Доступність посилання

ТОП новини

«Москва хотіла б мати в Мінську слухнянішого васала» – політолог


Мінський політолог Олександр Класковський
Мінський політолог Олександр Класковський

Мінськ – Росія та Білорусь останнім часом переживають загострення відносин через кампанію дискредитації проти президента Олександра Лукашенка. «НТВ» та інші російські телеканали звинуватили президента Білорусі у причетності до вбивств та зникнень лідерів опозиції у 1990-х роках. Крім цього, Москва образилася з приводу контактів білоруського лідера з президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі та запрошення в Білорусь або представлення в Білорусі трибуни для інших антиросійських лідерів – президента Латвії Валдіса Затлерса та виконувача обов’язків президента Молдови Міхая Ґімпу. Причини та наслідки останньої російсько-білоруської суперечки в інтерв’ю Радіо Свобода прокоментував мінський політолог Олександр Класковський.

– Кремль виявляв своє невдоволення президентом Лукашенком давно, але не дозволяв у підконтрольних йому ЗМІ персональних образ на його адресу та різких звинувачень. Чому зараз це сталося?

– Фактично наразі суперечки між цими формальними союзниками – Білоруссю та Росією – дійшли такої фази, що далі неможливо робити добру міну. Москва побачила, що всі дотації та пільги Білорусі йдуть як у прірву і що у їхніх відносинах треба брати бика за роги. А зараз така вигідна ситуація, бо в Білорусі починається передвиборна кампанія, яка для Лукашенка розгортається у дуже непростих умовах. А інформаційна війна – це лише зовнішнє відображення суперечок між двома режимами. Лукашенко розуміє, що дай палець – відкусять усю руку. Під маркою Митного союзу накинуть єдину валюту, скуплять усі активи й будуть диктувати свою волю в економіці й політиці. А він не збирається жертвувати хоч краплею влади.

– Чому президент Лукашенко особисто не реагує на цю російську інформаційну атаку?


– Якось він реагує, але показує свою стриманість, заявивши, що брудом на бруд відповідати не буде. Хоча в Мінську знайшли таку асиметричну зброю, як нещодавній виступ на Білоруському телебаченні президента Грузії Саакашвілі, який викликав у Москві гнів та обурення, незалежно від змісту виступу… Треба визнати, що дуже довго в Білорусі казали про інтеграцію з Росією, і тому важко відразу довести виборцям, що це треба розірвати, тому і йде тепер у білоруських ЗМІ поступове будування образу ворога у вигляді Росії.

– Чи можна вважати контакти президента Лукашенка з президентом Грузії Саакашвілі та запрошення латвійського президента Затлерса на Білоруське телебачення якимись антиросійськими заходами, як це сприймають у Москві?

– Така реакція Москви відображує її імперське мислення, бо Білорусь як незалежна держава має право вільно будувати свої зовнішні контакти і мати гарні відносини з Грузією. Це неадекватна реакція Росії. Як і на виступ президента Латвії. Тому інакше як імперськими фобіями таку реакцію Москви не витлумачиш.

– Російські ЗМІ після недавніх візитів декотрих лідерів білоруської опозиції до Москви почали писати, що Кремль уже шукає, кого підтримати на майбутніх виборах президента Білорусі в піку Лукашенкові. Наскільки реальні таки припущення?

– Поки що це гіпотетичний сценарій. Кремль лякає Лукашенка, здіймає якусь хвилю. Але це перебільшення. Навіть коли б Кремль хотів вкинути гроші в чиюсь кампанію, то немає на кого поставити, бо проросійських фігур та структур тут немає. Незважаючи на русифікацію та інтеграцію з Росією, вся опозиція тут прозахідна. І Кремлеві не буде на кого спиратися. Крім цього, авторитарний режим, який діє в Білорусі, контролює все. Будь-який реальний кандидат, суперник Лукашенка, потрапить під цей коток. Звичайним шляхом виграти вибори в Лукашенка неможливо, а щодо спецоперацій, то, мабуть, іще не дійшло до такої стадії.

– Яка, на Вашу думку, мета Росії у цьому тиску на білоруського президента?


– Тут не варто мати ілюзій, що Москва хотіла б змінити білоруський режим на більш демократичний. Що Росія, що Білорусь – обидві мають авторитарні недемократичні режими. Цей тиск спрямований проти Лукашенка як незручного партнера. В ідеалі Москва хотіла б тут мати більш слухняного васала.
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG