– І за масштабами, і за складністю кримськотатарська проблема не може бути вирішена лише зусиллями і ресурсами України. Ця проблема є наслідком і Другої світової війни, і тоталітарного комуністичного режиму, коли весь народ 67 років тому був депортований зі своєї батьківщини. Ледь не півстоліття він утримувався за межами своєї землі. В результаті цього відбулися майже катастрофічні руйнації його національних інституцій. Станом на сьогодні до Криму повернулися трохи менше як 300 тисяч татар. Їх треба облаштовувати, але у ще більшій мірі необхідно вирішувати багато питань, які б створили умови і надали б гарантії збереження і розвитку цього цілісного народу на своїй землі, що є складовою частиною України. Кримськотатарська проблема не може розглядатися як виключно внутрішньоукраїнська, як проблема лише української держави. Потрібно сконцентрувати міжнародні зусилля і досвід, у першу чергу – європейської спільноти. Це найголовніше, що підштовхнуло нас до ідеї проведення міжнародного форуму. Але є й інші фактори.
– Які саме? Чи не пов’язані вони з відомими Харківськими угодами про російську військову присутність в Криму?
– Ви знаєте, попри те, що вже 20 років українці відбудовують свою незалежну державу, є дуже великі ризики, спрямовані проти України як міцної, європейської держави. Й один із таких викликів – з боку Російської Федерації, і він справді стосується Криму. Саме тому кримські татари занепокоєні тим, що можливе погіршення відносин між Москвою і Києвом знову призведе до великих, скажімо, незручностей чи навіть біди стосовно кримськотатарського народу. Ми хочемо, щоб кримські татари мали гарантії свого майбутнього і з боку української держави, в якій вони існуватимуть як цілісна нація, і, водночас щоб ці гарантії були підкріплені й європейською спільнотою. Причому і щодо України як держави, і щодо кримських татар як самобутньої частини українського народу.
– Рефате-ефенді, що ви очікуєте на «виході», які мають бути результати цього заходу?
– Ми виходимо з того, що цей міжнародний форум має розробити і запропонувати прийнятні принципи і механізми щодо облаштування кримських татар, повернення тих, хто ще залишається у місцях вигнання – вони не можуть самі повернутися – і щодо відновлення прав кримськотатарського народу – роль, місце кримських татар у кримській спільноті і в Україні загалом. А ще – правові механізми, які б гарантували їхню самобутність, які б надавали їм право нарівні зі всіма співуправляти Кримом і бути суб’єктом внутрішньоукраїнської політики теж.