– З якими сигналами завтра в Україну приїздить Президент Європейської ради Герман ван Ромпей?
– На офіційних закритих зустрічах сигнали з боку керівництва ЄС набагато конкретніші і жорсткіші, ніж ті, які ми потім чуємо в пресі. Наприклад, цього разу вони стосуватимуться і затримання (в аеропорті) голови київського офісу німецького Фонду Аденауера, що сталося тиждень тому. В ЄС розуміють, що багато хто в оточенні Віктора Януковича не усвідомлює західного підходу до поняття демократії, але готові це прийняти. Коли нинішня влада говорить про європейську інтеграцію України, вони не завжди розуміють, що це означає. Для них євроінтеграція – це економічна можливість і розширення ринків збуту, і вони не розуміють, що це інтеграція в клуб «розвинутих демократій».
– На порядку денному візиту заплановані переговори щодо Угоди про Асоціацію та зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Коли, на Вашу думку, її підпишуть?
– Важко відповісти на це запитання, адже ми перебуваємо на перших стадіях переговорів, оскільки до влади в Україні прийшла нова еліта. І здається, ще не всі у цій команді зрозуміли, що інтеграція з Росією та інтеграція в ЄС – це різні речі, і ви не можете одночасно йти у двох напрямках. Крім цього, навіть коли угоду про асоціацію підпишуть, залишається питання, чи всі сторони розуміють, що вона означає і чи зможуть її запровадити.
– Як Росія ставиться до європейської інтеграції України?
– Сьогодні Росія не хоче (відверто) контролювати Україну, але воліє, щоб важливі питання, яким є євроінтеграція, – узгоджувалися з нею. Це означає підпорядкувати дії України інтересам Росії. Москва не зацікавлена в євроінтеграції України.
– Як би Ви підсумували візит Держсекретаря США Гілларі Клінтон до Києва, що відбувся минулого тижня?
– Сьогодні Європа має набагато більш реалістичне бачення того, що відбувається в Україні, ніж Сполучені Штати. І це не через те, що американська адміністрація пожертвувала Україною у «перезавантаженні» стосунків із Росією. Це головним чином зумовлене новою політикою американців, яка часто непослідовна. І тому, навіть якщо Гілларі Клінтон озвучила деякі змістовні заяви, назагал, це були «красиві слова», тобто все було надто загально.
– В чому головна перешкода впровадженню реформ в Україні?
– Головна перешкода не змінилася – це злиття політики, бізнесу і криміналітету. Будь-яка серйозна реформа буде загрожувати багатству та впливу людей, які при владі. Якщо ці люди не будуть готові до змін, ніякі реформи не відбудуться. Бо навіть за умови якісного законодавства, для їх здійснення необхідні дієві органи влади. І цей мінімум – а саме СБУ, МВС та міліція – мають бути в руках людей, які політично нейтральні.
– Чи можемо ми говорити про системні порушення свободи слова в Україні? На Вашу думку, чи може нова влада пожертвувати свободою слова, щоб провести економічні реформи і не втратити електорат?
– Свобода слова може тільки пришвидшити економічні реформи. Їх неможливо вдало провести, якщо не буде громадського обговорення. Я вважаю, що наміру знищити свободу слова в Україні (в нової влади) зараз немає. І навіть якщо будуть такі спроби, то це неможливо. Але більше хвилює те, що деякі журналісти самі готові «продаватися». Українське суспільство вистоїть тільки тоді, якщо люди будуть впевнені у собі.
