– Ви стежите за розвитком візового діалогу між Україною та Євросоюзом, тож, опираючись на Ваш аналіз, наскільки готові українці до скасування віз? Скільки для цього ще потрібно часу?
– У короткотерміновій перспективі я б сказала, що до безвізового режиму Україна не готова. Тобто коли мова йде про один-два роки. Але гадаю, за умови, якщо українці справді прагнутимуть до цього, то, (щоб вільно подорожувати Євросоюзом,) їм ще потрібно 3–4 роки.
– А що, на Вашу думку, найбільше заважає швидкому наближенню безвізового режиму?
– Хоча це й не згадується в (нещодавно ухваленому) Плані дій для переходу до безвізового режиму, але, гадаю, головною перешкодою є (демократичні) цінності. Демократія, верховенство права – навіть якщо ці проблеми не мають прямого впливу на візовий діалог, вони можуть зашкодити розвиткові відносин між ЄС та Україною. По-друге, антикорупційні заходи в Україні. Якщо глянути на всі п’ять частин, із яких складається План дій для переходу до безвізового режиму, то Україна найгірше бореться із корупцією (що є одним із окремих пунктів). У Верховній Раді мають розглянути антикорупційний закон, і, сподіваюся, це станеться швидко, бо ось вже два роки цей закон чекає ухвалення.
– Президент України Віктор Янукович, підписуючи з європейцями згаданий План дій, заявив, що вже у другій половині 2011 року положення цієї «дорожньої карти» будуть виконані. Чи реальні такі міркування українського лідера?
– Ні, це неможливо, навіть з огляду на впровадження біометричних паспортів. Надворі вже лютий, а видача цих документів ще не розпочата. Технічно, тільки ця важлива та дороговартісна процедура займе щонайменше один рік.
– У Ваших аналітичних працях згадуються деякі сильні сторони та переваги України для того, щоб Євросоюз скасував візи…
– Я вважаю, що це насамперед політична воля, бо незалежно від того, хто в Україні при владі, (скасування віз) спадково залишається пріоритетом. Іншою перевагою України є нещодавно ухвалені декілька законів. Тобто на рівні проектування – все гаразд. Тепер справа за втіленням цих законів. До того ж доволі реформованою, з моєї точки зору, виглядає українська прикордонна служба – набагато краща за відповідні органи Росії, Білорусі чи Молдови.
– Представники України покладають великі надії на Євро-2012, щоб хоча б на період змагань впровадити безвізовий режим. Чи підуть на це країни Шенгенської зони?
– Я не впевнена, що це станеться, бо шенгенські правила дуже складні та суворі. Для цього потрібно було б укласти чимало угод. Тим часом деяка лібералізація у сенсі видачі віз та їхньої вартості все ж може бути досягнута.
– Отже, підбиваючи підсумки нашої бесіди, які перспективи безвізового режиму між Україною та ЄС на найближчий період?
– У найближчому майбутньому справа виглядає так. План дій має два етапи: протягом першого українці повинні показати, що реформи розпочалися. Мені здається, що так воно і є. У другій половині цього року ЄС має оцінити досягнення України. Позитивні результати дадуть дозвіл для переходу до другого етапу – значно складнішої фази імплементації. Тому нині є вирішальним цьогорічне успішне оцінювання (першого етапу).
– У короткотерміновій перспективі я б сказала, що до безвізового режиму Україна не готова. Тобто коли мова йде про один-два роки. Але гадаю, за умови, якщо українці справді прагнутимуть до цього, то, (щоб вільно подорожувати Євросоюзом,) їм ще потрібно 3–4 роки.
– А що, на Вашу думку, найбільше заважає швидкому наближенню безвізового режиму?
– Хоча це й не згадується в (нещодавно ухваленому) Плані дій для переходу до безвізового режиму, але, гадаю, головною перешкодою є (демократичні) цінності. Демократія, верховенство права – навіть якщо ці проблеми не мають прямого впливу на візовий діалог, вони можуть зашкодити розвиткові відносин між ЄС та Україною. По-друге, антикорупційні заходи в Україні. Якщо глянути на всі п’ять частин, із яких складається План дій для переходу до безвізового режиму, то Україна найгірше бореться із корупцією (що є одним із окремих пунктів). У Верховній Раді мають розглянути антикорупційний закон, і, сподіваюся, це станеться швидко, бо ось вже два роки цей закон чекає ухвалення.
– Президент України Віктор Янукович, підписуючи з європейцями згаданий План дій, заявив, що вже у другій половині 2011 року положення цієї «дорожньої карти» будуть виконані. Чи реальні такі міркування українського лідера?
– Ні, це неможливо, навіть з огляду на впровадження біометричних паспортів. Надворі вже лютий, а видача цих документів ще не розпочата. Технічно, тільки ця важлива та дороговартісна процедура займе щонайменше один рік.
– У Ваших аналітичних працях згадуються деякі сильні сторони та переваги України для того, щоб Євросоюз скасував візи…
– Я вважаю, що це насамперед політична воля, бо незалежно від того, хто в Україні при владі, (скасування віз) спадково залишається пріоритетом. Іншою перевагою України є нещодавно ухвалені декілька законів. Тобто на рівні проектування – все гаразд. Тепер справа за втіленням цих законів. До того ж доволі реформованою, з моєї точки зору, виглядає українська прикордонна служба – набагато краща за відповідні органи Росії, Білорусі чи Молдови.
– Представники України покладають великі надії на Євро-2012, щоб хоча б на період змагань впровадити безвізовий режим. Чи підуть на це країни Шенгенської зони?
– Я не впевнена, що це станеться, бо шенгенські правила дуже складні та суворі. Для цього потрібно було б укласти чимало угод. Тим часом деяка лібералізація у сенсі видачі віз та їхньої вартості все ж може бути досягнута.
– Отже, підбиваючи підсумки нашої бесіди, які перспективи безвізового режиму між Україною та ЄС на найближчий період?
– У найближчому майбутньому справа виглядає так. План дій має два етапи: протягом першого українці повинні показати, що реформи розпочалися. Мені здається, що так воно і є. У другій половині цього року ЄС має оцінити досягнення України. Позитивні результати дадуть дозвіл для переходу до другого етапу – значно складнішої фази імплементації. Тому нині є вирішальним цьогорічне успішне оцінювання (першого етапу).
