Поки в Єгипті майже протягом трьох тижнів тривали протести, головний дипломат Євросоюзу Катрін Аштон працювала за лаштунками, намагаючись досягнути консенсусу серед 27 країн ЄС. Але деякі країни не могли дочекатися створення консенсусу – вони поквапилися і без усяких узгоджень висловили позицію своїх держав. Так, наприклад, міністр закордонних справ Великої Британії у розпал протестів на початку лютого здійснив поїздку регіоном і закликав до впорядкованої передачі влади.
Врешті і Європейський Союз вийшов із подібним закликом, проте небажання окремих країн чекати на вироблення спільної позиції викликає критику. Адже на словах країни ЄС заявляють про бажання мати спільну закордонну політику, проте, коли доходить до справи, діють лише виходячи зі власних інтересів.
Подібна розгубленість панувала в європейському таборі і під час протестів у Тунісі. «Коли (недавній президент Тунісу Зін ель-Абідін) Бен Алі був при владі, в ЄС закликали лише проти насильства, і лише коли він пішов, заяви Європейського Союзу стали змістовнішими», – зауважує брюссельський аналітик Роза Балфур із Центру європейської політики.
Деякі оглядачі говорять, що мати сильну спільну закордонну політику і не передбачалося, інакше на позицію координатора цієї політики не обирали б таку маловідому і непублічну особу, як Катрін Аштон. Як зазначає Роза Балфур, попередник Аштон – Хав'єр Солана – був якраз навпаки, впливовим публічним політиком, його діяльність бачили усі. «Катрін Аштон вибрали через те, що вона не Солана», – зауважила Балфур.
Критикувати вже час, чи ще зарано?
Катрін Аштон критикують і за те, що вона не поспішає відвідати країни та регіони, які стають «гарячими точками». Вона, наприклад, відмовилася їхати до зруйнованого землетрусом Гаїті, заявляючи, що не хоче виглядати «туристом, що відвідує місця катастроф».
Та особистість координатора лише відображає глибші проблеми єдності поглядів із виробленням спільної політики, наголошують експерти. Адже різні країни ЄС мали і різне бачення подій в Єгипті. Деякі, такі як Німеччина, виступали з вимогою негайної відставки недавнього президента Єгипту Хосні Мубарака. Британія і Франція хотіли «почекати і подивитись». Італія взагалі вважала, що Мубарак має залишитись.
Депутат Європарламенту від Бельгії Саїд ель-Хадраві каже, що минув лише рік від початку роботи Катрін Аштон на чолі спільної дипломатичної служби ЄС, і треба дати їй більше часу на те, щоб проявити себе.
«Їй треба дати час розбудувати нові структури. Вона має працювати з 27 столицями, а це непросто. Я думаю, висловлювати оцінки потрібно буде по закінченню її терміну. Зараз ще рано», – зазначив європарламентарій.
Врешті і Європейський Союз вийшов із подібним закликом, проте небажання окремих країн чекати на вироблення спільної позиції викликає критику. Адже на словах країни ЄС заявляють про бажання мати спільну закордонну політику, проте, коли доходить до справи, діють лише виходячи зі власних інтересів.
Подібна розгубленість панувала в європейському таборі і під час протестів у Тунісі. «Коли (недавній президент Тунісу Зін ель-Абідін) Бен Алі був при владі, в ЄС закликали лише проти насильства, і лише коли він пішов, заяви Європейського Союзу стали змістовнішими», – зауважує брюссельський аналітик Роза Балфур із Центру європейської політики.
Деякі оглядачі говорять, що мати сильну спільну закордонну політику і не передбачалося, інакше на позицію координатора цієї політики не обирали б таку маловідому і непублічну особу, як Катрін Аштон. Як зазначає Роза Балфур, попередник Аштон – Хав'єр Солана – був якраз навпаки, впливовим публічним політиком, його діяльність бачили усі. «Катрін Аштон вибрали через те, що вона не Солана», – зауважила Балфур.
Критикувати вже час, чи ще зарано?
Катрін Аштон критикують і за те, що вона не поспішає відвідати країни та регіони, які стають «гарячими точками». Вона, наприклад, відмовилася їхати до зруйнованого землетрусом Гаїті, заявляючи, що не хоче виглядати «туристом, що відвідує місця катастроф».
Та особистість координатора лише відображає глибші проблеми єдності поглядів із виробленням спільної політики, наголошують експерти. Адже різні країни ЄС мали і різне бачення подій в Єгипті. Деякі, такі як Німеччина, виступали з вимогою негайної відставки недавнього президента Єгипту Хосні Мубарака. Британія і Франція хотіли «почекати і подивитись». Італія взагалі вважала, що Мубарак має залишитись.
Депутат Європарламенту від Бельгії Саїд ель-Хадраві каже, що минув лише рік від початку роботи Катрін Аштон на чолі спільної дипломатичної служби ЄС, і треба дати їй більше часу на те, щоб проявити себе.
«Їй треба дати час розбудувати нові структури. Вона має працювати з 27 столицями, а це непросто. Я думаю, висловлювати оцінки потрібно буде по закінченню її терміну. Зараз ще рано», – зазначив європарламентарій.
