Про Володимира Полохала важко говорити в минулому часі. Добре пам'ятаю останню телефонну розмову з ним, це було буквально кілька місяців тому. Про хворобу, звісно, ні слова.
– Коли в гості до нас, на Радіо Свобода, пане Володимире? Давненько вас не чули, – пробував я бодай так підтримати вже дуже хворого народного депутата.
– Ще трішки. Ще кілька процедур і все буде в нормі, – впевнено відповів він.
І я не сумнівався тоді, що буде саме так, що хвороба відступить, що його, блискучого політолога, політика, знову почують: у парламенті, в ефірі радіо і телебачення... Його виступи, думки, політичні прогнози були завжди неординарними, переконливими, точними. Його часто цитували, на нього посилалися авторитетні джерела в Україні і за її межами. За останні 10 років він неодноразово був моїм гостем, гостем моїх колег у передачах «Вечірня Свобода в прямому ефірі» , «Дійова особа», «Ваша Свобода». Його участь у передачах завжди гарантувала їхню резонансність.
Володимир Полохало працював, без перебільшення, до останнього: писав, планував, мріяв, розповідала мені його дружина і наша колега Марина Пирожук...
Дуже добре пам’ятаю неділю, 7 серпня цього року. За графіком, я тоді працював черговим веб-редактором. Зателефонувала Марина, розповіла, що «Володя написав короткий коментар із приводу арешту Тимошенко, він дуже хоче, щоб Радіо Свобода оприлюднило його листа». Я без вагань й оперативно вмістив це невеличке звернення на наш сайт. Мабуть, це було одне з його останніх, а може й останнє оприлюднене звернення.
Я хочу сьогодні окремо висловити своє захоплення Мариною Пирожук, яка увесь час тяжкої й виснажливої хвороби Володимира Полохало була поруч із ним, головно в медичних установах, а ночами працювала, в тому числі й для Радіо Свобода. Це справді мужня жінка, мати, дружина. Дай їй, Боже, мужності і тепер.
Не сумніваюся, що попрощатися з Володимиром Полохалом захоче Юлія Тимошенко. Не впевнений, зовсім не впевнений, що «найсправедливіший» і «найгуманніший» український суд, до якого Банкова, звичайно ж, не має жодного відношення, дозволить їй це зробити. Щоб чогось, борони Боже, не вийшло...
...Прийдіть, шановні наші читатачі, попрощатися з Володимиром Полохалом у понеділок, о 9-й ранку, до церкви Святого Миколая на Аскольдовій могилі.
Згадаймо Володимира Полохала добрим словом, бо він цього справді заслужив, і пом’янімо в молитвах наших.
– Коли в гості до нас, на Радіо Свобода, пане Володимире? Давненько вас не чули, – пробував я бодай так підтримати вже дуже хворого народного депутата.
– Ще трішки. Ще кілька процедур і все буде в нормі, – впевнено відповів він.
І я не сумнівався тоді, що буде саме так, що хвороба відступить, що його, блискучого політолога, політика, знову почують: у парламенті, в ефірі радіо і телебачення... Його виступи, думки, політичні прогнози були завжди неординарними, переконливими, точними. Його часто цитували, на нього посилалися авторитетні джерела в Україні і за її межами. За останні 10 років він неодноразово був моїм гостем, гостем моїх колег у передачах «Вечірня Свобода в прямому ефірі» , «Дійова особа», «Ваша Свобода». Його участь у передачах завжди гарантувала їхню резонансність.
Володимир Полохало працював, без перебільшення, до останнього: писав, планував, мріяв, розповідала мені його дружина і наша колега Марина Пирожук...
Дуже добре пам’ятаю неділю, 7 серпня цього року. За графіком, я тоді працював черговим веб-редактором. Зателефонувала Марина, розповіла, що «Володя написав короткий коментар із приводу арешту Тимошенко, він дуже хоче, щоб Радіо Свобода оприлюднило його листа». Я без вагань й оперативно вмістив це невеличке звернення на наш сайт. Мабуть, це було одне з його останніх, а може й останнє оприлюднене звернення.
Я хочу сьогодні окремо висловити своє захоплення Мариною Пирожук, яка увесь час тяжкої й виснажливої хвороби Володимира Полохало була поруч із ним, головно в медичних установах, а ночами працювала, в тому числі й для Радіо Свобода. Це справді мужня жінка, мати, дружина. Дай їй, Боже, мужності і тепер.
Не сумніваюся, що попрощатися з Володимиром Полохалом захоче Юлія Тимошенко. Не впевнений, зовсім не впевнений, що «найсправедливіший» і «найгуманніший» український суд, до якого Банкова, звичайно ж, не має жодного відношення, дозволить їй це зробити. Щоб чогось, борони Боже, не вийшло...
...Прийдіть, шановні наші читатачі, попрощатися з Володимиром Полохалом у понеділок, о 9-й ранку, до церкви Святого Миколая на Аскольдовій могилі.
Згадаймо Володимира Полохала добрим словом, бо він цього справді заслужив, і пом’янімо в молитвах наших.
