132 громадські організації практично з усіх регіонів України приєднались до журналістського руху «Стоп цензурі». Серед вимог – припинити тиск на журналістів і роботу громадських організацій та ухвалити закон «Про доступ до інформації», розповіла керівник програм Комітету виборців України Наталія Линник.
«Як у журналістів темники, так почали регламентувати діяльність громадських організацій. Відділ внутрішньої політики, це місцевий відділ при обласній держадміністрації, намагається диктувати, хто буде виступати на круглих столах від громадських організацій, розробляють план виступів, обмежують доступ інформації від громадських організацій до громадян – тієї інформації, яку вони вважають ризикованою для себе», – каже вона.
З проханням прокоментувати ситуацію Радіо Свобода звернулось до заступника голови Адміністрації Президента Ганни Герман, однак виявилось, що тут про тиск на громадські організації не знають. «Я не бачила цієї заяви. Я повинна перевірити, а тоді будемо коментувати», – сказала Ганна Герман.
Наталія Линник не виключає, що цензура роботи громадських організацій є ініціативою місцевих чиновників: «Думаю, це намагання місцевої влади загравати з центральною владою».
Обмеження доступу до інформації небезпечне для життя
За результатами моніторингу доступу громадян до інформації Комітет виборців України виявив, що місцева влада часто не повідомляє населення про план розвитку місцевості та будівництва, не оприлюднює місцевий бюджет, проекти рішень та ухвалені рішення, графік громадських обговорень.
Крім того, часто від громадян приховуються дані щодо екології на місцевості, що стосується безпеки життя людей.
За словами Ганни Голубовської-Онісімової, президента Всеукраїнської екологічної громадської організації «Мама-86», Україна неодноразово порушувала Оргуську конвенцію щодо доступу до екологічної інформації та не допускала громадськість до ухвалення рішень.
«Україна вже два рази отримала міжнародні санкції, насамперед, пов’язані з тим, що не забезпечується доступ до життєво важливої інформації», – зазначила Ганна Голубовська-Онісімова.
Закон про інформацію - випробування для влади
Закон «Про доступ до інформації» депутати Верховної Ради ухвалили у першому читанні. Зараз він перебуває на доопрацюванні в Комітеті з питань свободи слова.
Однак голова Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський не покладає на нього великих надій. Правозахисник пригадує нещодавно ухвалений депутатами закон «Про захист персональних даних», який практично легалізував перешкоджання у роботі журналістів.
«Відповідно до цього закону, персональні дані фізичної особи можуть бути відкритими лише щодо осіб, які займають виборну посаду або посаду державного службовця першої категорії, – розповідає Володимир Яворський. – Тобто ми не зможемо отримати біографію заступників міністра і нижче, ми не зможемо навіть дізнатись, де ці особи народилися. Якщо ви будете поширювати таку інформацію про цих осіб, за це встановлена кримінальна відповідальність за втручання у приватне життя».
Із заявою про стурбованість щодо ситуації в інформаційному просторі України виступила низка міжнародних організацій, серед них Парламентська асамблея Ради Європи, «Репортери без кордонів», Міжнародна федерація журналістів.
«Як у журналістів темники, так почали регламентувати діяльність громадських організацій. Відділ внутрішньої політики, це місцевий відділ при обласній держадміністрації, намагається диктувати, хто буде виступати на круглих столах від громадських організацій, розробляють план виступів, обмежують доступ інформації від громадських організацій до громадян – тієї інформації, яку вони вважають ризикованою для себе», – каже вона.
З проханням прокоментувати ситуацію Радіо Свобода звернулось до заступника голови Адміністрації Президента Ганни Герман, однак виявилось, що тут про тиск на громадські організації не знають. «Я не бачила цієї заяви. Я повинна перевірити, а тоді будемо коментувати», – сказала Ганна Герман.
Наталія Линник не виключає, що цензура роботи громадських організацій є ініціативою місцевих чиновників: «Думаю, це намагання місцевої влади загравати з центральною владою».
Обмеження доступу до інформації небезпечне для життя
За результатами моніторингу доступу громадян до інформації Комітет виборців України виявив, що місцева влада часто не повідомляє населення про план розвитку місцевості та будівництва, не оприлюднює місцевий бюджет, проекти рішень та ухвалені рішення, графік громадських обговорень.
Крім того, часто від громадян приховуються дані щодо екології на місцевості, що стосується безпеки життя людей.
За словами Ганни Голубовської-Онісімової, президента Всеукраїнської екологічної громадської організації «Мама-86», Україна неодноразово порушувала Оргуську конвенцію щодо доступу до екологічної інформації та не допускала громадськість до ухвалення рішень.
«Україна вже два рази отримала міжнародні санкції, насамперед, пов’язані з тим, що не забезпечується доступ до життєво важливої інформації», – зазначила Ганна Голубовська-Онісімова.
Закон про інформацію - випробування для влади
Закон «Про доступ до інформації» депутати Верховної Ради ухвалили у першому читанні. Зараз він перебуває на доопрацюванні в Комітеті з питань свободи слова.
Однак голова Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський не покладає на нього великих надій. Правозахисник пригадує нещодавно ухвалений депутатами закон «Про захист персональних даних», який практично легалізував перешкоджання у роботі журналістів.
«Відповідно до цього закону, персональні дані фізичної особи можуть бути відкритими лише щодо осіб, які займають виборну посаду або посаду державного службовця першої категорії, – розповідає Володимир Яворський. – Тобто ми не зможемо отримати біографію заступників міністра і нижче, ми не зможемо навіть дізнатись, де ці особи народилися. Якщо ви будете поширювати таку інформацію про цих осіб, за це встановлена кримінальна відповідальність за втручання у приватне життя».
Із заявою про стурбованість щодо ситуації в інформаційному просторі України виступила низка міжнародних організацій, серед них Парламентська асамблея Ради Європи, «Репортери без кордонів», Міжнародна федерація журналістів.
