Нині знову розгорілася полеміка і опонентами стали двоє чи не найвідоміших західних україністів – Адріан Каратницький, з Нью-Йорка, який свого часу очолював провідну американську неурядову установу Freedom House, і Тарас Кузьо, який походить з Англії, але зараз також співпрацює переважно з неурядовими аналітичними центрами та університетами в Північній Америці.
Адріан Каратницький бачить, як він каже, і світло, і тінь – тобто, позитиви і негативи політики Президента України Віктора Януковича. Але назагал підтримує її: «Я сказав би, що підтримую загальний курс Президента. У його намірах на реформи і те, що він уже досягнув. Відносно демократичних трендів, я не згідний з декількома, але я би так само не перебільшував кількість негативів і репресій».
Але колега Каратницького – Тарас Кузьо – наполягає, що негативів у політиці чинної української влади зараз так багато, що позитив, фактично, невидимий і про нього не варто говорити: «Янукович мав величезні можливості показати нове обличчя... Не стати Вацлавом Гавелом, але принаймні показати, що він не совковий бандит з Донецька..., як про нього думали 7 років тому. Він себе не показав. Критика на Заході почала лунати у вересні і жовтні минулого року. Чому? По-перше, критика щодо стану ЗМІ та повернення цензури, а по-друге, як була змінена Конституція. Не чому, а як це було зроблено. А також, очевидно, місцеві вибори».
Кузьо: регіонали – економічні націоналісти
Тарас Кузьо, який жорстко висловлювався проти, фактично, всіх новітніх українських президентів, також повністю відкидає твердження, що Президент Янукович та його уряд ведуть Україну до Європи.
Кузьо наголошує, що Віктор Янукович – перший український президент останніх років, який відкинув євроатлантичну інтеграцію, тобто, заперечив потребу вступу в НАТО: «Великий бізнес вже має ногу в Європі. Їхні діти там вчаться. Вони мають будинки у Франції та Британії. Вони як економічні націоналісти бояться Росії, якій вони можуть віддати питання національної тотожності і безпеки. Але економіку та енергетику вони будуть захищати, бо це їхні джерела фінансування. Для них головне – це лише вступ у європейську зону вільної торгівлі. Не до ЄС, бо якраз те, що вимагав би Брюссель при вступі, – це для адміністрації Януковича забагато».
Обвинувачення Тимошенко не будуть сприйняті – Каратницький
У той час як перспектива повноцінної європейської інтеграції України – справа наразі теоретична, постала тема нагальна: суд над колишнім прем’єром Юлією Тимошенко.
Не вдаючись до визначення її провини чи невинності, навіть Адріан Каратницький вказує на негативні сторони процесу: «На жаль, ці обвинувачення проти Юлії Тимошенко не будуть сприйняті. Вони будуть поляризувати внутрішньо Україну, а із зовнішнього світу, я думаю, буде дуже негативний відгук. Він не буде вважатися чесним і відкритим процесом, бо ніхто не має довіри. Це не провина Януковича, що ніхто на Заході не вважає судову систему чи прокуратуру в Україні прозорими і нейтральними. Це наслідок 20-річних трендів, котрі, на жаль, теж не поправилися в часи помаранчевих політиків і сил».
Принаймні в цьому аналітики сходяться. Але чи варто їхні оцінки сприймати з застереженнями, адже обом закидають співпрацю з протилежними українськими політичними силами.
Політолог з Німеччини Андреас Умланд, який зараз викладає в Києво-Могилянській академії в українській столиці, каже Радіо Свобода, що причина розбіжностей між його колегами об’єктивна: «Очевидно, що вони до тієї чи іншої міри були наближені до певних політичних сил, але я вважаю обидві сторони та їхні аргументи виправданими. Вони відображають справжні суперечності всередині української політики».
Адріан Каратницький бачить, як він каже, і світло, і тінь – тобто, позитиви і негативи політики Президента України Віктора Януковича. Але назагал підтримує її: «Я сказав би, що підтримую загальний курс Президента. У його намірах на реформи і те, що він уже досягнув. Відносно демократичних трендів, я не згідний з декількома, але я би так само не перебільшував кількість негативів і репресій».
Але колега Каратницького – Тарас Кузьо – наполягає, що негативів у політиці чинної української влади зараз так багато, що позитив, фактично, невидимий і про нього не варто говорити: «Янукович мав величезні можливості показати нове обличчя... Не стати Вацлавом Гавелом, але принаймні показати, що він не совковий бандит з Донецька..., як про нього думали 7 років тому. Він себе не показав. Критика на Заході почала лунати у вересні і жовтні минулого року. Чому? По-перше, критика щодо стану ЗМІ та повернення цензури, а по-друге, як була змінена Конституція. Не чому, а як це було зроблено. А також, очевидно, місцеві вибори».
Кузьо: регіонали – економічні націоналісти
Тарас Кузьо, який жорстко висловлювався проти, фактично, всіх новітніх українських президентів, також повністю відкидає твердження, що Президент Янукович та його уряд ведуть Україну до Європи.
Кузьо наголошує, що Віктор Янукович – перший український президент останніх років, який відкинув євроатлантичну інтеграцію, тобто, заперечив потребу вступу в НАТО: «Великий бізнес вже має ногу в Європі. Їхні діти там вчаться. Вони мають будинки у Франції та Британії. Вони як економічні націоналісти бояться Росії, якій вони можуть віддати питання національної тотожності і безпеки. Але економіку та енергетику вони будуть захищати, бо це їхні джерела фінансування. Для них головне – це лише вступ у європейську зону вільної торгівлі. Не до ЄС, бо якраз те, що вимагав би Брюссель при вступі, – це для адміністрації Януковича забагато».
Обвинувачення Тимошенко не будуть сприйняті – Каратницький
У той час як перспектива повноцінної європейської інтеграції України – справа наразі теоретична, постала тема нагальна: суд над колишнім прем’єром Юлією Тимошенко.
Не вдаючись до визначення її провини чи невинності, навіть Адріан Каратницький вказує на негативні сторони процесу: «На жаль, ці обвинувачення проти Юлії Тимошенко не будуть сприйняті. Вони будуть поляризувати внутрішньо Україну, а із зовнішнього світу, я думаю, буде дуже негативний відгук. Він не буде вважатися чесним і відкритим процесом, бо ніхто не має довіри. Це не провина Януковича, що ніхто на Заході не вважає судову систему чи прокуратуру в Україні прозорими і нейтральними. Це наслідок 20-річних трендів, котрі, на жаль, теж не поправилися в часи помаранчевих політиків і сил».
Принаймні в цьому аналітики сходяться. Але чи варто їхні оцінки сприймати з застереженнями, адже обом закидають співпрацю з протилежними українськими політичними силами.
Політолог з Німеччини Андреас Умланд, який зараз викладає в Києво-Могилянській академії в українській столиці, каже Радіо Свобода, що причина розбіжностей між його колегами об’єктивна: «Очевидно, що вони до тієї чи іншої міри були наближені до певних політичних сил, але я вважаю обидві сторони та їхні аргументи виправданими. Вони відображають справжні суперечності всередині української політики».