Лідером за кількістю відремонтованих навчальних закладів (майже 82%) є Тернопільщина. Також майже повністю готова до початку нового навчального року Івано-Франківська область. Ремонти завершені у 70% навчальних закладів, повідомляє заступник міністра науки і освіти Борис Жебрівський.
«Всі області доповідають, що готові. Є чотири школи, де діти поки що будуть в інших приміщеннях. Офіційно сьогодні, як колись, екстремальної ситуації,про яку б не знали, немає. Вже настає та стадія (ці останні дні), коли всі матеріальні питання відходять, певною мірою, на другий план», - розповів Борис Жебрівський.
Школи рятують гаманці батьків
Держава не спроможна забезпечити у повному обсязі фінансування шкіл за рахунок бюджетних коштів, кажуть вчителі. Тому нині середня освіта утримує себе за принципом «допоможіть, хто чим може».
Дисбаланс між обсягом завдань, які ставить держава перед освітою, та виділенням коштів для їх втілення, провокує шкільне керівництво (директорів) шукати альтернативне джерело фінансування. Така проблема не оминула і український гуманітарний ліцей, що розташований у центрі Києва. Його директор, Галина Сазоненко запевняє, що нині коштами допомагають лише батьки.
«Підготовка до нового навчального року нашого закладу вкотре перекладена на плечі батьків. Комп’ютерна техніка застаріває, її необхідно оновлювати»,- говорить Галина Сазоненко.
До речі, лише один директор погодився надати коментар. Всі інші просто уникають розмови про теперішнє фінансування шкіл. Хоча один із директорів, який просив не називати свого прізвища, розповів, що доводиться залучати депутатів і меценатів. Особливо, це стосується технічного забезпечення. Такі дарунки мають характер доброчинності і забезпечуються на вигідних умовах для обох сторін.
Здебільшого, позабюджетну економіку створюють батьки. Така «добровільна пожертва» забезпечує школі ремонт, адже грошей не вистачає на найнеобхідніше. Із цим погодилась мама одного із учнів ужгородської школи, Вікторія Ігольникова.
«Класний керівник попросила поставитись з розумінням, що коштів немає. А клас має відповідати всім санітарним нормам. Тому батьки зібрали по 100 гривень на ремонт класу. Зазвичай, це робиться на літніх канікулах. Один рік ми підлогу фарбували, цього року потрібно пофарбувати стелю й відремонтувати меблі»,- розповідає Вікторія Ігольникова.
Наразі школи не фінансуються відповідно до нарахування коштів на одного учня. За таких умов директор школи та вчителі змушені вдаватись до хитрощів і звалювати все на плечі батьків. Тому, поки у шкільній економіці не буде ніяких зрушень, керівництво закладів середньої освіти каже, що змушене й надалі жебракувати.
Фінансування галузі збільшилося, але все ще обмежене
За словами екс-міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнко за три роки, коли він був на посаді, фінансування галузі збільшилось більш ніж на 2% від ВВП.
«Коли я прийшов у 2005 році , то на освіту в Україні було виділено близько 4,8% від ВВП, а це приблизно 17 мільярдів гривень. А коли я йшов з посади міністра, то було виділено майже 7% від ВВП, ця цифра сягала майже 56 мільярдів гривень. Ми потужними темпами за три роки ремонтували дахи й котельні, ставили енергозберігальні вікна», - розповідає Станіслав Ніколаєнко.
Також екс-міністр запевняє, що на ремонт комунальних об’єктів у школах коштів немає. Через обмежене фінансування місцеве самоврядування має розраховувати лише на власні сили.
Чиновники пропонують створювати фонди сприяння розвитку школи
Капітальні ремонти шкільних приміщень фінансує держава, а кошти на дрібні ремонти виділяються з батьківських фондів, адже самі батьки школярів зацікавлені у тому, щоб їхня дитина вчилася у чистому і охайному приміщенні, каже директор однієї з київських гімназій Таїсія Кіт.
«Минулого року, за рахунок бюджетних коштів, ми робили дах (близько 200 тисяч гривень) і міняли опалення в одному корпусі. Цього року лише підфарбовували, тому такого великого державного фінансування вже не було. Основними вкладниками звичайно є батьківська громада. Вони зацікавлені в тому, щоб школа мала нормальний вигляд», - пояснила директор.
Наразі в Україні необхідно створювати фонди сприяння розвитку школи, гроші з них, зокрема, будуть іти і на ремонт приміщень, зазначає заступник міністра науки і освіти Борис Жебрівський.
«Ніколи без допомоги батьків, у будь-якій формі, школа не обходилась. Проблема залишається прозорості. Чим більше будуть з цього приводу говорити про корупцію, тим більше ця допомога буде йти в тінь. Тому наша позиція дуже проста: створення, так як у всьому світі, фондів сприяння розвитку. Це теж нормальна практика», - зауважує Борис Жебрівський.
Окрема стаття видатків на школу – підручники. Міністерством освіти і науки передбачене видання 143 назв підручників для загальноосвітніх навчальних закладів. Для їхнього видання у державному бюджеті України виділені 198 мільйонів гривень.
«Всі області доповідають, що готові. Є чотири школи, де діти поки що будуть в інших приміщеннях. Офіційно сьогодні, як колись, екстремальної ситуації,про яку б не знали, немає. Вже настає та стадія (ці останні дні), коли всі матеріальні питання відходять, певною мірою, на другий план», - розповів Борис Жебрівський.
Школи рятують гаманці батьків
Держава не спроможна забезпечити у повному обсязі фінансування шкіл за рахунок бюджетних коштів, кажуть вчителі. Тому нині середня освіта утримує себе за принципом «допоможіть, хто чим може».
Дисбаланс між обсягом завдань, які ставить держава перед освітою, та виділенням коштів для їх втілення, провокує шкільне керівництво (директорів) шукати альтернативне джерело фінансування. Така проблема не оминула і український гуманітарний ліцей, що розташований у центрі Києва. Його директор, Галина Сазоненко запевняє, що нині коштами допомагають лише батьки.
«Підготовка до нового навчального року нашого закладу вкотре перекладена на плечі батьків. Комп’ютерна техніка застаріває, її необхідно оновлювати»,- говорить Галина Сазоненко.
До речі, лише один директор погодився надати коментар. Всі інші просто уникають розмови про теперішнє фінансування шкіл. Хоча один із директорів, який просив не називати свого прізвища, розповів, що доводиться залучати депутатів і меценатів. Особливо, це стосується технічного забезпечення. Такі дарунки мають характер доброчинності і забезпечуються на вигідних умовах для обох сторін.
Здебільшого, позабюджетну економіку створюють батьки. Така «добровільна пожертва» забезпечує школі ремонт, адже грошей не вистачає на найнеобхідніше. Із цим погодилась мама одного із учнів ужгородської школи, Вікторія Ігольникова.
«Класний керівник попросила поставитись з розумінням, що коштів немає. А клас має відповідати всім санітарним нормам. Тому батьки зібрали по 100 гривень на ремонт класу. Зазвичай, це робиться на літніх канікулах. Один рік ми підлогу фарбували, цього року потрібно пофарбувати стелю й відремонтувати меблі»,- розповідає Вікторія Ігольникова.
Наразі школи не фінансуються відповідно до нарахування коштів на одного учня. За таких умов директор школи та вчителі змушені вдаватись до хитрощів і звалювати все на плечі батьків. Тому, поки у шкільній економіці не буде ніяких зрушень, керівництво закладів середньої освіти каже, що змушене й надалі жебракувати.
Фінансування галузі збільшилося, але все ще обмежене
За словами екс-міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнко за три роки, коли він був на посаді, фінансування галузі збільшилось більш ніж на 2% від ВВП.
«Коли я прийшов у 2005 році , то на освіту в Україні було виділено близько 4,8% від ВВП, а це приблизно 17 мільярдів гривень. А коли я йшов з посади міністра, то було виділено майже 7% від ВВП, ця цифра сягала майже 56 мільярдів гривень. Ми потужними темпами за три роки ремонтували дахи й котельні, ставили енергозберігальні вікна», - розповідає Станіслав Ніколаєнко.
Також екс-міністр запевняє, що на ремонт комунальних об’єктів у школах коштів немає. Через обмежене фінансування місцеве самоврядування має розраховувати лише на власні сили.
Чиновники пропонують створювати фонди сприяння розвитку школи
Капітальні ремонти шкільних приміщень фінансує держава, а кошти на дрібні ремонти виділяються з батьківських фондів, адже самі батьки школярів зацікавлені у тому, щоб їхня дитина вчилася у чистому і охайному приміщенні, каже директор однієї з київських гімназій Таїсія Кіт.
«Минулого року, за рахунок бюджетних коштів, ми робили дах (близько 200 тисяч гривень) і міняли опалення в одному корпусі. Цього року лише підфарбовували, тому такого великого державного фінансування вже не було. Основними вкладниками звичайно є батьківська громада. Вони зацікавлені в тому, щоб школа мала нормальний вигляд», - пояснила директор.
Наразі в Україні необхідно створювати фонди сприяння розвитку школи, гроші з них, зокрема, будуть іти і на ремонт приміщень, зазначає заступник міністра науки і освіти Борис Жебрівський.
«Ніколи без допомоги батьків, у будь-якій формі, школа не обходилась. Проблема залишається прозорості. Чим більше будуть з цього приводу говорити про корупцію, тим більше ця допомога буде йти в тінь. Тому наша позиція дуже проста: створення, так як у всьому світі, фондів сприяння розвитку. Це теж нормальна практика», - зауважує Борис Жебрівський.
Окрема стаття видатків на школу – підручники. Міністерством освіти і науки передбачене видання 143 назв підручників для загальноосвітніх навчальних закладів. Для їхнього видання у державному бюджеті України виділені 198 мільйонів гривень.
