Нині на міжнародних науково-практичних форумах наслідки аварії на Чорнобильській АЕС здебільшого називають сільськогосподарськими. Адже основні втрати досі тривають саме в аграрній галузі. Переламати цю ситуацію можна, переконані ентузіасти садівничої справи.
Володимирецький район Рівненщини відносять до розряду депресивних. Промисловості тут немає зовсім (хоч на його території міститься РАЕС, проте місто Кузнецовськ має обласне підпорядкування). А отже, і роботи немає. Багато пісків та боліт. Ґрунтовий склад сприяв інтенсивному засвоєнню рослинами продуктів радіаційного розпаду після аварії на ЧАЕС. Забруднені харчі упродовж усіх постчорнобильських років споживали люди або домашні тварини. На ринках найбільше бракували за радіологічними показниками картоплю, молоко, та особливо ягоди, залежно від того, на якій ділянці лісу їх збирали поліщуки. Для дітей організоване харчування в школах, однак удома вони традиційно споживають власні продукти.
Радіологічна ситуація на «постчорнобильській» землі адекватна вкладеній у неї праці
За якийсь місяць Володимирецький район розбагатів на понад 26 тисяч яблунь, 11 тисяч кущів порічок та 18 тисяч – аґрусу, 28 тисяч кущиків полуниць. Ярослав Ковальчук працює у місцевому лісництві, разом із дружиною та трьома дітьми висадив майже гектар яблунь і полуниць. Каже, спочатку селяни ставилися до пропозицій взятися за проект, який фінансує міжнародна організація, з осторогою. Але бажання забезпечити майбутнє своїм дітям взяло верх.
«Зібрав свою сім’ю, запитав їх, чи будемо працювати. Вирішили – звичайно, бо як же інакше вижити на селі? Кудись потрібно рухатися. Ця справа буде давати прибуток, аби тільки держава не заважала. Бо ж ви знаєте, яка в нас картопля росте – а картоплю завозимо з Африки», – розповів Ярослав Ковальчук.
Нині ж місцева влада сама агітувала селян взятися за втілення проекту і допомогла селянським родинам із тринадцяти сіл отримати добрива і якісний посадковий матеріал із Подільської дослідної станції та знайти підприємців, котрі допомогли обробити землю. Могли б зробити це й самотужки, проте українське законодавство достатньо заскорузле для того, щоб швидко розмитнити техніку. А тим часом весна не чекає. Окрім того, довелося утрясати питання з податками, адже селяни не мають із чого заплатити 10 відсотків податків після отримання закордонної техніки, зауважує голова Володимирецької райдержадміністрації Володимир Ткачук.
Перед тим, як розпочати садівництво, земельні наділи ретельно обстежували фахівці Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології, зазначає заступник директора цієї наукової установи Микола Лазарєв.
«Взагалі радіологічна ситуація адекватна праці людини на цій землі, – каже науковець. – Де вищий рівень культурного обробітку землі – там краща радіаційна ситуація. Якщо людина дотримується технологій, там вона отримає чисту продукцію. Інститут сільськогосподарської радіології вивів критичність земель на піщаних і торфових ґрунтах. Ця земля добре вивчена, і з точки зору радіаційної безпеки, перевищень нормативів у цьому випадку населенню нічого не загрожує. А ця продукція буде найчистішою, порівняно з продукцією в інших селах та населених пунктах сусідніх районів».
І в Чорнобилі будуть яблуні цвісти?
Коли перші саджанці прибули до району, за садівничу справу закортіло взятися багатьом. Журналістка Галина Тєтєнєва, котра разом із синами має великий наділ, також долучилася до проекту. Бо володимирецька земля надзвичайно гарна, хоч «дика», бо нині недостатньо освоєна аграріями, переконана Галина Тєтєнєва. І відродити її через чверть століття після чорнобильського лиха – святий обов’язок поліщуків, – каже вона.
Як розповіла менеджер проекту від Єврокомісії Антуанетт Нікколо, із 2006 року розпочалася співпраця України з Єврокомісією в галузі ядерної безпеки та щодо стабільності розвитку регіонів. У рамках цих двох програм в Україні реалізовують кілька проектів.
«Те, що ми сьогодні робимо у Рівненській області та в Іванківському районі Київщини – дві частини одного проекту, – розповідає пані Нікколо. – У межах цієї програми ми мали дві основні мети: втілення стратегії розвитку Іванківського району і пілотного проекту на Рівненщині. Однак є інший бік проекту. Через який спочатку я гадала, що його втілення буде неможливим – це невелике бажання населення брати участь у цьому проекті. Якщо ми отримаємо хороші результати і населення матиме користь від участі в цьому проекті – ми будемо зацікавлені реалізувати подібні проекти в інших регіонах. І можливо, настане час, коли ми зможемо здійснити подібний проект у Чорнобильській зоні відчуження».
Однак проект був би неповним, якби до нього не приєдналися переробники, зауважує виконавчий директор підприємства «ТНТ» Юрій Куць. Підприємство розпочало виготовляти концентровані чисті соки на пробній лінії під російським Петербургом. Його власники, родом із Володимирецького району, хочуть перенести виробництво живих соків у Володимирець. Згідно із проектом, промисловці отримали від цього проекту автоклав вартістю 90 тисяч євро. Тож вирощену на Поліссі продукцію відтепер можна буде переробляти вдома.
Загалом на реалізацію програми було витрачено 750 тисяч євро. Але результат обнадійливий: висаджені в березні саджанці прийнялися, а яблуньки зацвіли.
Володимирецький район Рівненщини відносять до розряду депресивних. Промисловості тут немає зовсім (хоч на його території міститься РАЕС, проте місто Кузнецовськ має обласне підпорядкування). А отже, і роботи немає. Багато пісків та боліт. Ґрунтовий склад сприяв інтенсивному засвоєнню рослинами продуктів радіаційного розпаду після аварії на ЧАЕС. Забруднені харчі упродовж усіх постчорнобильських років споживали люди або домашні тварини. На ринках найбільше бракували за радіологічними показниками картоплю, молоко, та особливо ягоди, залежно від того, на якій ділянці лісу їх збирали поліщуки. Для дітей організоване харчування в школах, однак удома вони традиційно споживають власні продукти.
Радіологічна ситуація на «постчорнобильській» землі адекватна вкладеній у неї праці
За якийсь місяць Володимирецький район розбагатів на понад 26 тисяч яблунь, 11 тисяч кущів порічок та 18 тисяч – аґрусу, 28 тисяч кущиків полуниць. Ярослав Ковальчук працює у місцевому лісництві, разом із дружиною та трьома дітьми висадив майже гектар яблунь і полуниць. Каже, спочатку селяни ставилися до пропозицій взятися за проект, який фінансує міжнародна організація, з осторогою. Але бажання забезпечити майбутнє своїм дітям взяло верх.
«Зібрав свою сім’ю, запитав їх, чи будемо працювати. Вирішили – звичайно, бо як же інакше вижити на селі? Кудись потрібно рухатися. Ця справа буде давати прибуток, аби тільки держава не заважала. Бо ж ви знаєте, яка в нас картопля росте – а картоплю завозимо з Африки», – розповів Ярослав Ковальчук.
Нині ж місцева влада сама агітувала селян взятися за втілення проекту і допомогла селянським родинам із тринадцяти сіл отримати добрива і якісний посадковий матеріал із Подільської дослідної станції та знайти підприємців, котрі допомогли обробити землю. Могли б зробити це й самотужки, проте українське законодавство достатньо заскорузле для того, щоб швидко розмитнити техніку. А тим часом весна не чекає. Окрім того, довелося утрясати питання з податками, адже селяни не мають із чого заплатити 10 відсотків податків після отримання закордонної техніки, зауважує голова Володимирецької райдержадміністрації Володимир Ткачук.
Перед тим, як розпочати садівництво, земельні наділи ретельно обстежували фахівці Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології, зазначає заступник директора цієї наукової установи Микола Лазарєв.
«Взагалі радіологічна ситуація адекватна праці людини на цій землі, – каже науковець. – Де вищий рівень культурного обробітку землі – там краща радіаційна ситуація. Якщо людина дотримується технологій, там вона отримає чисту продукцію. Інститут сільськогосподарської радіології вивів критичність земель на піщаних і торфових ґрунтах. Ця земля добре вивчена, і з точки зору радіаційної безпеки, перевищень нормативів у цьому випадку населенню нічого не загрожує. А ця продукція буде найчистішою, порівняно з продукцією в інших селах та населених пунктах сусідніх районів».
І в Чорнобилі будуть яблуні цвісти?
Коли перші саджанці прибули до району, за садівничу справу закортіло взятися багатьом. Журналістка Галина Тєтєнєва, котра разом із синами має великий наділ, також долучилася до проекту. Бо володимирецька земля надзвичайно гарна, хоч «дика», бо нині недостатньо освоєна аграріями, переконана Галина Тєтєнєва. І відродити її через чверть століття після чорнобильського лиха – святий обов’язок поліщуків, – каже вона.
Як розповіла менеджер проекту від Єврокомісії Антуанетт Нікколо, із 2006 року розпочалася співпраця України з Єврокомісією в галузі ядерної безпеки та щодо стабільності розвитку регіонів. У рамках цих двох програм в Україні реалізовують кілька проектів.
«Те, що ми сьогодні робимо у Рівненській області та в Іванківському районі Київщини – дві частини одного проекту, – розповідає пані Нікколо. – У межах цієї програми ми мали дві основні мети: втілення стратегії розвитку Іванківського району і пілотного проекту на Рівненщині. Однак є інший бік проекту. Через який спочатку я гадала, що його втілення буде неможливим – це невелике бажання населення брати участь у цьому проекті. Якщо ми отримаємо хороші результати і населення матиме користь від участі в цьому проекті – ми будемо зацікавлені реалізувати подібні проекти в інших регіонах. І можливо, настане час, коли ми зможемо здійснити подібний проект у Чорнобильській зоні відчуження».
Однак проект був би неповним, якби до нього не приєдналися переробники, зауважує виконавчий директор підприємства «ТНТ» Юрій Куць. Підприємство розпочало виготовляти концентровані чисті соки на пробній лінії під російським Петербургом. Його власники, родом із Володимирецького району, хочуть перенести виробництво живих соків у Володимирець. Згідно із проектом, промисловці отримали від цього проекту автоклав вартістю 90 тисяч євро. Тож вирощену на Поліссі продукцію відтепер можна буде переробляти вдома.
Загалом на реалізацію програми було витрачено 750 тисяч євро. Але результат обнадійливий: висаджені в березні саджанці прийнялися, а яблуньки зацвіли.
