Заходи, запропоновані радянським керівництвом для боротьби з п’янством, були, переважно, адміністративними, брутальними і прямолінійними. Запроваджувалися обмеження в продажі спиртного, різко скоротилося виробництво не тільки дешевого і низькосортного алкоголю, насамперед, горілки, але й високоякісних марочних вин. Скорочувалися площі садів і виноградників, закривалися виноробні підприємства. Біля вино-горілчаних крамниць вишикувалися величезні черги, спиртне стало дефіцитом, почала зростати наркоманія і токсикоманія.
За даними офіційної статистики, у 1984 році в СРСР було продано 336 мільйонів літрів лікеро-горілчаної продукції, а у 1988 році – всього 104 мільйони літрів. Водночас, у країні різко зросла смертність від споживання неякісного спиртного та отруєння сурогатами.
Боротьба з п’янством та алкоголізмом призвела до значних втрат в економіці країни і навіть до людських драм. Як писав російський журналіст Максим Соколов, антиалкогольна кампанія «в сенсі фінансовому остаточно гробила бюджет, а в сенсі соціально-психологічному означала демонстративний смачний плювок в обличчя обивателя».
Своїм життям зупинив смерть кримського виноградарства
Одна з таких людських трагедій – смерть відомого вченого-селекціонера, одного зі «стовпів» українського виноградарства, доктора біологічних наук, професора Павла Голодриги.
Коли з Москви надійшла вказівка вирубувати виноградники, він, уродженець Вінничини, ветеран-фронтовик, учений зі світовим ім’ям, директор Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства «Магарач» в Ялті, усіляко протидіяв партійному наказу, писав листи в ЦК, особисто їздив на державну дачу, коли генсек Горбачов відпочивав у Криму, але протидіяти тупій машині соціалістичної системи не зміг. За саботаж і невиконання партійних доручень спершу втратив директорську посаду, а потім – напрацювання кількох десятків його наукової роботи.
Павло Голодрига був автором 43 нових сортів винограду, але, найголовніше, 23 із них – були з комплексною стійкістю до хвороб і шкідників. Його винні сорти були не тільки морозостійкими, але й без застосування хімікатів та отрут протистояли грибковим захворюванням і філоксері, що тоді «косили» виноградники на території всього Союзу. Саме на початку 80-х років ці сорти – справа всього життя ученого – почали масово впроваджуватися у виноградарських господарствах Криму. І раптом, такий удар.
Як розповів Радіо Свобода кримський дослідник Микола Семена, після звільнення з керівної посади розпочалося справжнє цькування вченого, проти нього проводили партійне і кримінальне розслідування. Його дітище – розплідники винограду в інституті «Магарач» – пішло під сокиру. Що говорити про посадки «голодригівського» технічного винограду, який ішов на вироблення хоч і якісного, але ординарного вина, якщо виконавці партійної волі з партквитками у кишені і полум’яним поглядом в очах повирубали майже всі плантації аборигенного сорту Екім-кара, з якого робили унікальний «Чорний доктор». Посадки Мускату білого до 1985 року займали 5693 гектари, а за кілька років антиалкогольної кампанії більш ніж 5000 із них були викорчувані. Мускат рожевий уцілів лише на 30 гектарах.
Бачачи усе це, у грудні 1986 року Павло Голодрига наклав на себе руки. Саме тоді розпочиналася «гласність» і про цю трагедію почала писати центральна преса, в тому числі перебудовний «Огоньок». На думку Миколи Семени, саме це і врятувало кримське виноробство і виноградарство від повного знищення чи занепаду. Професор Голодрига поклав своє життя, щоб зупинити смерть кримського винограду, – вважає кримський дослідник.
Голодригу пам’ятають у Криму, але цінують на Північному Кавказі
Колишній директор Південного наукового центру агроекології, академік УЕАН Петро Вольвач, який знав Павла Голодригу, називає його «селекціонером від Бога». Пригадує, що вчений-виноградар був справжнім, фактурним українцем – працьовитим, веселим, життєлюбним, знав багато українських пісень.
Петро Вольвач оцінює втрати насаджень кримського винограду в часи антиалкогольної кампанії у 30-40 відсотків усіх площ. Каже, що кримське виноградарство та виноробство і досі, через чверть століття, не оговталося від такого дошкульного удару.
У Криму після смерті Павла Голодриги його досвід і напрацювання поширилися мало. За даними Петра Вольвача, плантації «голодригівських» сортів на півострові займають невеликі ділянки, основний масив цих гібридів «пішов» на російський Північний Кавказ. Чи не тому через такі втрати кримські ординарні сухі вина поступаються навіть сусіднім одеським і миколаївським…
За злою іронією долі антиалкогольна кампанія в СРСР розпочалася за два дні після відзначення 65-річчя видатного вченого-селекціонера. Тепер щороку 5 травня, в день народження Павла Голодриги, в «Магарачі» згадують і вшановують Учителя – так тут досі називають колишнього директора. Цього року йому виповнилося б 90 років. А про «горбачовський сухий закон» та його «ювілей» кримські виноградарі та винороби і чути не хочуть…
За даними офіційної статистики, у 1984 році в СРСР було продано 336 мільйонів літрів лікеро-горілчаної продукції, а у 1988 році – всього 104 мільйони літрів. Водночас, у країні різко зросла смертність від споживання неякісного спиртного та отруєння сурогатами.
Боротьба з п’янством та алкоголізмом призвела до значних втрат в економіці країни і навіть до людських драм. Як писав російський журналіст Максим Соколов, антиалкогольна кампанія «в сенсі фінансовому остаточно гробила бюджет, а в сенсі соціально-психологічному означала демонстративний смачний плювок в обличчя обивателя».
Своїм життям зупинив смерть кримського виноградарства
Одна з таких людських трагедій – смерть відомого вченого-селекціонера, одного зі «стовпів» українського виноградарства, доктора біологічних наук, професора Павла Голодриги.
Коли з Москви надійшла вказівка вирубувати виноградники, він, уродженець Вінничини, ветеран-фронтовик, учений зі світовим ім’ям, директор Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства «Магарач» в Ялті, усіляко протидіяв партійному наказу, писав листи в ЦК, особисто їздив на державну дачу, коли генсек Горбачов відпочивав у Криму, але протидіяти тупій машині соціалістичної системи не зміг. За саботаж і невиконання партійних доручень спершу втратив директорську посаду, а потім – напрацювання кількох десятків його наукової роботи.
Павло Голодрига був автором 43 нових сортів винограду, але, найголовніше, 23 із них – були з комплексною стійкістю до хвороб і шкідників. Його винні сорти були не тільки морозостійкими, але й без застосування хімікатів та отрут протистояли грибковим захворюванням і філоксері, що тоді «косили» виноградники на території всього Союзу. Саме на початку 80-х років ці сорти – справа всього життя ученого – почали масово впроваджуватися у виноградарських господарствах Криму. І раптом, такий удар.
Як розповів Радіо Свобода кримський дослідник Микола Семена, після звільнення з керівної посади розпочалося справжнє цькування вченого, проти нього проводили партійне і кримінальне розслідування. Його дітище – розплідники винограду в інституті «Магарач» – пішло під сокиру. Що говорити про посадки «голодригівського» технічного винограду, який ішов на вироблення хоч і якісного, але ординарного вина, якщо виконавці партійної волі з партквитками у кишені і полум’яним поглядом в очах повирубали майже всі плантації аборигенного сорту Екім-кара, з якого робили унікальний «Чорний доктор». Посадки Мускату білого до 1985 року займали 5693 гектари, а за кілька років антиалкогольної кампанії більш ніж 5000 із них були викорчувані. Мускат рожевий уцілів лише на 30 гектарах.
Бачачи усе це, у грудні 1986 року Павло Голодрига наклав на себе руки. Саме тоді розпочиналася «гласність» і про цю трагедію почала писати центральна преса, в тому числі перебудовний «Огоньок». На думку Миколи Семени, саме це і врятувало кримське виноробство і виноградарство від повного знищення чи занепаду. Професор Голодрига поклав своє життя, щоб зупинити смерть кримського винограду, – вважає кримський дослідник.
Голодригу пам’ятають у Криму, але цінують на Північному Кавказі
Колишній директор Південного наукового центру агроекології, академік УЕАН Петро Вольвач, який знав Павла Голодригу, називає його «селекціонером від Бога». Пригадує, що вчений-виноградар був справжнім, фактурним українцем – працьовитим, веселим, життєлюбним, знав багато українських пісень.
Петро Вольвач оцінює втрати насаджень кримського винограду в часи антиалкогольної кампанії у 30-40 відсотків усіх площ. Каже, що кримське виноградарство та виноробство і досі, через чверть століття, не оговталося від такого дошкульного удару.
У Криму після смерті Павла Голодриги його досвід і напрацювання поширилися мало. За даними Петра Вольвача, плантації «голодригівських» сортів на півострові займають невеликі ділянки, основний масив цих гібридів «пішов» на російський Північний Кавказ. Чи не тому через такі втрати кримські ординарні сухі вина поступаються навіть сусіднім одеським і миколаївським…
За злою іронією долі антиалкогольна кампанія в СРСР розпочалася за два дні після відзначення 65-річчя видатного вченого-селекціонера. Тепер щороку 5 травня, в день народження Павла Голодриги, в «Магарачі» згадують і вшановують Учителя – так тут досі називають колишнього директора. Цього року йому виповнилося б 90 років. А про «горбачовський сухий закон» та його «ювілей» кримські виноградарі та винороби і чути не хочуть…
