Не бути байдужим до того, що ти їси – до цього закликає у своєму новому фільмі Колін Серро. Це відома французька режисерка, перша жінка, яка отримала премію «Сезар». Вже не один рік вона переймається проблемами екології. Її новий документальний фільм застерігає про можливу кліматичну катастрофу і дає конкретні рецепти, як їй запобігти.
Один із способів – перестати споживати полуницю, привезену з Іспанії, польське сало чи бразильський цукор. На думку Колін Серро, їсти потрібно продукти, вирощені якнайближче до вас. І справа навіть не в ціні, а в ресурсах землі, які ідуть на транспортування харчових продуктів, і хімічних домішках, які додають, щоб продукти не псувалися.
Колін Серро, говорячи про головну ідею фільму, зауважила: «Треба зупинити цю систему, яка існує зараз. Потрібна альтернатива, яка не отруює. Фільм, власне, про те, що люди, які пропонують цю альтернативу, існують! Це оптимістична стрічка».
Міжнародна торгівля – ворог екології?
Хоча реальність та прогнози лякають. Наприклад, Колін Серро попереджає, що, коли почнеться продовольча криза, Франція сама себе не прогодує. Якщо припиниться потік вантажівок і літаків із харчами, Париж, за словами французької режисерки, протримається лише два дні.
У фільмі навіть прозвучала радикальна думка, що міжнародну торгівлю потрібно взагалі зупинити. На думку режисерки-еколога, слід повертатися до маленьких сімейних господарств, коли члени родини самі собі вирощують харчі.
Український фермер Семен Антонець потрапив у стрічку, бо довів власним прикладом, що «агроекологією» можна займатися у великих масштабах. Агроекологія – це натуральне господарство, в якому не застосовують хімікатів. Українського героя фільму Колін Серро знайшла через мережу екологів України.
«Його роль у фільмі важлива, – каже вона. – По-перше, тому, що Україну погано знають у Європі та Франції, і це можливість з нею познайомитися. Крім цього, пан Антонець говорить про свою землю так само, як інші герої в Індії чи Бразилії. І його думки збігаються з думками людей, яких він ніколи і не бачив і навіть не знає про їхнє існування».
Життя без хімікатів існує
Для Семена Антонця виробництво біоорганічних продуктів – це спосіб життя. З односельчанами вони почали займатися агроекологією ще в кінці 1970-х років з думкою «не отруювати людей». Тоді в Радянському Союзі інтенсивно впроваджувалися мінеральні добрива, а Семен Антонець із самого початку від них відмовився. Останні 15 років в його селі ведуть абсолютно органічне землеробство.
«У нас сьогодні в Україні немає дієтичного харчування, де такі їдальні? Де дієтичні продукти? По-перше, такі продукти мають вироблятися для дітей, для хворих, для лікарень. Це необхідність! А тоді вже йде піклування кожної людини за своє здоров’я», – наголошує український фермер.
Крім здоров’я, таке господарювання створює нові робочі місця, бо з роботою в українських селах зараз нелегко. «За органічного землеробства, – розповідає Семен Антонець, – у людей інтелект, розум розробляється! Бо багато треба думати, з технологією треба працювати. А з хімікатами – там людина деградує».
А як своє життя зробити екологічним? Щонайменше, посадити помідори та кріп у себе на балконі, налагодити прямі поставки овочів та фруктів із фермером, практикувати більше збиральництва, а органічні відходи викидати не у смітник, а компостувати і повертати у землю, радять українські та французькі екологи, які у цьому знайшли спільну мову.
Один із способів – перестати споживати полуницю, привезену з Іспанії, польське сало чи бразильський цукор. На думку Колін Серро, їсти потрібно продукти, вирощені якнайближче до вас. І справа навіть не в ціні, а в ресурсах землі, які ідуть на транспортування харчових продуктів, і хімічних домішках, які додають, щоб продукти не псувалися.
Колін Серро, говорячи про головну ідею фільму, зауважила: «Треба зупинити цю систему, яка існує зараз. Потрібна альтернатива, яка не отруює. Фільм, власне, про те, що люди, які пропонують цю альтернативу, існують! Це оптимістична стрічка».
Міжнародна торгівля – ворог екології?
Хоча реальність та прогнози лякають. Наприклад, Колін Серро попереджає, що, коли почнеться продовольча криза, Франція сама себе не прогодує. Якщо припиниться потік вантажівок і літаків із харчами, Париж, за словами французької режисерки, протримається лише два дні.
У фільмі навіть прозвучала радикальна думка, що міжнародну торгівлю потрібно взагалі зупинити. На думку режисерки-еколога, слід повертатися до маленьких сімейних господарств, коли члени родини самі собі вирощують харчі.
Український фермер Семен Антонець потрапив у стрічку, бо довів власним прикладом, що «агроекологією» можна займатися у великих масштабах. Агроекологія – це натуральне господарство, в якому не застосовують хімікатів. Українського героя фільму Колін Серро знайшла через мережу екологів України.
«Його роль у фільмі важлива, – каже вона. – По-перше, тому, що Україну погано знають у Європі та Франції, і це можливість з нею познайомитися. Крім цього, пан Антонець говорить про свою землю так само, як інші герої в Індії чи Бразилії. І його думки збігаються з думками людей, яких він ніколи і не бачив і навіть не знає про їхнє існування».
Життя без хімікатів існує
Для Семена Антонця виробництво біоорганічних продуктів – це спосіб життя. З односельчанами вони почали займатися агроекологією ще в кінці 1970-х років з думкою «не отруювати людей». Тоді в Радянському Союзі інтенсивно впроваджувалися мінеральні добрива, а Семен Антонець із самого початку від них відмовився. Останні 15 років в його селі ведуть абсолютно органічне землеробство.
«У нас сьогодні в Україні немає дієтичного харчування, де такі їдальні? Де дієтичні продукти? По-перше, такі продукти мають вироблятися для дітей, для хворих, для лікарень. Це необхідність! А тоді вже йде піклування кожної людини за своє здоров’я», – наголошує український фермер.
Крім здоров’я, таке господарювання створює нові робочі місця, бо з роботою в українських селах зараз нелегко. «За органічного землеробства, – розповідає Семен Антонець, – у людей інтелект, розум розробляється! Бо багато треба думати, з технологією треба працювати. А з хімікатами – там людина деградує».
А як своє життя зробити екологічним? Щонайменше, посадити помідори та кріп у себе на балконі, налагодити прямі поставки овочів та фруктів із фермером, практикувати більше збиральництва, а органічні відходи викидати не у смітник, а компостувати і повертати у землю, радять українські та французькі екологи, які у цьому знайшли спільну мову.
