Кілька тижнів тому меджлісівська прес-служба повідомила про створення організаційної групи для підготовки до участі у місцевих виборах 31 жовтня. Окрім членів Меджлісу, до орггрупи увійшов голова кримської організації Народного руху України Леонід Пилунський. Таким чином, іще до формального затвердження на Курултаї (загальнонаціональному з’їзді) Меджліс оголосив, що не мінятиме давніх політичних партнерів і на вибори, як останні 15 років, піде з Рухом.
На виборах до кримського парламенту 2006 року список Руху, сформований Меджлісом і затверджений Курултаєм, отримав 6,3% голосів виборців і 8 депутатських місць у Верховній Раді АРК зі 100. За результатами місцевих виборів тоді рухівсько-курултаївські фракції з’явилися в майже усіх районних і міських радах автономії.
Тоді конкурентами Руху-Курултаю виступали, насамперед, Блок Юлії Тимошенко (набрав 6,03%, з них, за оцінками експертів, не менше половини – кримськотатарські голоси) і Кримськотатарський блок (1,08%). Останній із самого початку виглядав як технічний проект, а з часом припинив свою діяльність.
Схоже, тепер таких буде кілька. Впливова сімферопольська газета «Пєрвая кримская» днями написала, що влада активно «будує опозицію Меджлісові» і «допоможе розтягнути голоси кримськотатарських виборців».
Партія, якої формально немає
Лідер «Міллі Фірка» Васві Абдураїмов тепер теж публічно демонструє свою лояльність владі, а співпрацю з «селянами-демократами» пояснює тим, що «понад 80% кримських татар – це мешканці сіл і приміських районів, які виживають сьогодні завдяки годувальниці-землі».
Десять років тому він очолював громадську організацію «Національний рух кримських татар» і редагував її орган – газету «Арекет». Обидві через втрату будь-якого впливу серед співвітчизників, що потягнуло і фінансові проблеми, припинили своє існування.
Саме ця політична сила, в перекладі «Національна партія», на початку 20-го століття скликала перший кримськотатарський Курултай, створила мусульманський уряд півострова і проголосила незалежність Кримської Народної Республіки. Майже усі її лідери були знищені більшовиками у 1918-му чи потім – на початку 1930-х років.
Сучасна ж «Міллі Фірка» називає себе «національною партією кримських татар». Разом із тим, вона спромоглася зареєструватися лише як громадська організація, причому найпростішим способом – через легалізацію шляхом повідомлення. Це означає, що ця структура не має статусу юридичної особи, не має своєї печатки і банківського рахунку. В її активі – слабенький інтернет-ресурс «МФ-інформ», а от партійну газету «Чатирдаг» запустити не вдалося.
Торік «мілліфірківці» оприлюднили «Стратегію і тактику «Міллі Фірка» на сучасному етапі», в якій метою «партії» вказали «відновлення національної державності на території Кримського Юрту» (тобто національної території кримських татар). У документі, виставленому в інтернеті на «партійному» сайті, зазначається, що «слід бути готовими» до того, що «вже у найближчі 8–10 років, не виключено, що й раніше, ситуація вимагатиме скликання Установчого з’їзду національних співтовариств Криму з проголошенням на ньому Кримської республіки з усіма наслідками, що витікають із цього».
У своїх програмних документах «Міллі Фірка» також закликає до інтеграції кримських татар «із тюркським світом на основі ісламського світогляду» і наполягає на поверненні співвітчизників до Криму не тільки з місць вислання, але й «із діаспор».
Попри це, на півострові і за його межами організація та її лідер Васві Абдураїмов мають «проросійський» імідж – переважно через антиукраїнські заяви останнього та його звернення до російського керівництва з закликом «захистити» корінні народи України від «геноциду» з боку її «націоналістичного керівництва» так, як «захистили» абхазів та осетин.
У травні нинішнього року Васві Абдураїмов заявив, що свою головну мету, пов’язану з побудовою в Криму національної державності кримських татар, «Міллі Фірка» планує здійснити до 2040 року. Досягти цієї стратегічної мети «Міллі Фірка» збирається тактичними кроками «входження» у владу. Уже на найближчий час заплановано «взяти не менше як 20%» місць у місцевих радах автономії і на кожних виборах збільшувати цю свою присутність у владі на 5%.
Попри дискусію, що розгорнулася у кримські пресі про те, на скількох диванах помістяться усі «мілліфірківці» (на одному, як вважає газета «Авдет», чи на трьох – газета «Кримскоє врємя»), місцеві політичні оглядачі припускають, що за певного фінансування (а донори для такого проекту можуть знайтися і в Донецьку-Києві, і в Москві) «Міллі Фірка» зможе наблизитися до одновідсоткового результату, досягнутого 4 роки тому «Кримськотатарським блоком».
З надією на «тата кримських татар»
Втім, завадити такому сценарієві може те, що колишній лідер колишнього виборчого «Кримськотатарського блоку» Едіп Гафаров, який нині трудиться першим заступником голови Рескомводу Криму, ще у 2007 році напрацював свої шляхи до «регіоналів». Судячи з усього, фінансові і людські ресурси його родини крапатимуть на підтримку Партії регіонів.
Як і ресурси іншої впливової кримськотатарської родини колишнього віце-прем’єра і комуніста Лентуна Безазієва, який у пресі вже назвав Віктора Януковича «променем світла у темному царстві» і «татом усіх народів країни». Разом із тим, екстравагантний Безазієв сподівається не лише на свій гострий язик, але й на зв’язки його родича з Генічеська – впливового запорізького «регіонала» Сейтумера Німетуллаєва, який до останнього претендував на посаду голови Бахчисарайської районної державної адміністрації і, зрештою, днями був призначений Віктором Януковичем керівником Генічеської РДА.
Кримські експерти припускають, що «регіонали» за вміло проведеної кампанії могли б заручитися підтримкою значної частини кримських татар, як це було, за деякими оцінками, під час першого туру президентських виборів 2004 року. Проте цього разу можуть завадити антисоціальні ініціативи уряду Миколи Азарова. Втім, свій один відсоток Едіп Гафаров і Лентун Безазієв у скарбничку Партії регіонів таки здатні принести.
Хто найкращий «відбирач кримськотатарських голосів»?
Іще одним політичним проектом, який претендує на кримськотатарські голоси, став альянс Координаційної ради кримськотатарських громадсько-політичних організацій (голова Хубедін Куртбеддінов) із партією «Третя сила» (керівник кримської парторганізації Сервер Керімов), про що було повідомлено 17 серпня.
Перший із них на зустрічі з Президентом Віктором Януковичем 3 серпня у Сімферополі запропонував голові держави ліквідувати Раду представників кримськотатарського народу при Президентові України. Поки що Віктор Янукович не відгукнувся. Хубедін Куртбедінов також, за даними кримськотатарської преси, свого часу намагався в обхід Духовного управління мусульман Криму організувати Хадж до Саудівської Аравії, а потім і створити паралельний Муфтіят. Преса приписує йому ідею видання у 2009 році кримськотатарською мовою програми кандидата на Президента України Віктора Януковича «Україна для людей – Украіна халк’ ічюн».
Серед інших керівників Координаційної ради відомий своєю публічною критикою «світового сіонізму» Наріман Ібадуллаєв. Він також заявляв, що голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв – «один з вдалих сіоністських проектів». Наріман Ібадуллаєв періодично звинувачує лідера Меджлісу у зв’язках із «політичними інститутами Туреччини, Ізраїлю і США».
Із усіх названих лише Сервер Керімов раніше не «світився» ні контактами з «регіоналами», ні критикою «сіонізму». До кінця 90-х років минулого століття він був відомим активістом національного руху і членом радикального крила Меджлісу, але після конфлікту з Мустафою Джемілєвим не зміг стати делегатом Курултаю і згодом відійшов від політики. За не підтвердженими поки даними, Сервер Керімов із групою колишніх спортсменів, а нині – активістів партії «Третя сила» 12 серпня в Києві зустрічався з головою президентської Адміністрації Сергієм Льовочкіним.
На початку 2000-х років Координаційна рада об’єднувала понад десяток кримськотатарських організацій, переважно не легалізованих. Із часом більшість із них відсіялася, а те, що залишилося, перетворилося на своєрідний політичний клуб.
Сімферопольська преса також звертає увагу на те, що засновника і до останнього часу голову партії «Третя сила» Василя Гаврилюка уряд «регіонала» Миколи Азарова нещодавно призначив директором Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби ДПА України. Разом із тим на партійному сайті днями з’явилося роз’яснення: «Третя сила» не позиціонує себе якоюсь «противагою» «Меджлісові»… Партія «Третя сила» не є жодним чином залежною від влади…».
Місцеві оглядачі зазначають, що членів нового політичного проекту для кримських татар може бути більше, аніж на «три дивани», але за «розкруткою» у ЗМІ Координаційна рада та її лідери значно програють «Міллі Фірка». Саме тому у «Третьої сили» може вистачити ресурсів на виборчу активність лише у кількох регіонах півострова. Більше того, цей проект конкуруватиме не стільки з Рухом-Курултаєм, скільки з «Міллі Фірка»-УСДП.
Цілком імовірно, що «партія влади» просто проводить кастинг на найкращого «відбирача кримськотатарських голосів» і з часом «прикриє» один із альтернативних Меджлісові проектів. Втім, не всі опозиційні до Меджлісу виборчі проекти уже вийшли з політичної тіні.
(Закінчення матеріалу читайте тут)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
