
Європейський суд проаналізував усі факти і визнав, що Нечипорука катували, що було порушено його право не свідчити проти себе у рамках судового процесу, а також, що було проведено неефективне розслідування тих скарг, які він подавав.
– Чи працюють на своїх посадах ті, хто катував Нечипорука?
– Ми звернулися до Міністерства внутрішніх справ і до Генеральної прокуратури України із запитаннями. Ми запитали, чи працюють на своїх посадах працівники міліції, які катували Нечипорука, і чи працюють досі ті співробітники прокуратури, які ухвалили рішення про відмову у порушенні кримінальної справи проти тих міліціонерів, що власне потягло за собою конкретні наслідки для держави Україна – і для її міжнародного іміджу, і для її фінансового становища, тому що вже сплачено справедливу сатисфакцію.
Також ми запропонували провести спільну нараду з цього окремого випадку та інших. Оскільки кількість таких справ останнім часом збільшується й необхідна адекватна державна реакція на цю проблему.
Генеральна прокуратура повідомила, що хоче комплексно розібратися в цій проблемі, й запропонувала у зв’язку з цим нараду провести пізніше. Тоді ми направили до Генпрокуратури усі 10 справ, які стосувалися катувань та неефективно проведеного розслідування, щодо яких Європейський суд з прав людини ухвалив рішення цього року. Ми назвали прізвища усіх причетних посадових осіб, які ухвалювали рішення про відмову у порушенні кримінальних справ, а внаслідок цього Європейський суд (з прав людини) констатував порушення статті 3 (Конвенції про захист прав людини та основних свобод) в її матеріальному та процесуальному аспекті з боку України.
Зараз ми чекаємо на інформацію з органів прокуратури, щоб знайти шлях вирішення проблеми й спосіб, як дійти до конкретного виконавця. Тому що досі не вирішена проблема. Є рішення європейського суду: так – катували і неефективно розслідували. Але які тільки ми починаємо на національному рівні вирішувати питання про притягнення до відповідальності конкретної посадової особи, як цей посадовець показує нам чинну постанову прокуратури про те, що немає підстав для порушення кримінальної справи стосовно неї, або є рішення суду, яке підтверджує постанову прокуратури.
– Необхідно розробити процедуру оскарження постанов прокуратури.
– Наразі є нагальна потреба знайти спосіб реагування на подібні постанови прокуратури.
Цей спосіб може бути аналогічним тому, який ми знайшли щодо рішень національних судів. Якщо людина пройшла усі українські судові інстанції, звернулася до Європейського суду з прав людини й отримала рішення на свою користь, то є процедура, що дозволяє Верховному Судові скасувати раніше ухвалені рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
А от якщо судового рішення не було, а було лише розслідування прокуратури, то такої процедури у законодавстві взагалі немає. Цей спосіб треба знайти.
І, крім того, треба знайти шлях реагування органів на те, що констатовано у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Це і є підстави для спільного обговорення з МВС та Генеральною прокуратурою. Сподіваюся, що зустріч з керівництвом МВС та Генпрокуратури відбудеться найближчим часом.
