У Донецькій області, що вважається основним електоральним полем Партії регіонів, падає рейтинг провладної політичної сили. У грудні 2009 року 29% донеччан, опитаних соціологами, вважали, що Партія регіонів відстоює їхні інтереси. На сьогодні цей показник знизився до 22%.
На Донеччині втрачає підтримку і чинний Президент Віктор Янукович, за якого рік тому проголосували 90% жителів регіону. Нині лише 5% опитаних вважають, що Президент опікується їхніми проблемами.
Соціологи помітили різке зростання протестних настроїв серед жителів області. «Перша тенденція – це чітке зростання невдоволення владою. Це суттєве зменшення кількості тих, хто підтримує владу і по Україні в цілому, і у нас, і суттєве збільшення кількості тих, хто невдоволений діями влади», – зазначив керівник Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимир Кіпень.
Більш як половина донеччан на сьогодні не довіряє жодній політичній силі. При цьому цифра не конче відображає ситуацію, а реальні протестні тенденції можуть бути ще глибшими, адже останнім часом на Донеччині почастішали акції непокори, каже представник Комітету виборців Олександр Клюжев.
«Опитування недостатньо показують зростання напруженості в суспільстві, у тому числі в Донецькій області. Ця напруженість поки не має під собою політичного підґрунтя. Ми бачимо періодичні соціальні протести з Донецької області. І моя думка – саме ці протести на наступних парламентських виборах формуватимуть політичну карту», – вважає він.
Чи можливий у нинішній ситуації масштабний соціальний вибух?
Останні протести проти закриття шкіл і підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, на думку соціологів, не підуть далі локального рівня.
А реально підняти населення може лише значне погіршення соціально-економічної ситуації, впевнений голова Центру політологічних досліджень Кирило Черкашин.
«Соціальний вибух у нашому регіоні і на Південному Сході буде, якщо ситуація стане неможливою для більшості населення в плані економічному. Поки що таких тенденцій немає», – каже експерт.
За словами ж Олександра Клюжева, кількість тих, хто готовий вийти на несанкціоновані протести, сьогодні на Донеччині у п’ять разів більша, ніж восени 2004 року, напередодні Помаранчевої революції.
На Донеччині втрачає підтримку і чинний Президент Віктор Янукович, за якого рік тому проголосували 90% жителів регіону. Нині лише 5% опитаних вважають, що Президент опікується їхніми проблемами.
Соціологи помітили різке зростання протестних настроїв серед жителів області. «Перша тенденція – це чітке зростання невдоволення владою. Це суттєве зменшення кількості тих, хто підтримує владу і по Україні в цілому, і у нас, і суттєве збільшення кількості тих, хто невдоволений діями влади», – зазначив керівник Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимир Кіпень.
Більш як половина донеччан на сьогодні не довіряє жодній політичній силі. При цьому цифра не конче відображає ситуацію, а реальні протестні тенденції можуть бути ще глибшими, адже останнім часом на Донеччині почастішали акції непокори, каже представник Комітету виборців Олександр Клюжев.
«Опитування недостатньо показують зростання напруженості в суспільстві, у тому числі в Донецькій області. Ця напруженість поки не має під собою політичного підґрунтя. Ми бачимо періодичні соціальні протести з Донецької області. І моя думка – саме ці протести на наступних парламентських виборах формуватимуть політичну карту», – вважає він.
Чи можливий у нинішній ситуації масштабний соціальний вибух?
Останні протести проти закриття шкіл і підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, на думку соціологів, не підуть далі локального рівня.
А реально підняти населення може лише значне погіршення соціально-економічної ситуації, впевнений голова Центру політологічних досліджень Кирило Черкашин.
«Соціальний вибух у нашому регіоні і на Південному Сході буде, якщо ситуація стане неможливою для більшості населення в плані економічному. Поки що таких тенденцій немає», – каже експерт.
За словами ж Олександра Клюжева, кількість тих, хто готовий вийти на несанкціоновані протести, сьогодні на Донеччині у п’ять разів більша, ніж восени 2004 року, напередодні Помаранчевої революції.
