У відповідь на масові демонстрації у Йорданії король відправив уряд у відставку, а президент Ємену, наслідуючи лідера Єгипту, пообіцяв, що складе повноваження в 2013 році і не передаватиме їх синові. Сирійські опозиціонери, які скликають своїх прихильників на мітинг через соціальні мережі, сподіваються, що наступним у регіоні буде Дамаск.
На перший погляд, Сирія мало відрізняється від сусідів – відносно бідна, авторитарна країна, де влада після трьох десятиліть правління батька перейшла у 2000 році до сина.
Але Фаваз Джерджес, професор близькосхідних досліджень у Лондонській школі економіки, зауважує, що Сирія суттєво відрізняється від Єгипту, найбільш густонаселеної арабської країни: «По-перше, Сирія набагато менша за Єгипет. Масштаби бідності менші. Суспільство розмежовується за міжконфесійною ознакою, на відміну від соціальної та ідеологічної. Це дуже репресивне суспільство. Хоча все можливе у ці дні, я не думаю, що Сирію очікують такі ж соціальні пертурбації, як Туніс і Єгипет».
Як союзниця Ірану та ворог США, Сирія дотримується іншого зовнішньополітичного курсу, ніж Туніс, Єгипет та решта арабських країн, які сколихнула хвиля протестів. Президент Сирії Башар Аль-Асад в інтерв’ю американській газеті «Уолл Стріт Джорнел» цього тижня запевнив, що його країна стабільна, бо проводить політику, яка «тісно пов’язана з переконаннями людей».
Але насправді у протестах на Близькому Сході нині рідко чути антиамериканізм, заважує Надім Шегаді з Королівського інституту міжнародних відносин «Четем Гаус» у Лондоні.
«Він інтерпретує протести у Каїрі та Тунісі як антиамериканські та антиізраїльські. Але люди там більше говорять про кінець авторитарних режимів і про свободу», – вважає оглядач.
Закручувати гайки далі нікуди
Порівняно з сусідами, Сирія також має набагато репресивніші спецслужби і, як наслідок, набагато слабше громадянське суспільство. Про вільні об’єднання адвокатів лікарів та інженерів, так, як у Єгипті, сирійці хіба що мріють, так само як і про вільну пресу, що свідчить про інше соціальне підґрунтя протестів.
Такий режим не може поступатися, а тільки ще більше закручувати гайки, але і цей шлях для нього зрештою буде самовбивчий, прогнозує Надім Шегаді.
«Режим у Сирії виглядає дуже міцним і виглядатиме ще міцнішим, коли є опозиція, бо тоді буде деспотичнішим. Але зовнішній вигляд може бути оманливим, тому що влада не може поступитися, а лише пасти. Він такий непередбачуваний, я б не робив на нього ставку», – сказав експерт в інтерв’ю Радіо Свобода.
На перший погляд, Сирія мало відрізняється від сусідів – відносно бідна, авторитарна країна, де влада після трьох десятиліть правління батька перейшла у 2000 році до сина.
Але Фаваз Джерджес, професор близькосхідних досліджень у Лондонській школі економіки, зауважує, що Сирія суттєво відрізняється від Єгипту, найбільш густонаселеної арабської країни: «По-перше, Сирія набагато менша за Єгипет. Масштаби бідності менші. Суспільство розмежовується за міжконфесійною ознакою, на відміну від соціальної та ідеологічної. Це дуже репресивне суспільство. Хоча все можливе у ці дні, я не думаю, що Сирію очікують такі ж соціальні пертурбації, як Туніс і Єгипет».
Як союзниця Ірану та ворог США, Сирія дотримується іншого зовнішньополітичного курсу, ніж Туніс, Єгипет та решта арабських країн, які сколихнула хвиля протестів. Президент Сирії Башар Аль-Асад в інтерв’ю американській газеті «Уолл Стріт Джорнел» цього тижня запевнив, що його країна стабільна, бо проводить політику, яка «тісно пов’язана з переконаннями людей».
Але насправді у протестах на Близькому Сході нині рідко чути антиамериканізм, заважує Надім Шегаді з Королівського інституту міжнародних відносин «Четем Гаус» у Лондоні.
«Він інтерпретує протести у Каїрі та Тунісі як антиамериканські та антиізраїльські. Але люди там більше говорять про кінець авторитарних режимів і про свободу», – вважає оглядач.
Закручувати гайки далі нікуди
Порівняно з сусідами, Сирія також має набагато репресивніші спецслужби і, як наслідок, набагато слабше громадянське суспільство. Про вільні об’єднання адвокатів лікарів та інженерів, так, як у Єгипті, сирійці хіба що мріють, так само як і про вільну пресу, що свідчить про інше соціальне підґрунтя протестів.
Такий режим не може поступатися, а тільки ще більше закручувати гайки, але і цей шлях для нього зрештою буде самовбивчий, прогнозує Надім Шегаді.
«Режим у Сирії виглядає дуже міцним і виглядатиме ще міцнішим, коли є опозиція, бо тоді буде деспотичнішим. Але зовнішній вигляд може бути оманливим, тому що влада не може поступитися, а лише пасти. Він такий непередбачуваний, я б не робив на нього ставку», – сказав експерт в інтерв’ю Радіо Свобода.
