Східна Європа переймається, що їхній регіон не є пріоритетним у закордонній політиці США і що перезавантаження відносин між Америкою та Росією не враховує їхніх інтересів. Майже два роки тому група східноєвропейських лідерів та інтелектуалів написала відкритого листа президентові Баракові Обамі, в якому закликала США не забувати про їхній регіон у пошуках кращих взаємин із Москвою.
Співробітник американського фонду Маршала Міхал Комаровскі вважає, що нині Центральна та Східна Європа продовжують шукати підтвердження того, що Америка залишається європейською силою і не покидає Європу.
«У Центральній та Східній Європі переживають, що стратегічна увага США перекидається на Близький Схід та Азію. В Європі немає гарячих конфліктів, що вимагають американської уваги, однак ми переживаємо, чи американське військо та американський політичний капітал залишаться в Європі», – каже Комаровскі.
Корисний досвід демократизації
Сполучені Штати сьогодні вже не бачать Центральну та Східну Європу об’єктом своєї закордонної політики. Ці країни стають партнерами, саме такою є політика адміністрації президента Обами в цьому регіоні, вважає Франcес Бурвелл, віце-президент Атлантичної ради США.
«Після «холодної війни» Центральна Європа почала демократизуватися, нашим завданням було допомогти їм в їхньому економічному та політичному розвитку. Тепер ми їм кажемо: у вас все добре, ми не боїмося, що вашу демократію буде підірвано. Ми хочемо вашої допомоги в різних проектах, які також є у ваших інтересах», – каже Бурвелл.
Успішний перехід Польщі від комунізму до демократії, від командної економіки до ринкової, власне, є тим досвідом, який Польща може використати в партнерстві зі США. Цю тему, зокрема, розглядають лідери центрально-східноєвропейських країн на своєму саміті у Варшаві, цим досвідом вони поділяться з країнами арабського світу та Північної Африки, які сьогодні вимагають реформ і демократії від своїх все ще авторитарних урядів.
Звичайно, не всі уроки Центральної Європи можна перенести на Північну Африку. Але дещо вже використовується. Наприклад, цими днями німці проводять консультації з єгиптянами про те, як зберегти архіви спецслужб і як правильно використовувати інформацію, що там знаходиться.
До нових ролей ще треба звикнути
Отже, сам факт, що такі країни, як Польща, готові ділитися своїм досвідом переходу до демократії, свідчить про те, що американсько-польські відносини стають справжнім партнерством, констатує пані Бурвелл.
«Це, власне, і є таке партнерство, якого ми прагнемо, коли вони можуть використати свій досвід, свою експертизу, адже Центральна Європа має більший досвід економічних та політичних реформ, ніж ми тут, у США. Ось що значить бути партнером, нам вже не треба хвилюватися за польську демократію, тепер давайте хвилюватися за демократію Єгипту», – каже Бурвелл.
Цей процес вимагає певної психологічної вишуканості з обох сторін.
Американці хочуть просувати східноєвропейців до справжнього партнерства, але так, щоб ті не думали, що втратили своє привілейоване місце у взаєминах із Вашингтоном. Східна Європа, тим часом, мусить звикати до того, що американці тепер вважають їх рівними, попри те, що ті ще й далі хочуть, щоб США гарантували їхню безпеку.
Такі питання не вирішуються протягом однієї дипломатичної вечері, але взаєморозуміння щодо нових ролей, власне, й може легше початися з бокала вина.
Співробітник американського фонду Маршала Міхал Комаровскі вважає, що нині Центральна та Східна Європа продовжують шукати підтвердження того, що Америка залишається європейською силою і не покидає Європу.
«У Центральній та Східній Європі переживають, що стратегічна увага США перекидається на Близький Схід та Азію. В Європі немає гарячих конфліктів, що вимагають американської уваги, однак ми переживаємо, чи американське військо та американський політичний капітал залишаться в Європі», – каже Комаровскі.
Корисний досвід демократизації
Сполучені Штати сьогодні вже не бачать Центральну та Східну Європу об’єктом своєї закордонної політики. Ці країни стають партнерами, саме такою є політика адміністрації президента Обами в цьому регіоні, вважає Франcес Бурвелл, віце-президент Атлантичної ради США.
«Після «холодної війни» Центральна Європа почала демократизуватися, нашим завданням було допомогти їм в їхньому економічному та політичному розвитку. Тепер ми їм кажемо: у вас все добре, ми не боїмося, що вашу демократію буде підірвано. Ми хочемо вашої допомоги в різних проектах, які також є у ваших інтересах», – каже Бурвелл.
Успішний перехід Польщі від комунізму до демократії, від командної економіки до ринкової, власне, є тим досвідом, який Польща може використати в партнерстві зі США. Цю тему, зокрема, розглядають лідери центрально-східноєвропейських країн на своєму саміті у Варшаві, цим досвідом вони поділяться з країнами арабського світу та Північної Африки, які сьогодні вимагають реформ і демократії від своїх все ще авторитарних урядів.
Звичайно, не всі уроки Центральної Європи можна перенести на Північну Африку. Але дещо вже використовується. Наприклад, цими днями німці проводять консультації з єгиптянами про те, як зберегти архіви спецслужб і як правильно використовувати інформацію, що там знаходиться.
До нових ролей ще треба звикнути
Отже, сам факт, що такі країни, як Польща, готові ділитися своїм досвідом переходу до демократії, свідчить про те, що американсько-польські відносини стають справжнім партнерством, констатує пані Бурвелл.
«Це, власне, і є таке партнерство, якого ми прагнемо, коли вони можуть використати свій досвід, свою експертизу, адже Центральна Європа має більший досвід економічних та політичних реформ, ніж ми тут, у США. Ось що значить бути партнером, нам вже не треба хвилюватися за польську демократію, тепер давайте хвилюватися за демократію Єгипту», – каже Бурвелл.
Цей процес вимагає певної психологічної вишуканості з обох сторін.
Американці хочуть просувати східноєвропейців до справжнього партнерства, але так, щоб ті не думали, що втратили своє привілейоване місце у взаєминах із Вашингтоном. Східна Європа, тим часом, мусить звикати до того, що американці тепер вважають їх рівними, попри те, що ті ще й далі хочуть, щоб США гарантували їхню безпеку.
Такі питання не вирішуються протягом однієї дипломатичної вечері, але взаєморозуміння щодо нових ролей, власне, й може легше початися з бокала вина.
