А у Міністерстві охорони здоров'я цю заяву коментують таким чином:
закриття медзакладів не є головним сенсом реформ в українській медицині.
Тим часом, Україна в півтора рази випереджає європейські держави за кількістю так званих «ліжко-місць». Не зважаючи на це, рівень передчасної смертності в Україні залишається вдвічі вищим, ніж у країнах Європи.
Чому закривають лікарні?
Закривають лікарні, пологові будинки та інші лікувально-профілактичні заклади, зазначив Микола Томенко. І йдеться про десятки таких прикладів у різних регіонах. Зокрема, спроби закриття медзакладів були, у Татарбунарському району Одещини, у Бродівському районі Львівщини, в Черкасах, на Луганщині тощо, говорить Микола Томенко. «Є різні історії. Наприклад, в Черкасах – із пологовим будинком. Із втручанням моїм, громадськості і ЗМІ – закриття частково зупинене. В деяких місцях ідеться навіть про дитячі санаторії, в інших – про міські чи районні лікарні. Місцеві чиновники говорять, що є генеральна лінія на зменшення, оптимізацію та закриття чи об’єднання закладів. І відповідно скорочення фінансування. Я не бачив реального документу на підставі чого це все робиться. Це дало підстави бити на сполох. Я розумію, що таке місцеві чиновники: якщо вони отримують якесь усне чи письмове розпорядження, вони можуть діяти на порядок радикальніше і залишити без альтернативи тих людей, які обслуговуються в районних чи міських лікарнях».
Зі свого боку, перший заступник міністра охорони здоров'я Олександр Аніщенко зазначив, що певні лікарні можуть зробити компактнішими, можливо, вони надаватимуть інший вид допомоги. І мета таких змін у тому, щоб при нинішньому фінансуванні і нинішньому рівні лікарів працювати ефективніше. Через кілька років це дозволить зробити українську медицину доступнішою та якіснішою, а бюджетні гроші використовуватимуть більш результативно.
На прохання кореспондента Радіо Свобода прокоментувати заяву Миколи Томенка стосовно закриття лікарень перший заступник міністра охорони здоров'я Олександр Аніщенко відповів, зокрема, ось що: «Це робота. Можливо, це помилки наших колег із регіонів. І вони, і ми працюємо над усуненням цих помилок, але ж не робить помилок той, хто нічого не робить».
Вивільнити кошти для пацієнтів
Однією з переваг радянської медицини тодішній пропагандисти називали такий показник, як кількість «ліжко-місць» на душу населення. Навіть зараз за цим показником Україна випереджає європейські держави. Насправді число лікарень та ліжок однозначно треба скоротити, переконує колишній міністр охорони здоров'я Микола Поліщук. Але не лише скоротити, але й переорієнтувати роботу лікарів. «Необхідно зробити структурні перебудову і спрямувати нашу медицину на профілактичний напрямок і напрямок раннього виявлення захворювань. Це, звичайно, не передбачає поголовну диспансеризацію. Сьогодні 86 відсотків фінансування, наприклад, лікарні йде на утримання закладу – тобто, на комунальні послуги та зарплату. Скоротивши хоча б на 30-40% кількість закладів охорони здоров’я, ми вивільнимо велику кількість грошей для пацієнтів».
Лікар-терапевт із Києва не проти скорочень. Головне визначитися – кого саме скорочувати? «Закривати потрібно, але реформування має бути не в скороченні ліжкового фонду. Зміни мають відбуватися в адміністративному секторі. Тому що саме він тягне на себе велику кількість коштів. Адміністративний персонал – його, на мою думку, в будь-якій лікарні чи поліклініці можна зменшити».
В очікуванні реформ
Киянці Марині довелося провести кілька днів в одній із районних лікарень столиці. Йдеться про відділення травматології. Надані їй у лікарні послуги жінка не вважає ані доступними, ані якісними. «Що умови? Умови жахливі. Я знала, що у нас із охороною здоров’я кепсько, але не знала – що настільки. У палаті лежало семеро осіб: діряві простирадла, сморід . Мені невідомо про інші відділи, але у травматології навіть самі лікарі скаржилися на потік людей зі зламаними ногами та руками. Після аварій, після лиж, нещасних випадків…Місць немає. Ніби, вони й прибирають, однак догляд не той!», - обурюється жінка.
2011 рік має бути роком реформ в українські медицині. Про це говорять у Міністерстві охорони здоров'я. Один із аспектів запропонованих перетворень – це реорганізація лікарень. Зокрема, згідно з планами, при кожній клініці хочуть відкрити спеціалізоване відділення швидкої допомоги. За іншою пропозицією, педіатрів і медиків певного профілю спробують перекваліфікувати у сімейних лікарів. Експеримент із реформами планують здійснити у кількох областях України.
Крім цього, в Україні збираються створити 253 госпітальні округи. Спочатку оцінять, як вони діятимуть на Донеччині, Дніпропетровщині та Вінниччині. Якщо вийде добре, їх запровадять по всій території України, розповідає перший заступник міністра охорони здоров'я Олександр Аніщенко.
«Госпітальний округ – це мінімум населення 100 тисяч, максимум 500 тисяч. Зараз навіть у містах із стотисячним населенням не усюди є дитяча лікарня. Тому такі об’єднання лише покращуватимуть ситуацію. В цьому госпітальному окрузі виберуть лікарню, яка найкраще укомплектована, має діагностичну базу, кадровий потенціал, або дві поруч розташовані бази, і буде створена лікарня інтенсивних методів лікування», - пояснив Аніщенко.
Покращить ситуацію з доступом до медичних установ і концепція єдиного медичного простору, продовжує заступник міністра. «Поряд, в одному й тому ж місті або в двох районах, або в двох маленьких містах – різний стан медичної допомоги ... У одного хороша система охорони здоров’я, а в іншого гірша. Чому там, де гірше, люди мають страждати? І була придумана, й працює теза про створення єдиного простору: те місто, у якого система гірша, й де немає всіх видів допомоги, укладає з кращим містом угоди. І зобов’язується за отриману його мешканцями допомогу здійснювати оплату. Така система відповідає Бюджетному кодексу і вже починає працювати».
Тим часом, запровадження обов’язкового медичного страхування, на яке покладають надії фахівці як на один із головних шляхів вирішення нинішніх проблем галузі, постійно відкладається. Посилаючись на дані експертів, перший заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова зазначила, що страхова медицина в Україні можлива не раніше 2014-го року. За її словами, нинішні механізми фінансування галузі є неефективними і не дозволяють вже зараз запровадити обов’язкове медичне страхування.
закриття медзакладів не є головним сенсом реформ в українській медицині.
Тим часом, Україна в півтора рази випереджає європейські держави за кількістю так званих «ліжко-місць». Не зважаючи на це, рівень передчасної смертності в Україні залишається вдвічі вищим, ніж у країнах Європи.
Чому закривають лікарні?
Закривають лікарні, пологові будинки та інші лікувально-профілактичні заклади, зазначив Микола Томенко. І йдеться про десятки таких прикладів у різних регіонах. Зокрема, спроби закриття медзакладів були, у Татарбунарському району Одещини, у Бродівському районі Львівщини, в Черкасах, на Луганщині тощо, говорить Микола Томенко. «Є різні історії. Наприклад, в Черкасах – із пологовим будинком. Із втручанням моїм, громадськості і ЗМІ – закриття частково зупинене. В деяких місцях ідеться навіть про дитячі санаторії, в інших – про міські чи районні лікарні. Місцеві чиновники говорять, що є генеральна лінія на зменшення, оптимізацію та закриття чи об’єднання закладів. І відповідно скорочення фінансування. Я не бачив реального документу на підставі чого це все робиться. Це дало підстави бити на сполох. Я розумію, що таке місцеві чиновники: якщо вони отримують якесь усне чи письмове розпорядження, вони можуть діяти на порядок радикальніше і залишити без альтернативи тих людей, які обслуговуються в районних чи міських лікарнях».
Зі свого боку, перший заступник міністра охорони здоров'я Олександр Аніщенко зазначив, що певні лікарні можуть зробити компактнішими, можливо, вони надаватимуть інший вид допомоги. І мета таких змін у тому, щоб при нинішньому фінансуванні і нинішньому рівні лікарів працювати ефективніше. Через кілька років це дозволить зробити українську медицину доступнішою та якіснішою, а бюджетні гроші використовуватимуть більш результативно.
На прохання кореспондента Радіо Свобода прокоментувати заяву Миколи Томенка стосовно закриття лікарень перший заступник міністра охорони здоров'я Олександр Аніщенко відповів, зокрема, ось що: «Це робота. Можливо, це помилки наших колег із регіонів. І вони, і ми працюємо над усуненням цих помилок, але ж не робить помилок той, хто нічого не робить».
Вивільнити кошти для пацієнтів
Однією з переваг радянської медицини тодішній пропагандисти називали такий показник, як кількість «ліжко-місць» на душу населення. Навіть зараз за цим показником Україна випереджає європейські держави. Насправді число лікарень та ліжок однозначно треба скоротити, переконує колишній міністр охорони здоров'я Микола Поліщук. Але не лише скоротити, але й переорієнтувати роботу лікарів. «Необхідно зробити структурні перебудову і спрямувати нашу медицину на профілактичний напрямок і напрямок раннього виявлення захворювань. Це, звичайно, не передбачає поголовну диспансеризацію. Сьогодні 86 відсотків фінансування, наприклад, лікарні йде на утримання закладу – тобто, на комунальні послуги та зарплату. Скоротивши хоча б на 30-40% кількість закладів охорони здоров’я, ми вивільнимо велику кількість грошей для пацієнтів».
Лікар-терапевт із Києва не проти скорочень. Головне визначитися – кого саме скорочувати? «Закривати потрібно, але реформування має бути не в скороченні ліжкового фонду. Зміни мають відбуватися в адміністративному секторі. Тому що саме він тягне на себе велику кількість коштів. Адміністративний персонал – його, на мою думку, в будь-якій лікарні чи поліклініці можна зменшити».
В очікуванні реформ
Киянці Марині довелося провести кілька днів в одній із районних лікарень столиці. Йдеться про відділення травматології. Надані їй у лікарні послуги жінка не вважає ані доступними, ані якісними. «Що умови? Умови жахливі. Я знала, що у нас із охороною здоров’я кепсько, але не знала – що настільки. У палаті лежало семеро осіб: діряві простирадла, сморід . Мені невідомо про інші відділи, але у травматології навіть самі лікарі скаржилися на потік людей зі зламаними ногами та руками. Після аварій, після лиж, нещасних випадків…Місць немає. Ніби, вони й прибирають, однак догляд не той!», - обурюється жінка.
2011 рік має бути роком реформ в українські медицині. Про це говорять у Міністерстві охорони здоров'я. Один із аспектів запропонованих перетворень – це реорганізація лікарень. Зокрема, згідно з планами, при кожній клініці хочуть відкрити спеціалізоване відділення швидкої допомоги. За іншою пропозицією, педіатрів і медиків певного профілю спробують перекваліфікувати у сімейних лікарів. Експеримент із реформами планують здійснити у кількох областях України.
Крім цього, в Україні збираються створити 253 госпітальні округи. Спочатку оцінять, як вони діятимуть на Донеччині, Дніпропетровщині та Вінниччині. Якщо вийде добре, їх запровадять по всій території України, розповідає перший заступник міністра охорони здоров'я Олександр Аніщенко.
«Госпітальний округ – це мінімум населення 100 тисяч, максимум 500 тисяч. Зараз навіть у містах із стотисячним населенням не усюди є дитяча лікарня. Тому такі об’єднання лише покращуватимуть ситуацію. В цьому госпітальному окрузі виберуть лікарню, яка найкраще укомплектована, має діагностичну базу, кадровий потенціал, або дві поруч розташовані бази, і буде створена лікарня інтенсивних методів лікування», - пояснив Аніщенко.
Покращить ситуацію з доступом до медичних установ і концепція єдиного медичного простору, продовжує заступник міністра. «Поряд, в одному й тому ж місті або в двох районах, або в двох маленьких містах – різний стан медичної допомоги ... У одного хороша система охорони здоров’я, а в іншого гірша. Чому там, де гірше, люди мають страждати? І була придумана, й працює теза про створення єдиного простору: те місто, у якого система гірша, й де немає всіх видів допомоги, укладає з кращим містом угоди. І зобов’язується за отриману його мешканцями допомогу здійснювати оплату. Така система відповідає Бюджетному кодексу і вже починає працювати».
Тим часом, запровадження обов’язкового медичного страхування, на яке покладають надії фахівці як на один із головних шляхів вирішення нинішніх проблем галузі, постійно відкладається. Посилаючись на дані експертів, перший заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова зазначила, що страхова медицина в Україні можлива не раніше 2014-го року. За її словами, нинішні механізми фінансування галузі є неефективними і не дозволяють вже зараз запровадити обов’язкове медичне страхування.
