– Сьогодні письменники протестуватимуть проти зменшення сфери вживання української мови в Україні. Які, на вашу думку, нині є загрози для існування української мови?
– Не сьогодні складалася ситуація, про яку Ви кажете. Коли ми міркуємо про сферу вживання мови, і про акцію письменників, я згадую вислів, що сучасна література існує не тільки у вигляді друкованого слова, а, перш за все, у вигляді кінематографу. Для більшості пересічних громадян, літературний, прозовий твір не існує, допоки вони його не побачать на екрані телевізора чи кінотеатру. Щоб від мене щось залежало у зміні статусу вжитку, я б, перш за все спрямував свої зусилля на відродження національного кінематографу. Ну, і на врятування українських книгарень, збільшення накладів популярних письменників, як колишніх поколінь, так і сучасних. Але, передовсім, потрібно відроджувати український кінематограф та мультиплікації.
– Тобто, на Вашу думку, загрозами є відсутність українського кінематографа та недостатня кількість книг, які видаються?
– Так. Існує показник кількості книгарень на певну кількість громадян. Згадаємо часи, коли навіть у невеличкому селі, якщо навіть не окрема книгарня, то був відділ, де людина могла прийти і придбати відносно дешеву книжку.
– Як ви можете прокоментувати закриття україномовних шкіл у східних регіонах України?
– Це теж є проблемою. І коли кажуть, зокрема, і мої колеги про необхідність збереження свободи вибору, то якщо такі випадки трапляються, то це теж обмеження свободи вибору і це треба покласти край таким тенденціям.
– А яким чином це можна зробити?
– Зберігати українські школи.
– Які, на Вашу думку, шанси бути ухваленим має законопроект «Про мови», який розкритикували чимало українських та міжнародних організацій?
– Я б зараз не казав про 100-відсоткові шанси. Це завжди результат переговорів. Результати таких переговорів не є очевидними. І я б сьогодні ще не казав, що цей закон може бути ухвалений найближчим часом.
– Не сьогодні складалася ситуація, про яку Ви кажете. Коли ми міркуємо про сферу вживання мови, і про акцію письменників, я згадую вислів, що сучасна література існує не тільки у вигляді друкованого слова, а, перш за все, у вигляді кінематографу. Для більшості пересічних громадян, літературний, прозовий твір не існує, допоки вони його не побачать на екрані телевізора чи кінотеатру. Щоб від мене щось залежало у зміні статусу вжитку, я б, перш за все спрямував свої зусилля на відродження національного кінематографу. Ну, і на врятування українських книгарень, збільшення накладів популярних письменників, як колишніх поколінь, так і сучасних. Але, передовсім, потрібно відроджувати український кінематограф та мультиплікації.
– Тобто, на Вашу думку, загрозами є відсутність українського кінематографа та недостатня кількість книг, які видаються?
– Так. Існує показник кількості книгарень на певну кількість громадян. Згадаємо часи, коли навіть у невеличкому селі, якщо навіть не окрема книгарня, то був відділ, де людина могла прийти і придбати відносно дешеву книжку.
– Як ви можете прокоментувати закриття україномовних шкіл у східних регіонах України?
– Це теж є проблемою. І коли кажуть, зокрема, і мої колеги про необхідність збереження свободи вибору, то якщо такі випадки трапляються, то це теж обмеження свободи вибору і це треба покласти край таким тенденціям.
– А яким чином це можна зробити?
– Зберігати українські школи.
– Які, на Вашу думку, шанси бути ухваленим має законопроект «Про мови», який розкритикували чимало українських та міжнародних організацій?
– Я б зараз не казав про 100-відсоткові шанси. Це завжди результат переговорів. Результати таких переговорів не є очевидними. І я б сьогодні ще не казав, що цей закон може бути ухвалений найближчим часом.
