– Професоре Мотиль, Ви – один з найпослідовніших критиків нинішньої української влади на Заході. І от саме Ви, відповідаючи на відкритого листа до Євросоюзу, автори якого закликають ЄС не винагороджувати нинішню владу за нехтування європейських цінностей, кажете, що вони помиляються. Чому?
– Питання не в тому, щоб винагороджувати Януковича. Україна, незалежно від того, хто перебуває при владі, має головний стратегічний пріоритет, від якого залежить її процвітання, стабільність, безпека, і, можливо, навіть виживання. І це – інтеграція з Європою, якомога швидша, глибша і повніша. Альтернатива до інтеграції з ЄС – це не затишне сусідство, як у Швейцарії, а Митний союз із Росією. А це фактично означатиме кінець українського суверенітету.
– Ваші опоненти, автори листа говорять, що українське керівництво шантажує ЄС Митним союзом, і що Брюссель не повинен піддаватися на шантаж.
– Європейський Союз не дурний. Він знає, що хоче від України щодо зони вільної торгівлі та безвізової угоди. І немає потреби їм про це говорити. Реальна проблема полягає в тому, що перед Україною відкривається маленьке і тимчасове вікно можливостей, коли в ЄС головуватиме Польща. Україна не має багато друзів у Європі. Німці, французи, чи італійці воліли б, щоб Україна кудись зникла, чи приєдналася до Митного союзу з Росією. Тож потрібно скористатися тим, що зараз ситуація склалася на користь України. Також далеко не вся українська еліта підтримує європейську інтеграцію. Також Росія не хоче, щоб Україна долучалася до Європи. Вона робила і робитиме все для того, щоб не допустити інтеграції України з Європою. Тому автори листа помиляються щодо балансу інтересів. Зараз саме виживання України залежить від того, чи вона зможе скористатися цим вікном можливостей.
– Автори листа говорять, що Україна, можливо, не готова до зближення з Європою, якщо українські громадяни дозволяють владі робити те, що вона робить у своїй країні.
– Ну і що? А якщо готова? Ми ж не говоримо про приєднання до ЄС в якості повноправного члена. Ми говоримо про зону вільної торгівлі і про безвізовий в’їзд. Це що, означає, що українці не готові вільно торгувати з Європою, чи перестати стояти в чергах за візами? Та вони були б щасливі отримати безвізовий в’їзд. Якщо ті, хто підписав цього листа, хочуть щоб Україна рухалася в бік Росії, нехай так і скажуть. Але нехай мають на увазі, що це означатиме кінець для України.
– Ваші опоненти, автори листа говорять, що українське керівництво шантажує ЄС Митним союзом, і що Брюссель не повинен піддаватися на шантаж.
– Європейський Союз не дурний. Він знає, що хоче від України щодо зони вільної торгівлі та безвізової угоди. І немає потреби їм про це говорити. Реальна проблема полягає в тому, що перед Україною відкривається маленьке і тимчасове вікно можливостей, коли в ЄС головуватиме Польща. Україна не має багато друзів у Європі. Німці, французи, чи італійці воліли б, щоб Україна кудись зникла, чи приєдналася до Митного союзу з Росією. Тож потрібно скористатися тим, що зараз ситуація склалася на користь України. Також далеко не вся українська еліта підтримує європейську інтеграцію. Також Росія не хоче, щоб Україна долучалася до Європи. Вона робила і робитиме все для того, щоб не допустити інтеграції України з Європою. Тому автори листа помиляються щодо балансу інтересів. Зараз саме виживання України залежить від того, чи вона зможе скористатися цим вікном можливостей.
– Автори листа говорять, що Україна, можливо, не готова до зближення з Європою, якщо українські громадяни дозволяють владі робити те, що вона робить у своїй країні.
– Ну і що? А якщо готова? Ми ж не говоримо про приєднання до ЄС в якості повноправного члена. Ми говоримо про зону вільної торгівлі і про безвізовий в’їзд. Це що, означає, що українці не готові вільно торгувати з Європою, чи перестати стояти в чергах за візами? Та вони були б щасливі отримати безвізовий в’їзд. Якщо ті, хто підписав цього листа, хочуть щоб Україна рухалася в бік Росії, нехай так і скажуть. Але нехай мають на увазі, що це означатиме кінець для України.
