– Нові газопроводи вважаються одним із способів гарантії безперебійного постачання блакитного палива до Європи. Але виглядає на те, що Кремль продовжує встромляти палиці у колеса європейського проекту «Набукко». Чи досягнуть росіяни успіху?
– Безумовно, всі проекти – «Набукко», «Південний потік», «Північний потік» та інші – принесуть більше газу на європейський ринок. Проте, росіяни намагаються перетягнути німецьку газову компанію RWE до свого власного проекту «Південний потік». Відповіді на цю пропозицію все ще не було. Але виглядає на те, що у разі, якщо німці вирішать перейти з консорціуму «Набукко» до проекту «Південний потік», то для європейської ініціативи це стане найважчим ударом. Враховуючи всі інші проблеми, що супроводжують «Набукко», а саме питання родовищ чи недостатнє фінансування, – це може стати кінцем всієї, образно кажучи, «мрії «Набукко».
– Наскільки відомо, доля двох проектів має вирішитися вже цього літа. При цьому, «Набукко», як Ви й підтверджуєте, не в кращій ситуації. Донині ще не законтрактована кількість газу, не визначені офіційні постачальники, а бюджет для його будівництва постійно зростає. Чи є інші альтернативи для європейців?
– Нині існує додаткова обставина, що може стати дуже позитивною для європейського газового ринку та європейських споживачів. Маю на увазі нетрадиційний, наприклад, сланцевий газ, що нині переживає справжній бум у Сполучених Штатах. Тести в Америці підтверджують, що ці способи дають багато зрідженого газу і нині його виробництво випробовуватимуть у Європі. Тому, безсумнівно, нестача в експорті газу (традиційним шляхом), яку передрікали ще до кризи, сьогодні вже не так лякає, як колись. Альтернативи російському газу зростають, а зріджений природній газ поряд із іншими видами його нетрадиційного виробництва у недалекій перспективі зведе нанівець всю енергетичну залежність Європи від Росії. В усякому разі, європейський споживач у програшу не буде.
– Тут мова йде радше про середні або віддалені терміни. А щойно комісія Європарламенту з питань промисловості визначила невідкладні заходи, щоб вберегти споживача від газових криз вже сьогодні. Що саме має заповнити можливі «пробіли» у газопостачанні?
– Ці заходи спрямовані на зовнішню та внутрішню сфери. Перша стосується постачальників. Росія, на мою думку, у тривалій перспективі та в історичному сенсі все ж стане надійним газопостачальником. Водночас, нині йде процес налагодження системи антикризових заходів усередині Європи. Тут відіграє важливу роль взаємний зв’язок та лібералізація мережі європейських газопроводів. До газової кризи січня 2009 року Європейський Союз був абсолютно неготовий і не міг впоратися із нетривалими перебоями. Нині ситуація змінюється, бо завдяки незначним технічним поправкам газ може постачатися не тільки зі Сходу на Захід, але й навпаки. Якщо у східних чи центральних державах буде нестача, газ надходитиме зі сховищ Західної Європи. Це дуже проста технологія, яку раніше не використовували, а нині вона практично готова до експлуатації.
– Безумовно, всі проекти – «Набукко», «Південний потік», «Північний потік» та інші – принесуть більше газу на європейський ринок. Проте, росіяни намагаються перетягнути німецьку газову компанію RWE до свого власного проекту «Південний потік». Відповіді на цю пропозицію все ще не було. Але виглядає на те, що у разі, якщо німці вирішать перейти з консорціуму «Набукко» до проекту «Південний потік», то для європейської ініціативи це стане найважчим ударом. Враховуючи всі інші проблеми, що супроводжують «Набукко», а саме питання родовищ чи недостатнє фінансування, – це може стати кінцем всієї, образно кажучи, «мрії «Набукко».
– Наскільки відомо, доля двох проектів має вирішитися вже цього літа. При цьому, «Набукко», як Ви й підтверджуєте, не в кращій ситуації. Донині ще не законтрактована кількість газу, не визначені офіційні постачальники, а бюджет для його будівництва постійно зростає. Чи є інші альтернативи для європейців?
– Нині існує додаткова обставина, що може стати дуже позитивною для європейського газового ринку та європейських споживачів. Маю на увазі нетрадиційний, наприклад, сланцевий газ, що нині переживає справжній бум у Сполучених Штатах. Тести в Америці підтверджують, що ці способи дають багато зрідженого газу і нині його виробництво випробовуватимуть у Європі. Тому, безсумнівно, нестача в експорті газу (традиційним шляхом), яку передрікали ще до кризи, сьогодні вже не так лякає, як колись. Альтернативи російському газу зростають, а зріджений природній газ поряд із іншими видами його нетрадиційного виробництва у недалекій перспективі зведе нанівець всю енергетичну залежність Європи від Росії. В усякому разі, європейський споживач у програшу не буде.
– Тут мова йде радше про середні або віддалені терміни. А щойно комісія Європарламенту з питань промисловості визначила невідкладні заходи, щоб вберегти споживача від газових криз вже сьогодні. Що саме має заповнити можливі «пробіли» у газопостачанні?
– Ці заходи спрямовані на зовнішню та внутрішню сфери. Перша стосується постачальників. Росія, на мою думку, у тривалій перспективі та в історичному сенсі все ж стане надійним газопостачальником. Водночас, нині йде процес налагодження системи антикризових заходів усередині Європи. Тут відіграє важливу роль взаємний зв’язок та лібералізація мережі європейських газопроводів. До газової кризи січня 2009 року Європейський Союз був абсолютно неготовий і не міг впоратися із нетривалими перебоями. Нині ситуація змінюється, бо завдяки незначним технічним поправкам газ може постачатися не тільки зі Сходу на Захід, але й навпаки. Якщо у східних чи центральних державах буде нестача, газ надходитиме зі сховищ Західної Європи. Це дуже проста технологія, яку раніше не використовували, а нині вона практично готова до експлуатації.
