– Податковий кодекс, який був внесений до парламенту, розкритикували всі, включно із Президентом Януковичем. Що у ньому було такого, що спричинило настільки різку критику?
– Позиція перша – це не кодекс. Те, що подав Кабмін на розгляд Верховної Ради, це еклектичне зібрання різноманітних податків і зборів, які існують сьогодні в Україні. Вони навіть не зробили кодифікації податкового законодавства.
Позиція друга: всі чекали від ухвалення Податкового кодексу спрощення оподаткування, зменшення числа податків, збільшення можливостей платникам податків робити апеляцію рішень податкових органів. Не дочекалися. Ніякого спрощення тут немає. Представники Кабміну говорили, що там багато податків скасовується. Скасовуються, але ті, які ніколи не платилися і плутаються між ногами, маленькі. Наприклад, такі як податок на собак або податок на виграш на іподромі. Проте збільшилися податкові навантаження на будь-які інвестиції, як щодо податку на прибуток підприємств, так і податку на додану вартість. Також збільшилися екологічні збори, причому дуже оригінально. Більшість екологічних зборів перекладаються на територіальну громаду, і зменшуються при цьому екологічні збори за забруднення навколишнього середовища металургійними та хімічними заводами.
І останнє, що хочу сказати. Більшість людей, які почали читати цей кодекс, почали читати другий розділ. Він має багато розділів. Перший – визначення термінів, це нікому не цікаво. А другий – це адміністрування, тобто правила збирання податків. І от вони дійшли до правил збирання податків, і більше їм було нічого не треба. У другому розділі були написані правила, які, думаю, за Сталіна були б дуже популярними. Коротко кажучи, цим кодексом була впроваджена презумпція винуватості будь-якої людини, не тільки компаній. Де, без будь-яких рішень суду чи прокурора, органи податкової міліції отримували беззастережне право у будь-який час доби прийти до Вашого дому, підозрюючи лише, що у цьому домі може провадитися підприємницька діяльність, і без будь-яких наслідків, якщо ця підозра не справдилася. Це було достатнім для нищівної критики цього проекту. Далі люди не читали. Хоча, знову-таки, самі великі проблеми в економіці податків, які записав цей уряд. Квінтесенція проста: менше податків на великі корпорації, більше податків на малий бізнес і на фізичних осіб.
– До 14 липня ваш комітет мав передати Кодекс до другого читання. Чи зробили вже це?
– У комітеті нам потрібно було розглянути 5 тисяч 380 правок суб’єктів законодавчої ініціативи за 4 дні. Це технічно неможливо. Але за моєю ініціативою відбулося засідання комітету, на якому я запропонував взяти проект другого читання, який опрацьовано в уряді. Там була створена група з числа урядовців та депутатів-членів коаліції. Опозицію туди взагалі не запрошували. Вони написали якусь версію, як вони бачать друге читання. Я запропонував винести на друге читання цю версію, сам, зрозуміло, за неї не голосував, щоб люди, коли ця версія буде опублікована, подивилися на ступінь економічної підготовленості цього уряду і коаліції.
– А щодо змін, які були внесені, чи є там щось принципове?
– Філософія лишилася тією ж самою. Замість того, щоб брати більшість податків із великих та багатих корпорацій, пропонується більшість податків брати з малого та середнього бізнесу.
– Проект Податкового кодексу планують винести на всенародне обговорення. Але все-таки, як може виглядати це обговорення, власне, податків?
– Абсолютно не розумію. Я був одним із співавторів конституційної норми 1996 року, яка забороняла проведення референдумів щодо податків та бюджету по одній причині, що для ухвалення рішень щодо цих питань необхідно мати спеціальні знання. Тому, думаю, що це буде просто профанація. Десь там у Мінфіні будуть зібрані групи із близьким до сьогоднішньої влади бізнесом, і вони це обізвуть всенародним обговоренням. І ще одне, я не розумію, які наслідки цього, так званого, всенародного обговорення. Відповідно до Закону «Про Регламент Верховної Ради», будь-які зміни по проекту Податкового кодексу, ухваленого у першому читанні, неможливо зараз вносити, бо період внесення закінчився 1 липня цього року. Тобто, це буде знову ж таки намагання переламати через коліно Верховну Раду, ухвалити щось, прикриваючись всенародним обговоренням восени цього року.
– Позиція перша – це не кодекс. Те, що подав Кабмін на розгляд Верховної Ради, це еклектичне зібрання різноманітних податків і зборів, які існують сьогодні в Україні. Вони навіть не зробили кодифікації податкового законодавства.
Позиція друга: всі чекали від ухвалення Податкового кодексу спрощення оподаткування, зменшення числа податків, збільшення можливостей платникам податків робити апеляцію рішень податкових органів. Не дочекалися. Ніякого спрощення тут немає. Представники Кабміну говорили, що там багато податків скасовується. Скасовуються, але ті, які ніколи не платилися і плутаються між ногами, маленькі. Наприклад, такі як податок на собак або податок на виграш на іподромі. Проте збільшилися податкові навантаження на будь-які інвестиції, як щодо податку на прибуток підприємств, так і податку на додану вартість. Також збільшилися екологічні збори, причому дуже оригінально. Більшість екологічних зборів перекладаються на територіальну громаду, і зменшуються при цьому екологічні збори за забруднення навколишнього середовища металургійними та хімічними заводами.
І останнє, що хочу сказати. Більшість людей, які почали читати цей кодекс, почали читати другий розділ. Він має багато розділів. Перший – визначення термінів, це нікому не цікаво. А другий – це адміністрування, тобто правила збирання податків. І от вони дійшли до правил збирання податків, і більше їм було нічого не треба. У другому розділі були написані правила, які, думаю, за Сталіна були б дуже популярними. Коротко кажучи, цим кодексом була впроваджена презумпція винуватості будь-якої людини, не тільки компаній. Де, без будь-яких рішень суду чи прокурора, органи податкової міліції отримували беззастережне право у будь-який час доби прийти до Вашого дому, підозрюючи лише, що у цьому домі може провадитися підприємницька діяльність, і без будь-яких наслідків, якщо ця підозра не справдилася. Це було достатнім для нищівної критики цього проекту. Далі люди не читали. Хоча, знову-таки, самі великі проблеми в економіці податків, які записав цей уряд. Квінтесенція проста: менше податків на великі корпорації, більше податків на малий бізнес і на фізичних осіб.
– До 14 липня ваш комітет мав передати Кодекс до другого читання. Чи зробили вже це?
– У комітеті нам потрібно було розглянути 5 тисяч 380 правок суб’єктів законодавчої ініціативи за 4 дні. Це технічно неможливо. Але за моєю ініціативою відбулося засідання комітету, на якому я запропонував взяти проект другого читання, який опрацьовано в уряді. Там була створена група з числа урядовців та депутатів-членів коаліції. Опозицію туди взагалі не запрошували. Вони написали якусь версію, як вони бачать друге читання. Я запропонував винести на друге читання цю версію, сам, зрозуміло, за неї не голосував, щоб люди, коли ця версія буде опублікована, подивилися на ступінь економічної підготовленості цього уряду і коаліції.
– А щодо змін, які були внесені, чи є там щось принципове?
– Філософія лишилася тією ж самою. Замість того, щоб брати більшість податків із великих та багатих корпорацій, пропонується більшість податків брати з малого та середнього бізнесу.
– Проект Податкового кодексу планують винести на всенародне обговорення. Але все-таки, як може виглядати це обговорення, власне, податків?
– Абсолютно не розумію. Я був одним із співавторів конституційної норми 1996 року, яка забороняла проведення референдумів щодо податків та бюджету по одній причині, що для ухвалення рішень щодо цих питань необхідно мати спеціальні знання. Тому, думаю, що це буде просто профанація. Десь там у Мінфіні будуть зібрані групи із близьким до сьогоднішньої влади бізнесом, і вони це обізвуть всенародним обговоренням. І ще одне, я не розумію, які наслідки цього, так званого, всенародного обговорення. Відповідно до Закону «Про Регламент Верховної Ради», будь-які зміни по проекту Податкового кодексу, ухваленого у першому читанні, неможливо зараз вносити, бо період внесення закінчився 1 липня цього року. Тобто, це буде знову ж таки намагання переламати через коліно Верховну Раду, ухвалити щось, прикриваючись всенародним обговоренням восени цього року.
