Право на соціальні пільги мають близько 15-ти мільйонів громадян України. Такими є дані офіційної статистики. За переконанням міністра економіки Василя Цушка, країні давно необхідна монетизація пільг (а саме, видача грошей замість, наприклад, права на безкоштовний проїзд у транспорті чи на безкоштовні ліки). Прихильники монетизації вважають, що платити повинні всі. А соціально незабезпеченим людям держава має компенсувати втрачені пільги грошима.
Умовно одержують пільги всі, але це обман, стверджує Василь Цушко. «Усі знають, що передбачені законами пільги на 300 мільярдів гривень - це нездійсненно... Потрібно монетизувати пільги - видавати їх грошима... Усі знають, що в нас медицина платна, хоча в Конституції написано, що вона безкоштовна», - сказав міністр економіки під час онлайн-конференції видання «Аргументи і факти».
Інший високий урядовець - міністр праці та соціальної політики Василь Надрага – вважає монетизацію пільг недоцільною. За його словами, принциповішим є бажання держави надати адресну допомогу тим, хто її потребує.
Пільги і ті, хто їх потребує
Коли про пільги нагадуєш пенсіонерам, вони у кращому випадку скептично посміхаються і говорять, що «на ці копійки доводиться просто виживати» і економити буквально на всьому, включаючи транспорт.
Як зазначає кореспондентка Радіо Свобода у Львові, пенсіонери в цьому місті користуються переважно трамваями і тролейбусами. Не кожен водій маршрутки дозволить безкоштовний проїзд. Пан Андрій, наприклад, лише один раз на день користується безкоштовним проїздом у трамваї, а так намагається ходити переважно пішки. Чоловік на пенсії 5 років і належить до категорії «дітей війни». Він має пільги при сплаті за комунальні послуги і отримує мінімальну пенсію 740 гривень у місяць. «Я плачу на 25 відсотків менше за електрику і за газ, але великого полегшення від того не маю», - скаржиться він.
Петро Галущак - батько 6 дітей, троє з яких студенти і навчаються за кошт держави. На кожного члена родини припадає 330 гривень у місяць, великий відсоток від загальної суми забирає громадський транспорт і комунальні послуги. А попри те, що з 1 січня почав діяти закон «По внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей», який передбачає пільги для багатодітних родин, досі він не діє, бо родинам не видали спеціальних посвідчень, як це передбачено законодавством.
Невдалий досвід
Пільги є спадком радянських часів, коли економіку повністю регулювала держава. Ними тоді заохочували відносно невелику кількість людей. В останні 20 років число пільг різко зросло, в умовах зростання цін та браку грошей у державній казні ними намагалися підтримати малозабезпечені верстви населення. Зрештою кількість пільговиків сягнула третини населення України.
Основний аргумент експертів проти монетизації пільг, окрім браку грошової маси, – труднощі реалізації. Провести таку реформу складно технічно. І не виключений варіант, що пільги скасують, а грошові компенсації нададуть із запізненням або недостатньо.
Саме так трапилося понад 5 років тому в Росії, де спроба запровадити монетизацію завершилася невдачею. У 2005 році російський уряд замінив соціальні пільги (безкоштовні ліки, проїзд у громадському транспорті, знижки на оплату послуг ЖКГ тощо) на грошові виплати. Процес монетизації не був розподілений на кілька років, і майже всі пільги було скасовано одразу; обсяг компенсацій встановлено на значно нижчому, ніж реальний, рівні. Крім того, заміна пільг грошовими компенсаціями відбулася одночасно з підвищенням цін на ці послуги, зазначають експерти. Тоді російські пенсіонери на знак протесту проти скасування державних пільг почали влаштовувати пікети і блокувати дороги.
Пільгові позитиви
Основні аргументи за впровадження монетизації такі: система пільг є профанацією - частина людей користується ними незаконно. Водночас багато пільг залишаються забезпеченими тільки на папері. Наприклад, усім відомо, наскільки «безкоштовною» є українська медицина. А безкоштовний проїзд заважає поліпшувати технічний стан транспорту. Також пільги гальмують реформи ЖКГ, запевняють деякі експерти.
Зрештою, пільговикам можна дати гроші, а вони вже розберуться, на що їх витрачати. Про це говорить заступник міністра економіки Валерій Мунтіян. «Якщо людині необхідна пільга, то навіщо за неї вирішувати, на що витрачати державну допомогу, навіщо вибирати інструменти. Я думаю, що в фінансовому, бюджетному плані є проблеми, тому і шукають інші форми», - вважає він.
Загалом чиновники не зацікавлені у монетизації, бо вона зменшує можливості для зловживань, говорить економічний експерт Олександр Жолудь. Хоча в економічних розвинутих державах монетизацію здійснюють з успіхом. «Монетизація в більшості випадків працює не через державу. Ті, хто потребують додаткової допомоги, вони в системі страхування оплачуються страховою компанією, а не державою». Основною перевагою монетизації є те, що кожен отримує рівну частку до свого доходу і може визначити, куди саме витратити ці кошти, пояснює економіст.
В Україні можлива змішана модель захисту соціально незахищених людей: частково пільги і частково монетизація. Так вважає колишній віце-прем’єр-міністр України Володимир Лановий. «Одне іншого не виключає. Можливе надання спеціальних натуральних послуг, і поруч надання грошової компенсації, отримання інших послуг. Наприклад, в Америці дають незабезпеченим людям допомогу картками, якими можна оплатити лише прості продукти, наприклад, молоко, хліб». Така система діє багато років, і ще не скомпрометувала себе, зауважує Лановий.
В Україні є понад сто категорій пільговиків. Загальна вартість обіцяних у законах пільг становить від 4 до 6 мільярдів доларів на рік. Але насправді фінансують лише частину з них, констатують експерти. Деякі фахівці стверджують, що реально забезпечена тільки половина пільг.
Умовно одержують пільги всі, але це обман, стверджує Василь Цушко. «Усі знають, що передбачені законами пільги на 300 мільярдів гривень - це нездійсненно... Потрібно монетизувати пільги - видавати їх грошима... Усі знають, що в нас медицина платна, хоча в Конституції написано, що вона безкоштовна», - сказав міністр економіки під час онлайн-конференції видання «Аргументи і факти».
Інший високий урядовець - міністр праці та соціальної політики Василь Надрага – вважає монетизацію пільг недоцільною. За його словами, принциповішим є бажання держави надати адресну допомогу тим, хто її потребує.
Пільги і ті, хто їх потребує
Коли про пільги нагадуєш пенсіонерам, вони у кращому випадку скептично посміхаються і говорять, що «на ці копійки доводиться просто виживати» і економити буквально на всьому, включаючи транспорт.
Як зазначає кореспондентка Радіо Свобода у Львові, пенсіонери в цьому місті користуються переважно трамваями і тролейбусами. Не кожен водій маршрутки дозволить безкоштовний проїзд. Пан Андрій, наприклад, лише один раз на день користується безкоштовним проїздом у трамваї, а так намагається ходити переважно пішки. Чоловік на пенсії 5 років і належить до категорії «дітей війни». Він має пільги при сплаті за комунальні послуги і отримує мінімальну пенсію 740 гривень у місяць. «Я плачу на 25 відсотків менше за електрику і за газ, але великого полегшення від того не маю», - скаржиться він.
Петро Галущак - батько 6 дітей, троє з яких студенти і навчаються за кошт держави. На кожного члена родини припадає 330 гривень у місяць, великий відсоток від загальної суми забирає громадський транспорт і комунальні послуги. А попри те, що з 1 січня почав діяти закон «По внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей», який передбачає пільги для багатодітних родин, досі він не діє, бо родинам не видали спеціальних посвідчень, як це передбачено законодавством.
Невдалий досвід
Пільги є спадком радянських часів, коли економіку повністю регулювала держава. Ними тоді заохочували відносно невелику кількість людей. В останні 20 років число пільг різко зросло, в умовах зростання цін та браку грошей у державній казні ними намагалися підтримати малозабезпечені верстви населення. Зрештою кількість пільговиків сягнула третини населення України.
Основний аргумент експертів проти монетизації пільг, окрім браку грошової маси, – труднощі реалізації. Провести таку реформу складно технічно. І не виключений варіант, що пільги скасують, а грошові компенсації нададуть із запізненням або недостатньо.
Саме так трапилося понад 5 років тому в Росії, де спроба запровадити монетизацію завершилася невдачею. У 2005 році російський уряд замінив соціальні пільги (безкоштовні ліки, проїзд у громадському транспорті, знижки на оплату послуг ЖКГ тощо) на грошові виплати. Процес монетизації не був розподілений на кілька років, і майже всі пільги було скасовано одразу; обсяг компенсацій встановлено на значно нижчому, ніж реальний, рівні. Крім того, заміна пільг грошовими компенсаціями відбулася одночасно з підвищенням цін на ці послуги, зазначають експерти. Тоді російські пенсіонери на знак протесту проти скасування державних пільг почали влаштовувати пікети і блокувати дороги.
Пільгові позитиви
Основні аргументи за впровадження монетизації такі: система пільг є профанацією - частина людей користується ними незаконно. Водночас багато пільг залишаються забезпеченими тільки на папері. Наприклад, усім відомо, наскільки «безкоштовною» є українська медицина. А безкоштовний проїзд заважає поліпшувати технічний стан транспорту. Також пільги гальмують реформи ЖКГ, запевняють деякі експерти.
Зрештою, пільговикам можна дати гроші, а вони вже розберуться, на що їх витрачати. Про це говорить заступник міністра економіки Валерій Мунтіян. «Якщо людині необхідна пільга, то навіщо за неї вирішувати, на що витрачати державну допомогу, навіщо вибирати інструменти. Я думаю, що в фінансовому, бюджетному плані є проблеми, тому і шукають інші форми», - вважає він.
Загалом чиновники не зацікавлені у монетизації, бо вона зменшує можливості для зловживань, говорить економічний експерт Олександр Жолудь. Хоча в економічних розвинутих державах монетизацію здійснюють з успіхом. «Монетизація в більшості випадків працює не через державу. Ті, хто потребують додаткової допомоги, вони в системі страхування оплачуються страховою компанією, а не державою». Основною перевагою монетизації є те, що кожен отримує рівну частку до свого доходу і може визначити, куди саме витратити ці кошти, пояснює економіст.
В Україні можлива змішана модель захисту соціально незахищених людей: частково пільги і частково монетизація. Так вважає колишній віце-прем’єр-міністр України Володимир Лановий. «Одне іншого не виключає. Можливе надання спеціальних натуральних послуг, і поруч надання грошової компенсації, отримання інших послуг. Наприклад, в Америці дають незабезпеченим людям допомогу картками, якими можна оплатити лише прості продукти, наприклад, молоко, хліб». Така система діє багато років, і ще не скомпрометувала себе, зауважує Лановий.
В Україні є понад сто категорій пільговиків. Загальна вартість обіцяних у законах пільг становить від 4 до 6 мільярдів доларів на рік. Але насправді фінансують лише частину з них, констатують експерти. Деякі фахівці стверджують, що реально забезпечена тільки половина пільг.
