Колишній Прем’єр-міністр України передавала вже кілька листів із київської тюрми, де перебуває у камері попереднього ув’язнення понад місяць. Одна із записок з’явилася у серпні на сайті «Української правди», інша – на шпальтах західної газети The Wall Street Journal Europe.
«Це лише моє тіло обшукується та принижується, а душа якимось дивним чином живе своїм життям – переплавляється й набуває нової суті – нової любові, нової віри, нової гордості і нових сил», – написала Юлія Тимошенко з-за ґрат.
У Росії тюремний епістолярний жанр розвиває найвідоміший в’язень країни – Михайло Ходорковський. Колишній нафтовий магнат сидить від 2003 року за звинувачення у несплаті податків. Із минулого тижня Ходорковський почав вести колонку в російському незалежному журналі «Новий час» (The New Times). У своїх попередніх листах Ходорковський викривав корумповану російську політичну систему, а в журнальній колонці вперше розповідає про життя за ґратами.
Михайло Ходорковський описує свого співкамерника. Коля розпоров собі живіт і кинув нутрощі в охоронців, щоб не брати на себе злочину, який не скоював. Після стількох років у тюрмі я не ідеалізую людей, зауважує Ходорковський, але багато ув’язнених мають принципи, за які готові йти на жертви.
«Я дивлюся на цю багато разів судиму людину і з гіркотою думаю про багатьох людей на волі, які цінують свою честь набагато дешевше, а відняти пару тисяч у старого чи бабусі взагалі особливим гріхом не вважають. Нехай грабунок і прикритий розумними словами. Їм не соромно», – пише Ходорковський.
В Азербайджані за президентства Ільхама Алієва за ґрати кидають блогерів-журналістів. Серед них Ейнулла Фатуллаєв, якого «Міжнародна Амністія» визнала в’язнем сумління. Його засудили до чотирьох років за наклеп на урядовців, а нещодавно випустили. Ще з тюрми Фатуллаєв почав писати на Радіо Свобода і тепер на сайті азербайджанської редакції веде власну сторінку.
В останньому дописі азербайджанський журналіст ділиться таким тюремним спогадом: «Рудуватий старшина тупо повторював заїжджені, безформні і остогидлі фрази з політичного лексикону дрібних апаратних брехунців. Усередині моєї душі ніби повис якийсь важкий камінь. Я встав і попросив перервати цей лікнеп, цю страшну ахінею... Нарешті старшина не витримав, його обличчя несподівано освітилося, і з багатозначним поглядом відкрито сказав: «Ти, нещасний дурню, з ким ти зібрався боротися? З Ільхамом Алієвим? Та ти ж комашка, тебе просто розчавлять, невже ти не розумієш цього?»
Дописи азербайджанського журналіста, коли він був у тюрмі, передавали на Радіо Свобода його адвокати. Редактор російського часопису The New Times не каже, як отримує листи від Михайла Ходорковського, але сподівається, що вони будуть регулярними, попри те, що дописувач нині сидить у Карелії. «Звичайно, ми сподіваємося, що крім тюремних історій наш новий колумніст буде ділитися своїми міркуваннями з приводу політичної ситуації в країні, що очікує від виборчої кампанії, яка стартує у ці дні», – каже Ілля Барабанов.
Російський часопис «Новий час» почав оприлюднювати тюремні листи після смерті юриста Сергія Магнітського, який загинув за ґратами у 2009 році через те, що йому відмовили у медичній допомозі. Це сталося ще до суду. Магнітський потрапив до тюрми після того як почав викривати корупцію у лавах російських силовиків. У тюремних листах, які передавали адвокати, Магнітський розповідав про брутальне ставлення, але тоді мало хто на це звертав увагу. Його смерть стала символом брутальних порушень прав людини в Росії. В результаті Сполучені Штати запровадили санкції проти російський урядовців, причетних до смерті Магнітського. Редакція журналу «Новий час» заявляє, що ця смерть змусила їх усвідомити, наскільки у їхній країні ще живе дух ГУЛАГу.
Не всі в’язні на пострадянських теренах можуть прямо описувати свій досвід за ґратами, особливо там, де тюремні правила дуже жорсткі. Популярний радіоведучий в Узбекистані Хайрулла Гамідов сидить за звинуваченнями за нібито участь в ісламістській організації. У тюрмі він пише музику і пісні, які звучали і на хвилях узбецької редакції Радіо Свобода.
Матеріал підготували Мар’яна Драч і Daisy Sindelar
«Це лише моє тіло обшукується та принижується, а душа якимось дивним чином живе своїм життям – переплавляється й набуває нової суті – нової любові, нової віри, нової гордості і нових сил», – написала Юлія Тимошенко з-за ґрат.
У Росії тюремний епістолярний жанр розвиває найвідоміший в’язень країни – Михайло Ходорковський. Колишній нафтовий магнат сидить від 2003 року за звинувачення у несплаті податків. Із минулого тижня Ходорковський почав вести колонку в російському незалежному журналі «Новий час» (The New Times). У своїх попередніх листах Ходорковський викривав корумповану російську політичну систему, а в журнальній колонці вперше розповідає про життя за ґратами.
Михайло Ходорковський описує свого співкамерника. Коля розпоров собі живіт і кинув нутрощі в охоронців, щоб не брати на себе злочину, який не скоював. Після стількох років у тюрмі я не ідеалізую людей, зауважує Ходорковський, але багато ув’язнених мають принципи, за які готові йти на жертви.
«Я дивлюся на цю багато разів судиму людину і з гіркотою думаю про багатьох людей на волі, які цінують свою честь набагато дешевше, а відняти пару тисяч у старого чи бабусі взагалі особливим гріхом не вважають. Нехай грабунок і прикритий розумними словами. Їм не соромно», – пише Ходорковський.
В Азербайджані за президентства Ільхама Алієва за ґрати кидають блогерів-журналістів. Серед них Ейнулла Фатуллаєв, якого «Міжнародна Амністія» визнала в’язнем сумління. Його засудили до чотирьох років за наклеп на урядовців, а нещодавно випустили. Ще з тюрми Фатуллаєв почав писати на Радіо Свобода і тепер на сайті азербайджанської редакції веде власну сторінку.
В останньому дописі азербайджанський журналіст ділиться таким тюремним спогадом: «Рудуватий старшина тупо повторював заїжджені, безформні і остогидлі фрази з політичного лексикону дрібних апаратних брехунців. Усередині моєї душі ніби повис якийсь важкий камінь. Я встав і попросив перервати цей лікнеп, цю страшну ахінею... Нарешті старшина не витримав, його обличчя несподівано освітилося, і з багатозначним поглядом відкрито сказав: «Ти, нещасний дурню, з ким ти зібрався боротися? З Ільхамом Алієвим? Та ти ж комашка, тебе просто розчавлять, невже ти не розумієш цього?»
Дописи азербайджанського журналіста, коли він був у тюрмі, передавали на Радіо Свобода його адвокати. Редактор російського часопису The New Times не каже, як отримує листи від Михайла Ходорковського, але сподівається, що вони будуть регулярними, попри те, що дописувач нині сидить у Карелії. «Звичайно, ми сподіваємося, що крім тюремних історій наш новий колумніст буде ділитися своїми міркуваннями з приводу політичної ситуації в країні, що очікує від виборчої кампанії, яка стартує у ці дні», – каже Ілля Барабанов.
Російський часопис «Новий час» почав оприлюднювати тюремні листи після смерті юриста Сергія Магнітського, який загинув за ґратами у 2009 році через те, що йому відмовили у медичній допомозі. Це сталося ще до суду. Магнітський потрапив до тюрми після того як почав викривати корупцію у лавах російських силовиків. У тюремних листах, які передавали адвокати, Магнітський розповідав про брутальне ставлення, але тоді мало хто на це звертав увагу. Його смерть стала символом брутальних порушень прав людини в Росії. В результаті Сполучені Штати запровадили санкції проти російський урядовців, причетних до смерті Магнітського. Редакція журналу «Новий час» заявляє, що ця смерть змусила їх усвідомити, наскільки у їхній країні ще живе дух ГУЛАГу.
Не всі в’язні на пострадянських теренах можуть прямо описувати свій досвід за ґратами, особливо там, де тюремні правила дуже жорсткі. Популярний радіоведучий в Узбекистані Хайрулла Гамідов сидить за звинуваченнями за нібито участь в ісламістській організації. У тюрмі він пише музику і пісні, які звучали і на хвилях узбецької редакції Радіо Свобода.
Матеріал підготували Мар’яна Драч і Daisy Sindelar
